Майже тиждень тому всю Україну сколихнула страшна новина – вбито добровольця Аміну Окуєву. Місце злочину одразу оточила поліція, висувалися десятки різних версій, але поки що остаточної немає.
Вперше після трагедії розповісти подробиці зважився чоловік загиблої, командир чеченського батальйону імені Джохара Дудаєва Адам Осмаєв, який зараз перебуває на лікарняному ліжку, адже отримав численні травми під час замаху.
В коментарі "Цензор.нет" він зізнався: досі не може оговтатися після пережитого. Лікарі не поспішають із прогнозами: наскрізне поранення в ногу, що пройшло через кістку, ймовірно стріляли з автомата кулями 5,45 калібру.
Вже зараз Адам розуміє, що на них чатували заздалегідь, але тоді не міг подумати чим все обернеться. Хоча побоювання були давно:
Розмір виплат зміниться: що чекає на пенсіонерів у 2025 році
Пенсіонери ВПО можуть отримати солідну надбавку: що для цього потрібно
Масштабне березневе підвищення пенсій: 2300 отримають не всі
Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців
"Це класична засідка була. У затишному місці, на повороті, військова така засідка. Ми переїхали переїзд і там Г-подібний поворот, і на другому повороті раптово почалася стрілянина автоматична. Я відразу по газам ... Аміна поруч зі мною сиділа. Обстріл йшов з правого боку, він буквально кілька секунд тривав, поки я не пішов із зони обстрілу. Але за ці кілька секунд, на жаль, в неї потрапили ...", - згадує Осмаєв.
У відповідальний момент авто підвело: двигун перестав працювати, у нього також влучили стрілки, вийти з салону було небезпечно. Аж раптом нападники почали тікати. Тоді ж Адам побачив, наскільки сильно постраждала його дружина:
"Тоді я почав уже Аміною займатися. Вона була вже без свідомості. Їй потрапила куля в голову, розтрощила череп. …вона через якийсь час перестала подавати ознаки життя. Природно, відразу зателефонував у поліцію спочатку на 102, потім в швидку, і так далі. Найгірше - це те, що в голову потрапили. З іншими пораненнями якось можна було ще видертися. І жодна куля не потрапила в бронежилет".
Обидва добровольці завжди ходили у бронежилетах і не заради власної забаганки – такими були необхідні заходи безпеки. Носили із собою зброю скрізь. Але саме цього дня забули про це. Все тривало якісь долі секунд, без шансу отямитися швидко.
"Руки були в крові, телефон не працював, було дуже важко. Одночасно я намагався першу допомогу надати. І постійно озирався, щоб ніхто зі зброєю не підійшов. Потім пішохід якийсь підійшов, запитав, що сталося, почав теж дзвонити в швидку. Потім я близьким дзвонив. Матері сказав, що загинула донька", - так запам'ятав останні хвилини дружини Осмаєв.
Дивіться: чому правоохоронці досі не оприлюднили версій вбивства Аміни Окуєвої