Вже три місяці як на Мозирському НПЗ в Білорусі виявили російську нафту, що надходить нафтопроводом «Дружба» та забруднена хлоридами, які мають сильні корозійні властивості.
За оцінками фахівців, найбільша надзвичайна ситуація в історії нафтової галузі Росії та застій головного експортного нафтопроводу матимуть важкі економічні та репутаційні наслідки для Російської Федерації.
Всього на шляху до Білорусі, Німеччини, Польщі, Угорщини, Словаччини і Чехії з початку аварії «застрягло» близько 37 мільйонів барелів брудної російської нафти на загальну суму, що перевищує 2,5 мільярди доларів США. Застій основної – західної – гілки нафтопроводу триває і може затягнутися ще на кілька місяців.
Рішення проблеми немає досі.
Коли скасують графіки відключення світла: хто та як формував черги
Пенсіонери ВПО можуть отримати солідну надбавку: що для цього потрібно
Пенсіонерам "навісять" новий фінансовий тягар: ніяких пільг не чекайте
Українцям виплатять по 4 500 гривень: кому пощастить отримати допомогу
Пропозиція розбавляти забруднену нафту чистою призведе до суттєвого зниження якості і, відповідно, ціни на російську нафту як мінімум до середини 2020 року, а скоріш за все –до 2021-го. Окрім іншого, це загрожує пришвидшеною корозією нафтопроводу і додатковими збитками.
Інший варіант – продавати забруднену нафту зі знижкою 10 – 15 доларів за барель, але її не хочуть купувати. Більш аніж 1 мільйон тон забрудненої російської нафти вже третій місяць подорожує у танкерах між Європою і Азією, а покупця так і немає.
У будь-якому випадку лише прямі збитки Росії від продажу забрудненої нафти значно перевищать 500 мільйонів доларів. А ще суттєве зменшення обсягів експорту і транзиту сировини.
Внаслідок цієї російської аварії економіці низки держав нанесена значна шкода.
У транзитерів – Білорусі та України, – а також у європейських покупців є всі підстави пред'явити російському постачальнику претензії за застій переробних підприємств і магістралей, за виведення з ладу обладнання і прискорену корозію трубопроводів, за зрив контрактів, за зберігання і переробку брудної нафти, на яку поки погодилися лише Угорщина і Білорусь, і за багато іншого.
Білорусь попередньо вимагає 100 мільйонів доларів на ремонт обладнання НПЗ, а транзитер «Гомельтранснефть Дружба» говорить про річні втрати внаслідок зменшення пропускної спроможності своєї ділянки нафтопроводу на рівні 300 мільйонів доларів.
До цього треба додати суми компенсації збитків і недоотриманого прибутку іншими закордонними транзитерами і переробниками.
Разом зі збитками, нанесеними розташованій на території РФ інфраструктурі, загальні втрати постачальника, які неминуче ляжуть на російський бюджет, складуть десятки мільярдів доларів США.
Поточні і прогнозовані наслідки цієї глобальної аварії одразу викликали тиху істерику російської влади і особисто Путіна.
Ситуація, що склалася, продемонструвала вразливість Європи, яка надмірно покладалася на російські поставки. Це неминуче призведе, як мінімум в найближчій перспективі, до перерозподілу потоків нафти на користь інших країн-експортерів.
Крім того, тривала зупинка експортного нафтопроводу «Дружба» на практичному прикладі продемонструвала світові критичну уразливість кремлівського режиму від експорту нафти.
На жаль, українська влада, як попередня, так і нова, не спромоглася скористатись цією ситуацією на міжнародній арені для демонстрації неприпустимості підвищення залежності Європи від російських енергоносіїв і подальшого будівництва «Північного потоку-2». Україна знову замість жорсткої позиції вдає з себе «надійного партнера» країни-агресора.
У зв'язку з цим саме час згадати про пропозиції команди партії та громадського руху «Сила права» щодо механізмів примусу Путіна до миру і повернення Криму і Донбасу. Суть наших пропозицій полягає в доведенні економічних санкцій щодо держави-агресора до необхідного і достатнього для цього рівня.
На тлі надзвичайної ситуації, яка сталася з російською нафтою, навіть загроза введення міжнародного ембарго на її покупку може різко протверезити агресора і посадити його за стіл переговорів щодо виконання Будапештських гарантій безпеки України.
Мимовільна «учбова тривога», за яку доведеться платити російським платникам податків, вибиває землю з-під ніг любителів «санкцій в розстрочку» і демонструє реальність, а головне – ефективність масованого економічного тиску на державу-агресора.
P.S. Білорусь вже вимагає від Росії компенсації збитків. Україна – мовчить, але, судячи з шелесту, під килимом щось відбувається. Як завжди за наш з вами рахунок.