Остап Семерак: утилізаційний бізнес міністра екології

На сьогоднішній день українські ЗМІ рясніють інформацією про дволикість Семерака міністра по відношенню до введення реформ і боротьби з корупцією. З одного боку, він створює собі імідж запеклого борця з корупцією і завзятого захисника екології. З іншого, його підлеглі влаштували справжній терор підприємствам, які отримали ліцензії в міністерстві.

Більш того, самі захисники природи викривають Остапа Семерака в подвійних підходах. Наприклад, у кінці квітня активісти і захисники природи під Міністерством екології вимагали від Семерака міністра внести лося в Червону книгу України. Свої вимоги вони підкріпили жахливими фактами, мовляв, за 25 років в Україні практично знищили лосів, їх залишилося всього дві тисячі. Але міністр проігнорував пікетників, взамін приїхали поліцейські патрулі.

З іншого боку, трохи раніше сам Семерак міністр на свій сторінці в соціальній мережі опублікував пост про те, що 20 браконьєрів застрелили двох козуль. Він був обурений такою поведінкою.

Захисники тварин припускають, що таке лукавство не випадкове. Адже полювання на лося — одне з найулюбленіших занять багатьох народних депутатів. І міністр екології Семерак не може позбавити своїх колишніх колег із Ради такого задоволення.

Схожа ситуація і в інших справах міністра. Вступивши на свою посаду в квітні 2016 року, він анонсував жорстку боротьбу з корупцією, в першу чергу в екоінспекції. Але насправді вийшов черговий переділ впливу: в результаті чого в Мінекології була налагоджена робота відразу декількох корупційних схем.

Усунення конкурентів

За останні роки корупційні скандали в Міністерстві екології не рідкість. Здавалося б, що можна «заробити» в не прибутковому міністерстві? Але головне, було б де, а як — наші підприємливі чиновники придумають.

Вже багато років у міністерстві працює одна нехитра схема — заробіток на утилізації старих добрив і пестицидів, у тому числі що залишилися і з радянських часів. Для простого українця це брудна, неприбуткова справа. А ось для чиновників — ласий шматок.

І практика останніх років доводить, що це дійсно так. Адже вже декількох міністрів «пішли» саме за це. А сама схема була розроблена ще 2012 року екс-міністром Миколою Злочевським. Для початку чиновники прибирають усіх конкурентів, які в Україні можуть утилізувати небезпечні відходи. В даному випадку прострочені добрива. Адже за законом, якщо утилізацію можна провести в Україні, вивозити відходи заборонено. Так і вчинив тодішній міністр у компанії з громадянином Ізраїлю Іллею Марчевським. Позбавивши українські підприємства ліцензії, почали вивозити відходи за кордон.

Небезпечні відходи, а точніше землю, на яку вони були пролиті, зібралися вивозити до Британії. Держава на це передбачила 300 млн грн, що в перерахунку на долари склало 40 млн. Але за фактом замість заявленого ґрунту, зараженого хімікатами, вивозили звичайну землю. В підсумку на рахунках організаторів схеми осідали серйозні суми.

Змова була розкрита тільки тому, що махінатори не ділилися з керівництвом держави. Міністра звільнили, а його напарника хотіли судити. Але революція його врятувала. Історія повторилася вже в 2014 році. Коли міністром екології став Шевченко Ігор. І він у результаті допустив Іллю Марчевського як представника ізраїльської компанії S.I. Group Consort Ltd до вже напрацьованої схеми.

Тоді на шляху махінаторів стало ТОВ «Сервісний центр регенерації масел», його так само, всіма правдами і неправдами, позбавили ліцензії після перевірки, призначеної тодішнім міністром. Тоді у Марчевського залишився один конкурент — єдиний в країні реальний утилізатор пестицидів — компанія «Еко Нова». Незайвим буде відзначити, що підприємство побудовано і запущено в тому числі і з європейською допомогою. Однак з ним розправилися, але вже нинішній міністр екології Остап Семерак.

Хімікатам — бій

У війну з простроченими агрохімікатами вступив і новий міністр екології Семерак. Наприкінці вересня минулого року він анонсував масштабну утилізацію всіх, що залишилися, відходів. Запланував знищити 8,3 тис. тонн. Для розуміння читача — це 160 завантажених доверху залізничних вагонів.

Але ключове в цій боротьбі — державне фінансування в розмірі 500 млн грн. У ЗМІ запевняють, що саме ця сума стала вирішальним аргументом в даному питанні. За збігом обставин міністру екології вдалося в минулому році провести через Раду нові ліцензійні умови для підприємств. І одна з перших перевірок прийшла саме в компанію «Еко Нова». Після довгих суперечок і перевірок компанію позбавили ліцензії. В результаті в країні не залишилося жодного підприємства, яке має ліцензію на утилізацію агрохімікатів.

За заявами джерел в міністерстві, в орбіті Семерака міністра знаходиться все той же Ілля Марчевський і компанія S.I. Group Consort Ltd. Швидше за все, саме вона вивозитиме небезпечну «спадщину» за кордон. А, отже, зможе реалізувати схему розпилу бюджетних коштів, вибудовану ще 2012 року.

Платні послуги екології

Не менш серйозний скандал розгорівся в Мінекології і з іншого приводу. Виною всьому — нові ліцензійні правила і нова команда чиновників-клерків, сформована Остапом Семераком. Так, згідно з розслідуваннями «Спостерігача», Семерак міністр влаштував під свій початок чиновника із заплямованою репутацією — Олега Паракуду.

З'явилися в команді міністра екології Семерака й інші цікаві особистості. Наприклад, Лук'янчук, Яковлев, Канцурак, Коломієць. За даними розслідування, через фірми, підконтрольні Лук'янчуку, проводять корупційні гроші в міністерство.

Підлеглі згаданого чиновника телефонують на підприємства і наполегливо пропонують їм працювати з двома певними фірмами: «Укрекопром» і «Утильвторпром». Обидві фірми зареєстровані в Одесі і, за даними журналістів, не мають ніяких виробничих потужностей. І тим не менше, того, хто не погоджується працювати через них, позбавляють ліцензій Мінекології.

Учасники ринку скаржаться, що робота міністерства перетворилася на чорний бізнес. Він працює за певними схемами, і є навіть прейскурант на послуги.

Суми, а головне, нахабство чиновників вражає. Поряд з імітацією реформ, в екології процвітають старі корупційні схеми, які не призведуть до покращення ситуації. Складається таке враження, що міністр або не в змозі навести порядок, або просто не хоче цього робити зі своїх особистих міркувань.