Ємець Леонід Олександрович в черговий раз балотується в народні депутати України по округу №221 в Печерському районі міста Києва. На цей раз, від «Народного Фронту» Арсенія Яценюка. Раніше політик неодноразово міняв свої погляди в залежності від політичної кон’юнктури і встиг побувати членом партії «Реформи і Порядок», «Наша Україна», (і навіть довіреною особою екс-президента Віктора Ющенка), після перебіг до «Батьківщини», а в 2014 році приєднався до «Народного фронту». Розуміючи, що вік депутата недовгий і в один прекрасний день його можуть просто не обрати, Леонід Ємець зробив ставку на безпрограшний варіант – стати суддею Касаційного адміністративного суду, (входить до складу Верховного Суду України), чим забезпечив би собі довічне і вельми безбідне утримання за рахунок держави. Але цим планам здійснитися так і не вдалося за досить банальної причини: у кандидата не вистачило не тільки знань, а й надані їм документи викликали у комісії чимало питань щодо їх автентичності, пише Рoliteka.
Нагадаємо, що, будучи народним депутатом від «Народного фронту» і заступником голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики, (до всього ще й позиціонує себе «фахівцем по праву»), Леонід Ємець не тільки не зміг виконати просте практичне завдання, але і зайняв останнє місце з незначними 67 балами. Хоча, як свідчить офіційна біографія невдалого судді, в 2001 році він з відзнакою (?) Закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Правознавство», де нібито отримав кваліфікацію «магістра права». Свою ганьбу на суддівському конкурсі Леонід Ємець пояснив тим, що брав участь в ньому не заради високої посади, а для «перевірки чесності і прозорості відбору». Виправдання, м'яко кажучи, більш ніж непереконливе ... Пізніше Леонід Ємець змінив «свідчення» і заявив, що вкрай низький бал був виставлений йому в помсту за його «громадянську позицію і боротьбу за чистоту українських судів». Леонід Ємець відкрито звинуватив членів кваліфікаційної комісії в упередженості, а особливо дісталося Юрію Титову, який, в числі трьох перевіряючих, оцінював практичне завдання народного депутата. Але з тут, як виявилося, він збрехав. Юрій Тітов поставив Леоніду Ємцю найвищу, (в порівнянні з іншими членами комісії), оцінку. Більш того, умови конкурсу були виписані настільки чітко, що підтасувати результати просто неможливо. Після здачі іспиту роботи кандидатів зашифровуються під певним кодом, а при перенесенні даних в комп'ютер їм автоматично присвоюється інший код. Тому визначити, де і чия робота, не можна. Як не можна підкупити чи звинуватити в заниженні оцінки сам комп'ютер. Благо у Леоніда Ємця вистачило розуму цього не зробити!
Коли ЗМІ копнули глибше, то з'ясувалися ще більш непристойні факти з біографії «полум'яного борця за справедливість». Журналісти небезпідставно підозрюють Леоніда Ємця в підробці документів про стаж і вимагають від нього опублікувати дипломні роботи. Від Генеральної Прокуратури України та Антикорупційного бюро громадські працівники також вимагають порушити проти Леоніда Ємця кримінальну справу за підробку та обман суспільної довіри. Як випливає з офіційної біографії Леоніда Ємця, крім диплома столичного ВУЗу, у нього є диплом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. А що б ніхто не посмів піддати сумніву «високі професійні дані» Леоніда Ємця, який провалив простий іспит з правознавства, в його біографію була вписана рядок про захист кандидатської дисертації на тему «Публічне управління не політичними об'єднаннями громадян - адміністративно-правове дослідження». Саме вписана, а не захищена, так як самої дисертації ніхто ніколи в очі не бачив. Більш того, Леонід Ємець не мав права брати участь в конкурсі на посаду судді через відсутність необхідного стажу. Але він надав комісії фіктивну (!) Довідку про наявність у нього науково-педагогічного стажу. Хоча, замість покладених мінімум 10 років, в його біографії набігає ледь п'ять. Відсутній стаж в трудову книжку Леоніда Ємця вписав ректор Дніпропетровського гуманітарного університету Олександр Негодченка, який в якості «подяки» за це був помічником-консультантом Леоніда Ємця в двох скликаннях парламенту. У 2011 році проти ректора було порушено кримінальну справу за фальсифікацію документів, однак Леонід Ємець посприяв закриттю кримінальної справи і скандал зам'яли.
З огляду на викладені факти на адресу Леоніда Ємця виникає чимало запитань. Наприклад, як цей «кандидат юридичних наук», який побудував виключно політичну кар'єру, але ніколи не працював «за фахом», міг взагалі претендувати на таку високу посаду? Уже не перший рік в ЗМІ ходять наполегливі чутки, що свої дипломи Леонід Ємець банально «купив», а блискучу кар'єру побудував виключно батьковим зв'язків. Адже його тато - Олександр Ємець, був народним депутатом України 1, 2 і 3 скликань з 1990 по 2001 роки. З квітня 1993 року по липень 1994 року працював пост міністра у справах національностей та міграції. З 26 березня 1996 по 14 серпня 1996 був віце-прем'єр-міністром України з політико-правових питань. З березня 1998 року - знову народний депутат України 3 скликання.
Повертаючись до ганьби Леоніда Ємця на конкурсі суддів Касаційного адміністративного суду, варто відзначити, що його участь у ньому було продиктовано не стільки «очищенням» судової системи, скільки планованим участю у фальсифікаціях. І для цього йому і потрібна була суддівська мантія. Справа в тому, що рейтинги «Народного фронту» показують сьогодні падіння нижче рівня плінтуса і на майбутніх парламентських виборах за партію демагогів, будівельників стін і суддів-невдах проголосує вкрай мала кількість виборців. Що може в такому випадку зробити суддя і представник «Народного фронту?» Правильно! «Посприяти натягування голосів», а якщо буде потрібно - вдатися до фальсифікацій. Не виключено, що і на своєму окрузі №221 до Києва Леонід Ємець вдасться до перевіреного способу і спробує виграти парламентські вибори завдяки брехні, фальсифікацій, гречці і розповідями про свою «кандидатської дисертації».