Кому заважає "Роттердам плюс"

Вже два роки як не стихають пристрасті навколо нової формули розрахунку ціни на енергетичне вугілля, т. з. «Роттердам плюс». Його противники віднаходять нові і нові аргументи для дискредитації нової системи ціноутворення. Мабуть, найбільш «розкручений» - домисел про те, що «Роттердам плюс» нібито сильно збільшує вартість електроенергії, а отже знижує конкурентоздатність вітчизняної промисловості. Але чи так це насправді? Статистика свідчить, що українські промисловці не лише не втратили конкурентної переваги, але й змогли суттєво наростити прибуток.

Що таке «Роттердам плюс»?

Вал негативу, обрушений на формульне ціноутворення на електроенергію, зробив свою справу: у головах багатьох обивателів «Роттердам плюс» асоціюється з масштабною корупційною схемою, що нібито приносить надприбутки олігархам від енергетики на шкоду економічному розвитку. При цьому навряд чи оброблені пропагандою зрадофілів читачі зможуть чітко пояснити, в чому саме полягає суть нової формули і, тим паче, - чому і чи дійсно вона така шкідлива для промисловості. Тому давайте, озброївшись цифрами, а не гаслами, розберемося в цьому питання, а заодно – розвінчаємо купу міфів, що ними вже встиг обрости «Роттердам плюс».

Отже, «Роттердам плюс» - це формула, за якою розраховується ціна не енергетичне вугілля. Ця формула затверджена постановою НКРЕКП № 289 від 03.03.2016 «Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії». Тут потрібно пояснити, яке відношення формула розрахунку вартості електроенергії має до ціни вугілля. Справа в тому, що основним споживачем енергетичного вугілля в Україні є теплові електростанції (ТЕС). Відповідно, за вугілля вони розраховуються за визначеною НКРЕКП ціною. Далі виникає наступне питання – навіщо взагалі потрібно було вигадувати формулу розрахунку? Відповідь проста: аби визначити, скільки дійсно коштує вугілля, що закупається ТЕС. Адже до появи «Роттердам плюс» у вирішенні цього питання було зламано чимало списів. Чиновники називали одну ціну, керівники приватних шахт – іншу, ну а державні шахти – третю.

Аби покласти край цим суперечкам, НКРЕКП дійшла компромісного рішення – ціна вугільної складової для теплової генерації (ТЕС) має визначатися світовим ринком. Запропонована НКРЕКП формула прив’язується до найбільшого європейського вугільного індексу API2 (ціна у портах Амстердаму, Роттердаму, Антверпену) + доставка до України + перевалка + транспортування Україною до ТЕС. Окрім того, у формулу було закладено дисконт на нижчу калорійність українського вугілля. Одразу уточнимо: ця методологія розрахунку стосується лише промислових споживачів. Тарифи для населення мають фіксований характер і затверджені ще у лютому 2015 року.

Критики формули «Роттердам плюс» одразу ж почали кричати, що включати до неї вартість доставки до України несправедливо, оскільки ТЕС споживають українське вугілля. Але ті самі критики з якоїсь причини «забували» сказати про те, що напередодні впровадження нової формули ситуація у вітчизняному вуглевидобуванні була, м’яко кажучи, дуже непростою: порівняно з періодом до початку воєнних дій на Донбасі видобуток вугілля скоротився вдвічі (з 80 млн до 40 млн тонн). І ці обсяги з великою натяжкою покривали потреби енергетиків. А після втрати антрацитових шахт Донбасу у березні 2017-го ситуація хронічного дефіциту стала геть критичною – обсяг вимушеного імпорту в енергосистемі зріст до 25%.

І, нарешті, головне питання – вартість ресурсу, ціна якого визначається за формулою «Роттердам плюс». Ресурс, яким торгують у Роттердамі, видобувається в країнах, де економіка вуглевидобутку кардинально відрізняється від української. Якщо в Австралії вугілля видобувають екскаваторами у кар’єрах, то в Україні – у глибоких шахтах. Відповідно, воно апріорі не може коштувати дешево. І тут головне завдання НКРЕКП – віднайти баланс між виживанням української вугільної галузі та інтересами споживача, який не мусить переплачувати у зв’язку з неефективністю вітчизняних шахт. В якості компромісу за основу було взято принцип імпортного паритету: українське вугілля має коштувати не дорожче поставок з-за кордону (тобто вугілля з умовного Роттердаму з доставкою до українського порту).

Промисловість вийшла в прибуток

Можна довго говорити про динаміку котирувань у Роттердамі та їх вплив на тариф для ТЕС. Але головним індикатором ефективності нової формули, безумовно, буде її вплив на промисловість. Зараз вже стало очевидним, що страшилки про можливе падіння конкурентоздатності наших підприємств через подорожчання електроенергії – найбільший міф. Адже найбільші промислові споживачі тільки за результатами 2017 року продемонстрували значне зростання прибутку.

Так, згідно з офіційним повідомленням групи компаній Метінвест, їх чистий прибуток за результатами минулого року склав $617 млн проти $118 млн 2016 року. Найбільше гірничо-металургійне підприємство України меткомбінат АрселорМіттал Кривий Ріг, за даними прес-служби підприємства, збільшив чистий прибуток на 87,4% - до $190 млн. Компанія Ferrexpo у 2017 р. збільшила чистий прибуток на 108% - до $394 млн, порівняно з $189 млн у 2016 р. Про це говориться у звіті компанії, опублікованому на сайті Лондонської фондової біржі.

Особливо показовими в цьому контексті є результати роботи підприємств енергоємних галузей. Наприклад, феросплавної, де ціна електроенергії у собівартості продукції сягає 50%. Скажімо, згідно з офіційним повідомленням, 2017 року Запорізький феросплавний завод (ЗФЗ), за попередніми даними, збільшив чистий прибуток у 9,4 разу, до 1,648 млрд грн порівняно з 175,3 млн грн чистого прибутку у 2016 році.

Такі результати наглядно демонструють, що й після запровадження ринкової формули розрахунку вартості електроенергії для промислових споживачів українська продукція, у тому числі й енергоємна, зберігає сильні конкурентні переваги. Оскільки навіть зараз вартість струму в Україні лишається однією з найнижчих у Європі (вартість струму для населення – однозначно найнижча). Зокрема, вартість електроенергії в Україні для промислових споживачів складала 1,8 грн/1 кВт.год., для населення – 1,2 грн/1 кВт.год. Для порівняння, у сусідній Польщі (згідно з даними Eurostat) – 2,5 грн/1 кВт.год. і 4,2 грн/1 кВт.год. відповідно, в Єврозоні – 3,5 грн/1 кВт.год. і 6,4 грн/1 кВт.год. відповідно, у Білорусі – 3,2 грн/1 кВт.год. і 2,1 грн/1 кВт.год. відповідно.

Олег Гнитецький, аналітик держпідприємства «Укрпромзовнішекспертиза» пояснює ситуацію просто: зростання тарифів на газ та електроенергію в 2017 році було несуттєвим на тлі значного зростання вартості кінцевої продукції. «У першу чергу дорожчає продукція. За цей період (2017 рік – ред.) ціни значно зросли. Тобто ціни на кінцеву продукції зросли, при цьому собівартість зростає меншими темпами, от і все».

Енергоспівтовариство ЄС підтримує курс НКРЕКП на реформи

Надмірна критика регулятора політиками, відверте втручання в роботу і тиск на відомство Дмитра Вовка серйозно турбує міжнародних експертів. Про це йдеться у звіті про проведення аналізу діяльності НКРЕКП, підготовленому Секретаріатом Енергетичного співтовариства ЄС. Як пояснюється в документі, метою дослідження була «оцінка того, якою мірою нещодавня критика НКРЕКП є результатом непопулярних, але виправданих ринкових реформ, запроваджених регулятором, або наскільки ці реформи виправдані, враховуючи якість процесу прийняття рішень».

В якості прикладу втручання в роботу регулятора називається розпочате Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) розслідування і проведений обшук за фактом затвердження НКРЕКП формули розрахунку вартості електроенергії «Роттердам плюс». Також міжнародні експерти розцінили як тиск на регулятора опитування Антимонопольного комітету України про те, «чи може формула «Роттердам плюс» на практиці створювати переваги для однієї групи бізнесу на шкоду іншим». При цьому експерти Європейського енергетичного співтовариства, які проводили аудит рішень НКРЕКП, не знайшли порушень у роботі регулятора. Що можна розцінювати як ще один аргумент на користь «Роттердам плюс».

Автор Сергій Захаров