Мажоритарна система виборів: в Україні: плюси і мінуси

У сучасному світі існує три виборчі системи: мажоритарна, пропорційна і змішана.

Нині в Україні діє мажоритарна система виборів. Верховна Рада не внесла до порядку денного запропонований президентом Зеленським законопроект згідно з яким пропонувалося відмовитися від мажоритарної виборчої системи. Президентським законопроектом пропонувалося провести вибори відповідно до пропорційної системи.

Що собою являє мажоритарна система?

З мажоритарною системою, голосування відбувається за різними виборчими округами, де перемогу отримує кандидат або група кандидатів, які набирають абсолютну або відносну більшість голосів.

Традиційно прийнято вважати, що в основі мажоритарної системи лежить більше негативу, ніж позитивних елементів. Зокрема, це стосується того аспекту, що мажоритарний вибір заважає формуванню політичної організації суспільства, а також являє собою величезне корупційне поле, так як жителі округів можуть просто продавати свої голоси. На жаль такі реалії, що політичний азарт дуже великий, і бажаючи отримати свій депутатський мандат кандидати йдуть на різні хитрощі і далеко не завжди чесні піар-компанії.

У підсумку «мажоритарка» стала природним механізмом забезпечення регіональних і місцевих еліт серед парламенту.

Плюси і мінуси мажоритарної системи

Будь-яка виборча система відносно хороша і в такій же пропорції негативна. Спершу розглянемо позитивні сторони «мажоритарки»:

1. Між виборцями і депутатами виникають досить міцні безпосередні зв'язки, які нерідко носять особистий характер;

2. Дає можливість закріпитися найбільш сильному політичному руху. Сприяє розстановці сил в законодавчих органах;

3. Політична діяльність члена тієї чи іншої партії нерозривно пов'язана не тільки з статутом партії, але ще і з кар'єрними перевагами і міркуваннями, спрямованими на пристосовницьку тенденцію, яка виключає протиріччя з керівництвом, лобіює інтереси бюрократії.

Недоліки мажоритарної системи:

1. Дійсний відсоток виборців менше, ніж представництво найбільш потужної партії в парламенті;

2. Щоб просунути свого кандидата в депутати, необхідно "компактне" проживання, адже розкидані по країні меншини явно не можуть домогтися більшості на окремих округах;

3. Система чревата підкупами виборців і навіть цілих округів.

4. Черговий недолік в тому, щоб все-таки взяти участь у виборах і не втратити свій голос люди голосують не завжди за того представника, який їм до душі, а частіше просто вибирають одного з двох очевидних лідерів, які формуються як правило думкою агітаційних вкладень і впливом особистого очного контакту.

В цілому мажоритарна система абсолютної більшості застосовується в багатьох країнах в період президентських виборів. Особливість системи в тому, що вона є системою більшості, а яким вже буде ця більшість покажуть тільки сучасні реалії, які в першу чергу проявляються в економічному стані країни і відповідно в рівні життя населення. Виборча комісія, ведучи пропорційний підрахунок голосів і складання їх у єдину процентну систему результатів оголошує переможців на тому чи іншому окрузі.

Що стосується парламентських виборів, які пройдуть 21 липня, то для партій зберігається п'ятивідсотковий бар'єр. До речі, у президента України Володимира Зеленського була ідея знизити цей відсоток до 3, але цю ідею не підтримав парламент, зібраний за минулої влади.

Що робити партіям і кандидатам, щоб потрапити в Раду?

Щоб потрапити в раду політична партія повинна подолати прохідний бар'єр. Як і раніше він складає 5%.

А для конкретного кандидата, щоб потрапити в Раду необхідно здобути перемогу на тому окрузі, на якому він балотувався. Його основне завдання отримати переваги, тобто більший відсоток підтримки, ніж його прямі опоненти цього виборчого мажоритарного округу.

Відкриті та закриті списки. Що це?

У період виборів актуальними залишаються питання не тільки про кандидатів, про їх діяльності, передвиборчі обіцянки і підкупи виборців. Відкритим залишається відносне питання з приводу використання відкритих і закритих списків голосування.

На найближчих виборах парламенту, та й взагалі на сьогоднішній день в Україні використовується система закритих списків при голосуванні за партію. Так, згідно з закритого списку виборець віддає свій голос за один із запропонованих партійних списків цілком. Тобто виборець не вибирає конкретну людину, а вибирає партію і весь прикладений список кандидатів. Що ж стосується відкритих списків, то виборці самі можуть вибирати кандидатів які їх цікавлять, самі визначають хто ж буде їх прямим депутатом на окрузі. Багато політичних діячів і експертів вважають, що система з відкритими списками більш продуктивна для народу, але все ж самі депутати зовсім не поділяють цю думку і як і раніше залишають закриті списки голосування.

Історія мажоритарної системи

Занурюючись в політичну історію країни, можна згадати той момент, що перші вибори незалежної України, які проходили в 1994 році, обиралися саме за мажоритарною системою абсолютної більшості. У Верховну Раду тоді вибрали лише 49 депутатів від різних фракцій, а інші не набрали необхідної кількості голосів. У підсумку вибори 1994 року затягнулися аж на рік, з усіма переносами і повторним проведенням агітаційної програми і особистих зустрічей з виборцями на округах.

Здавалося б, навіщо так ускладнювати, але в іншому кожна країна шукає свій комфортний і абсолютний метод проведення голосування. І навіть за старих часів вождів обирали таким голосуванням, яке зараз носить назву мажоритарне.

Йдучи в історію глибше, тобто опираючись на населення Спарти, то там в 4 столітті до нашої ери вибирали собі головного таким чином: в одному місці збирався натовп, який буквально піднімав шум за бажаного кандидата. Криками, тупотінням і навіть стуканням списів по щиту проводилися вибори в Спарті і в інших місцях. Таке голосування тривало до тих поки поселення Атенів не придумали голосування за допомогою піднятих рук. Такий вид голосування збережений і в наш дні. У деяких містах і селах під час районних і міських сесій саме за допомогою піднятих рук і проводять голосування з різних питань. У багатьох місцях країни встановлена ​​електронна система за допомогою, якої депутати голосують, але у випадку з технічних збоїв повертаються до старовини системі голосування.

У ранні часи жителі і їх керівники стикалися з тим, що правитель виявляв бажання посадити на трон свого сина, а той свого. В результаті демократія плавно переростала в монархію. Але в цій системі вирішили виділитися венеціанці. Коли на календарі було 8 століття, вони придумали таку виборчу систему, згідно з якою, було заборонено обирати представників одних і тих же сімей.

Сучасна мажоритарна система застосовується орієнтовно в 100 країнах світу. І у всіх цих країнах діє один усний закон: якщо переважає більше бідне і неосвічене населення, то його легко можна підкупити. Ризик підкупу виборців дуже великий і на сьогоднішній день. Втім, анонімні соцопитування свідчать про те, що велика частина населення з легкістю готова продати свій голос за вигідне вкладення, адже керуються принципом: так, що мені тут вже залишилося.

Так чи інакше продовження мажоритарної системи сприяє не тільки ускладнення пропрезидентської більшості, але ще і забезпечення регіонального уряду. Проте навіть при недоліках, мажоритарна система сприяє конкуренції між кандидатами, що в свою чергу дає можливість виборцям більше свободи в питанні вибору того чи іншого кандидата.

Приходячи на виборчу дільницю, кожен виборець повинен пам'ятати про необхідність совісного вибору, а не прийняття рішення за якесь заохочення. Кожен вибір повинен ґрунтуватися на реальних справах.