Власність – камінь спотикання для автокефалії?

За цей час влада встигли звільнити заступника глави адміністрації президента Ростислава Павленка, який курирував питання з томосом, а також в черговий раз заявити про швидке прийняття рішення щодо автокефалії, пише Народна Правда.

Строки надання автокефалії вже неодноразово переносилися і відкладалися, але, якщо вірити словам представників Фанару, питання томосу – справа вирішена. І, судячи з усього, кінцевий варіант автокефалії буде відрізнятися від того, що представляється комусь в найсміливіших мріях. Константинополь бачить сенс об’єднання українських церков не в домінуванні однієї структури і поглинання всіх інших, а в лікуванні розколу, тому ні УПЦ КП, ні тим більше УПЦ МП не будуть контролювати новий механізм ЕППЦ. Фанар пришле свого екзарха, під душпастирською опікою якого українські віруючі будуть шукати шляхи до об’єднання.

За церковним нормам, Вселенський Патріархат володіє виключним правом надання автокефалії. Що ж зупиняє Вселенський Патріархат від прийняття рішення? Мабуть, Константинополь і Київ не можуть досягти компромісу в певних областях. Представництву Патріархії та її ієрархів знадобляться храми та інші будівлі, в яких можна буде проводити богослужіння, жити і здійснювати повсякденну діяльність.

Питання в тому, що вимагає Константинополь і що готова надати влада. Зважаючи на скромні фінансові можливості самого Вселенського Патріархату він, безумовно, зажадає яку-небудь будівлю, бажано в центрі Києва, в якій розміститься екзарх, будуть проводитися служби, і яка зможе приносити дохід. І бажано що-небудь солідніше, адже екзарх буде головним миротворцем церковного життя в Україні. Навесні в ЗМІ спливала інформація про те, що влада розглядає варіанти Андріївської церкви, Братського Богоявленновского монастиря і багатоповерхової будівлі на вул. Десятинній.

Про останнє, зокрема, писали, що в 2016 році єпископ Телмисский Іов (Геча) оглядав її під час свого візиту. За словами єпископа Української автокефальної православної церкви Віктора (Бедя), цей будинок вдало розташований недалеко від вищезгаданої Андріївської церкви. На даний момент вона належить УАПЦ, проте у разі необхідності Церква з радістю віддасть будівлю Константинополю.

Крім того, Константинополь, ймовірно, захоче відновити свої історичні права на ряд інших так званих «ставропігій» – храмів і монастирів, які підпорядковувалися безпосередньо Вселенському Патріарху до захоплення Київської митрополії Московським патріархатом в 1686 році. І тут ситуація ще цікавіша: серед усього іншого Фанар може пред’явити претензії на Києво-Печерську Лавру, одну з найбільших православних святинь для України.

Також цілями Константинополя можуть, наприклад, бути: Церква успіння Богородиці у Львові (перша згадка датується 1421 р., належить УАПЦ), Хрестовоздвиженська церква в Луцьку (1619-1622 рр.., у віданні Київського Патріархату), Грушевський Михайло-Архангельський монастир (перше документальне свідчення – 1391 р., перебуває у віданні УПЦ-МП) та десятки інших храмів, церков, каплиць і монастирів по всій країні (в тому числі і в окупованому Криму), які коли-небудь перебували в юрисдикції Вселенського патріарха. Допомога Матері-Церкви це, звичайно, добре, але що залишиться українському православ’ю? Мимоволі складається враження, що в історії з томосом питання нерухомості відіграє далеко не останню роль – принаймні для Фанару, фінансове становище якого зараз дуже заплутане.

При цьому, у Константинополя є конкурент: як нещодавно заявив патріарх УПЦ КП Філарет, після створення Єдиної помісної церкви, яку він має намір очолити, їй повинні належати всі головні святині України, в тому числі, і Києво-Печерська Лавра, яка все ще залишається під контролем УПЦ МП.

Тим не менше, питання про власність для Фанару залишається відкритим. Дозволить Київ віддати Вселенському патріарху українські святині або передасть їх новій структурі? Чи не викличе спір за святині нові церковні розділення? Сподіваюся, відповідь ми дізнаємося вже скоро, і він буде на користь наших віруючих.