Черговий генерал звинувачується у корупції: державу "кинули" на мільйони євро

У грудні 2017 року Головною військовою прокуратурою було складено протокол про військове адміністративне правопорушення відносно начальника військ зв'язку генерал-майора Рапко. Чергове судове засідання у цій справі відбудеться 3-го березня в Солом'янському суді столиці.

Генерал обвинувачується в тому, що «...проігнорувавши вимоги законодавства щодо дотримання в державному контракті обов'язкової умови отримання Україною відповідних компенсацій, генерал-майор Рапко В.В. власноруч підписав контракт про постачання (закупівлю) в іноземного суб'єкта господарювання засобів радіозв'язку, вартість яких перевищує п'ять мільйонів євро, в зв'язку з чим Україна втратила можливість отримати офсетні компенсації (виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням, ремонтом військової техніки, надання послуг або інвестицій, передача прав на інтелектуальну власність, надання технічної допомоги з реформування сектора оборони і безпеки та ін)», повідомляє "Багнет".

У розслідуваннях ЗМІ корупційної схеми із закупівлі турецьких рацій, яку реалізувала в минулому році «група Пашинського», особистість Рапко спливала з закономірною періодичністю. Так як тільки він, займаючи посаду начальника військ зв'язку, міг забезпечити Пашинського і компанію, заклавшим в контракт свої 100 мільйонів доларів, «законну» можливість провернути цю міжнародну аферу.

Нагадаємо: за контракт боролися два основні конкуренти - ізраїльський оборонний концерн Ельбіт і турецьке підприємство Aselsan. Стартові позиції були досить красномовними.

Ельбіт - передовий ізраїльський оборонний концерн. Входить в топ кращих світових виробників військових засобів зв'язку. Його продукцією оснащено більшість армій країн НАТО. Пропонував Україні будівництво заводу і випуск рацій своїми силами, на власній території. На ці цілі виділявся транш від ізраїльського експортного агентства.

Aselsan - маловідомий турецький виробник, рації якого закуповують кілька близькосхідних країн. Запропонував Україні ціну, близьку до топ-виробників (хоча на зовнішніх ринках розцінюється на 30% дешевше, що викликало у преси обґрунтоване припущення, що «маржа» є корупційним інтересом української сторони). Збірка - на заводах в Туреччині.

Здавалося б - вибір напрошується сам собою. Цікаво, що на старті процесу генерал Рапко визнавав пропозицію ізраїльтян за всіма параметрами більш вигідною. Однак коли в «темі» з'явився Пашинський, думка Рапко діаметрально змінилася - ще до початку порівняльних випробувань він оголосив, що турецькі рації краще підходять для української армії.

Генерал також стверджував, що остаточне рішення на користь Aselsan було прийнято Міністром оборони ще 7.11.2016 року - «за результатами випробувань». Однак відомо, що випробування насправді почалися на місяць пізніше - 12.12.2016 року (ця дата вказана в запрошенні, яке «Спецтехноекспорт» надіслав в ізраїльський офіс «Ельбіт»).

Таким чином стає ясно, що «турецький контракт» був схвалений насправді без всяких випробувань, які пізніше були зімітовані для проформи. І навіть з результатами цієї вистави, ізраїльського учасника не ознайомили!

Справа вийшла гучна. Ізраїльтянам почали «ставити палки в колеса»: запрошували на випробування за кілька днів до їх початку, не даючи підготуватися; не допускали представника «Ельбіт» на полігон, звинувачуючи в шпигунстві; засекретили результати випробувань... Істрія навіть стала об'єктом уваги міжнародної преси. Зокрема про це писала авторитетна L'Européenne de Bruxelles.

Проте, контракт з турками був підписаний.

В результаті рації для ЗСУ збираються в Туреччині - на заводах, де зараз щосили господарюють російські військові специ. Туреччина закупила у Росії ЗРК С-400, виробництво яких налагоджується на турецьких підприємствах. Тобто стараннями генерала Рапко, коди зв'язку та інші тонкощі обладнання української армії ніяк не прикриті режимом секретності.

Втім, секретність, як виявилося, не така вже й важлива. Так як перші ж спроби імплантувати рації Aselsan в українські танки та БМП показали, що Пашинський і Рапко просто закопали сотні бюджетних мільйонів в землю (без урахування тих, які, ймовірно, виявилися в їхніх кишенях). У доповіді головного бронетанкового управління говориться, що «... засоби зв'язку Aselsan привели до виникнення ряду проблемних питань, які унеможливлюють використання зразків за призначенням і значно знижують боєздатність підрозділів».

І тут роль Рапко можна вважати просто фатальною. Як начальник військ зв'язку він не міг не знати, що саме ізраїльський «Ельбіт» успішно адаптував під стандарти зв'язку НАТО бронетехніку (зокрема, танки) радянського виробництва, які до сих пір стоять на озброєнні країн колишнього соцтабору, прийнятих в Альянс. «Ельбіт» модернізував тисячі одиниць «радянської» бронетехніки в Індії, де побудував два заводи з виробництва засобів військового зв'язку для цих цілей.

Турецький же виробник такого цінного досвіду не мав. Через що сьогодні в ЗСУ потенційно є рації, але фактично застосовувати їх неможливо.

Правда, ця, м'яко кажучи, службова недбалість генерала не є предметом судового розгляду. Поки що Рапко звинувачується в тому, що підписавши «турецький контракт», який суперечив стандартним умовам української вигоди, позбавив країну інвестиційних грошей, перспектив власного виробництва, створення робочих місць... Всього того, що пропонувала ізраїльська сторона і не пропонувала турецька.

Зрозуміло, що схема лобіювалася Пашинським, який зробить все, щоб в ході судового розгляду не виплила згадка його скромної фігури. У всякому разі генерал Рапко поки тримається впевнено: хворіє. Унаслідок його хвороби були зірвані вже три судові засідання з шести.

Скромного служаку захищають аж 4 адвоката. Ймовірно, турецький контракт, невигідний країні і армії, виявився вигідним окремим чинам. Адже адвокатські послуги нині оцінюються від 100 доларів на годину, а генерал містить чотирьох захисників! Які, тільки за одне засідання, обходяться в кілька тисяч доларів. Скромної міністерської зарплати на таку розкіш аж ніяк не вистачить.

І те, що основною стратегією захисту є затягування процесу, говорить тільки про одне - аргументів для свого виправдання у Рапко немає. А ті, які він озвучував пресі, мовляв, «Туреччина це країна НАТО!», в суді не пройдуть. Навіть при тому, що судді не знають, що країни НАТО оснащують свої армії ізраїльськими засобами зв'язку.