7 міфів Роттердаму

Скоро виповниться два роки з моменту прийняття формули «Роттердам +», навколо якої й досі тривають спекуляції. Тема давно вийшла за рамки енергетики, ставши швидше політичною.

Вона пов'язана з величезною кількістю міфів, створених групою політиків і експертів. Втім, детальний аналіз цих стереотипів показує, що вони спростовуються фактами. Ґрунтовний аналіз ситуації зробив сайт «Главком». Давайте ж розберемося з кожним з цих міфів, пише у своєму блозі на сайті Кореспондент Дмитро Марунич.

Міф 1: НАБУ вже фактично викрило незаконність Роттердам +, піймавши за руку НКРЕКП, ДТЕК і ICU. Всі обставини справи - очевидні, залишається тільки передати його до суду

Перш за все, варто нагадати, що ініціаторами реєстрації справи було не НАБУ, а депутати і активісти. Розслідування було розпочато 24 березня 2017 року по зверненню народного депутата Віктора Чумака. Активними опонентами Роттердам + виступили також депутати Сергій Лещенко, Віталій Купрій і експерт Андрій Герус, які також вимагали від НАБУ реагування на Роттердам +, направляли в Бюро звернення і робили заяви в ЗМІ.

17 серпня 2017 року НАБУ провела обшуки в НКРЕКУ, які, судячи з відсутності подальших коментарів правоохоронців, результатів не принесли.

За більш ніж 11 місяців слідства не оголошено жодної підозри. В той же час, чи не єдиний опонент Роттердам +, з тих, хто має відношення до енергетики, двічі програв у суді, намагаючись заперечити законність формули.

НАБУ поки не прогнозує результат справи, посилаючись на необхідність отримати великий обсяг інформації з-за кордону.

Міф №2: Причиною зростання тарифів на електроенергію для населення є введення формули Роттердам +

Про підвищення цін на електроенергію для населення було всім відомо ще за рік до введення формули: в лютому 2015 року Нацкомісія затвердила графік підвищення цін на електроенергію в 5 етапів - згідно з графіком за два роки електрику мало подорожчати в середньому в 3,5 рази. Поетапне підвищення цін на електроенергію було зафіксовано в коаліційній угоді і меморандумі з МВФ.

Міф №3: У 2014-2016 роках ДТЕК була в переддефолтному стані. Врятував компанію Роттердам +. Після введення формули цінні папери ДТЕК зросли на 40%, що є доказом того, що рішення НКРЕКП було прийнято в інтересах Ахметова

У 2014-2016 роках справи були погані у всіх учасників, а не у одного ДТЕК. Для підтвердження достатньо проаналізувати звітність держкомпанії «Центренерго». Причинами цього були непроста економічна ситуація, обвал національної валюти і початок військових дій на сході країни. На тлі цього в 2014 році агентство Moody's знизило рейтинг єврооблігацій України, що спричинило обвалення євробондів українських компаній. Так, в серпні 2014 року єврооблігації ДТЕК коштували 61,6% номіналу, Метінвесту - 66,8% номіналу, ПУМБ - 76,1%. У березні 2015 року багато євробондів зафіксували свій історичний мінімум, цінні папери Ощадбанку торгувалися по 40,1% від номіналу, Укексімбанка - 51,5%. Негативна динаміка тривала до кінця першого кварталу 2016 року. Потім, коли дно було пройдено, почалося зростання. Він був загальним для всіх емітентів, і ДТЕК аж ніяк не був лідером в цьому зростанні.

Якщо ж подивитися на коливання котирувань бондів ДТЕК протягом всієї бюрократичної процедури прийняття постанови НКРЕКУ №289 (Роттердам +) - від публікації першого проекту 18 листопада 2015 до затвердження фінальної редакції 3 березня 2016, то можна побачити, що ціна не підвищувалася, а знижувалася. За цей період спостерігалося падіння ціни облігацій ДТЕК на 18,6%, яке продовжилося і в березні 2016 після затвердження методики. При цьому, динаміка зміни в січні-квітні 2016 року склала + 4,7%, що навіть нижче зміни цін на державні боргові інструменти (+ 7,5%). Зростання по іншим українським емітентам в цьому ж періоді істотно перевищило зростання облігацій ДТЕК - Метінвест (+ 39,6%); Ferrexpo (+ 37,0%).

Другою ключовою причиною зростання паперів ДТЕК стала успішна реструктуризація боргових зобов'язань компанії. ДТЕК успішно завершила ці переговори, об'єднавши весь портфель цінних паперів 2010 і 2013 року в єдиний випуск з терміном обігу до 31 грудня 2024 року, перенісши виплати за єврооблігаціями з 2018 року на кінець 2024 року. Додатковими факторами для інвесторів стали вже згадане вище поетапне підвищення тарифів, активний розвиток компанією секторів газовидобутку та альтернативної енергетики.

Таким чином, твердження про Роттердамі + як драйвер зростання паперів ДТЕК не має під собою достатніх підстав, і легко дезавуюється об'єктивними даними.

Міф №4: Змова між НКРЕКП, ДТЕК і інвесткомпанією ICU. Користуючись низькими цінами, компанія ICU, чий колишній співробітник Дмитро Вовк займає пост глави НКРЕКП, придбала боргові зобов'язання ДТЕК. Потім НКРЕКП ввела формулу Роттердам+ і ICU заробила на зростанні євробондів. Зрозуміло, в ICU і ДТЕК про все знали заздалегідь. У ДТЕК були проти скупки в обмін на майбутні бариші від Роттердам +.

Власне, цей міф вже частково спростовується в попередньому розділі - Роттердам + не викликав зростання паперів ДТЕК. Ще один факт - про те, що ICU придбала частину євробондів ДТЕК, стало відомо з інтерв'ю гендиректора компанії Максима Тимченка. Для чого топ-менеджеру Ахметова розголошувати цю інформацію, якщо, як стверджують депутати і громадські активісти, угода була наслідком якоїсь секретної домовленості між власником ДТЕК і владою?

ICU інвестують в бонди ДПЕК ще з 2011 року, купуючи їх за номіналом. Можливо, вони вже тоді щось знали про Роттердам +? Можливо, і інші українські інвестфонди, які купували облігації ДТЕК, були учасниками змови? І, можливо, великі гравці західних фінансових ринків - Ashmore Investment Management і VR Global Partners, які очолювали комітет кредиторів в рамках процесу реструктуризації паперів ДТЕК, теж брали участь в змові або навіть виступали його таємним організатором?

Анекдотичність подібних припущень очевидна. У 2015-2016 роках інвестори купували бонди ДПЕК керуючись не таємним інсайдом, а логікою: дешевизною паперів, початком переговорів про реструктуризацію боргів і явними ринковими перспективами найбільшої приватної енергокомпанії.

Міф №5: Роттердам + чиновники придумали для отримання Ахметовим надприбутків. Ніяких підстав для введення формульного ціноутворення для вугілля немає

Нагадаємо, що формула була прийнята як спосіб вирішення проблем блокади поставок вугілля з неконтрольованих територій Донбасу і втрати контролю над шахтами. І хоча повноцінної диверсифікації поставок вугілля не відбулося, близько чверті обсягу (5,88 млн т) споживання вугілля в минулому році склав імпорт. Ці цифри можна порівняти зі статистикою газового ринку, де, незважаючи на те, що приблизно дві третини обсягу споживання становить газ внутрішнього видобутку, також застосовується формульне ціноутворення (формула NCG +, що враховує вартість газу на хабі в Дюссельдорфі плюс доставка в Україну). Формульне ціноутворення - одне з нагальних побажань Заходу, і спроби скасувати або відкоригувати його викликають критику Європейського Енергетичного співтовариства і МВФ.

Однак, головне навіть не це. А то, що прив'язка ціни вугілля до міжнародного індикативу забезпечила виживання галузі, яка перебуває на межі колапсу. В першу чергу, державних шахт. У яких до введення індикатива вугілля купувався по 40 доларів, а з-за кордону завозили по 100 і більше. Таким чином, держшахти недоотримують кошти, необхідні для виплати зарплат, держпідтримку в порівнянні з 2013 роком було зменшено в 10 разів. Єдиним виходом було піднімати ціну, якої неможливо було б управляти в ручному режимі, тобто - прив'язати до ринкового індексу. В іншому випадку, заборгованість сьогодні із зарплати становила б 2 млрд грн - галузь була б паралізована, а заборгованість лягла б на плечі платників податків. Підвищення ціни на вугілля дало щорічно до 3,5 млрд грн коштів для галузі і дозволило вижити державним шахтам. Критики заявляють, що в окремих вуглевидобувних об'єднаннях є проблеми з виплатою зарплати. Однак, це швидше виняток. Тим більше, що державному вуглепрому в найближчі роки доведеться вирішувати непрості завдання щодо збільшення видобутку вітчизняного вугілля.

Роттердам + не догма. Як відомо в процесі обговорення переходи до формульного ціноутворення НКРЕКУ розглядала цілий ряд методик. Однак без подібного підходу ліберальна модель енергетичного ринку, рух до якої задекларували влади, просто не може бути реалізована.

Міф №6: Можливо, формульне ціноутворення і потрібно, але якесь інше, не Роттердам +. Тому що за цією формулою українські споживачі оплачують українське вугілля за ціною вугілля, купленого в Роттердамі і доставленого в Україну

В тому-то й справа, що ні. При детальному вивченні методики визначення оптової ринкової ціни на електроенергію (ОРЦ) і цін на вугілля на світових ринках стає зрозуміло, що формула не покриває реальну ринкову ціну вугілля, яку платять ТЕС, так як вона - прогнозна і базується на середньому значенні індексу API2 (ціна вугілля в портах Роттердама і Амстердама) за останні 12 місяців. Наприклад, для цілей розрахунку ОРЦ на 2018 рік Регулятором враховувалося середнє значення API2 на рівні 83 долара за тонну. Поточні ціни на ринку значно вище: індекс API2 склав 93 долари за тонну в грудні 2017 року, а ціни імпортного вугілля з ПАР і США за інформацією Міненерго досягли 100 і 110 доларів за тонну відповідно. Такий підхід дозволив захистити українського споживача від волатильності цін на вугілля на світових ринках.

Таким чином, вартість вугілля в Роттердамі не є фактичною вартістю вугілля для українських ТЕС і ТЕЦ, це незалежний индикатив, який використовується для розрахунків формування тарифу вугільної генерації.

Міф №7: Скасування «Роттердам +» в інтересах населення

Щоб спростувати цей міф, досить відповісти на питання: кому вигідне скасування прив'язки ціни вугілля до міжнародних індикативів? Побутовим споживачам? Ні, вплив Роттердам + на їх тариф мізерний. А ось для найбільших промислових споживачів - досить відчутний. Головні постраждалі від Роттердам + - це феросплавні заводи Ігоря Коломойського і Віктора Пінчука, які (я маю на увазі заводи) серйозно втратили в рентабельності після підвищення цін на електроенергію.

І якщо уважно подивитися на борців з Роттердам +, то можна, навіть на підставі інформації з відкритих джерел, легко відстежити їх зв'язок зі згаданими вище бізнесменами. Наприклад, ініціатор розслідування НАБУ депутат Віктор Чумак на противагу іншим олігархам називав Коломойського «олігархом-патріотом». Інший депутат - Віталій Купрій, є членом партії «УКРОП», вплив на яку Коломойського навіть не приховується. Андрій Герус - колишній директор Конкорд Капітал, компанії належить партнеру Коломойського по латвійському Приватбанку - Ігорю Мазепі.

Ось так в інтересах однієї з олігархічних угруповань в обговоренні суто галузевої проблематики окремі коментатори і народні депутати намагаються заробити політичні дивіденди.

Україна встала на шлях ліберальних реформ в енергетиці. У разі, якщо дані реформи дійдуть до свого логічного завершення, в країні з'явиться вугільна біржа, котирування на якій стануть єдиним і зрозумілим ціновим індикатором на ринку вугілля. Про це, до речі згадав і Президент Петро Порошенко на останній прес-конференції.

Біржові торги скасують прив'язку вартості вугілля в тарифі на електроенергію до котирувань в Роттердамі або на інших торгових майданчиках, проте, в разі існуючої потреби в імпорті, не приведуть до падіння ринкових цін на вугілля нижче від імпортного паритету. Це загальне правило вільних ринків, яке відоме кожному студенту економічного ВУЗу, тим більше шановним народним депутатам.