"Вигадка про «аутизм» не врятує Путіна від суду" - психіатр

Днями американська газета USA TODAY повідомила, що Володимир Путін хворий на синдром Аспергера, це один із аутичних розладів. Журналісти посилаються на доповідь психіатрів, підготовлену центром "Управління всебічної оцінки програм" на замовлення Пентагону ще в 2008 та 2011 роках.

Щоб підтвердити чи спростувати висновок, необхідно зробити томограму мозку. Здійснити таке обстеження нереально.

Один із дослідників, професор університету Північної Кароліни Стівен Порджес вважає, що в Путіна немає синдрому Аспергера. Стерігаючи за його виступами на телебаченні, лікар дійшов висновку, що той боїться натовпу. У великих групах людей він "займає оборонну позицію", компенсуючи її агресією.

"Історія про путінський аутизм це фейк, який запустили у Росії. Інформаційний простір Росії жорстко контрольований. Проте повідомлення про психічне захворювання президента поширили багато російських ресурсів, включно з "Дождем". Якщо це роблять, отже, це комусь треба? Забагато честі для міжнародного злочинця – перетворитися на дивакуватого високофункціонального аутиста", - пояснює "Знай.ua" психіатр Ігор Марценковський з дослідницького Інституту соціальної і судової психіатрії та наркології. Він є одним із визнаних в Україні фахівців у темі аутизму.

Повідомлення про аутизм Путіна експерт ставить у один ряд із численними карикатурами, в яких президента Росії лагідно висміюють як "альфа-самця".

"Навіщо Путіну цей "хворобливий" піар? А дуже просто. Щоб розумні люди сказали: бачите, у Америці, на Заході пишуть про нього всяку фігню. Це просто кампанія, щоб дискредитувати нашого президента! Путін має специфічну зовнішність, якій приділяє багато уваги. Навряд чи хтось заперечуватиме, що він вдавався до косметичних операцій. Сліди силікону й батокса на обличчі складно приховати. Зросту він маленького, як і його прем'єр-міністр. Тому в репортажах Путіна прийнято показувати виключно знизу, а от на прем'єра це правило не поширюється. Будь-яка людина шоу- бізнесу пояснить вам, навіщо це роблять. Так лідер Росії, світу й галактики виглядає вищим. Також не розумію, навіщо Путін влаштував собі піар з розлученням? Навіщо дозволив поширення в пресі пліток про свої особливі стосунки з відомою художньою гімнасткою?"

Марценковський багато спілкується з хворими на синдром Аспергера. Каже, не зустрічав серед них жодного садиста чи деспота.

"Симптом Аспергера підозрюють у таких відомих людей як Гаррі Труман, Авраам Лінкольн, Джеймс Гарфілд, Леонардо да Вінчі. Їм було властиве перебільшене прагнення до досконалості. Стверджують, що да Вінчі витратив цілих 12 років, щоб написати губи Мони Лізи. Що спільного у Путіна з цими людьми? Ставлячи їх на один щабель, ми цих людей ображаємо", - каже лікар.

"Аутисти не є злочинцями. Війни розв'язують не пацієнти, а політики. Мені не подобається ідея, коли за все, що коїться в Росії, відповідає одна божевільна людина, яка очолила велику країну з ядерними ракетами. Слухаючи інтерв*ю деяких російських діячів, спілкуючись з росіянами, я ловлю себе на думці, що там "збожеволіла" ціла країна. І вже точно немає шансів, що міжнародний суд у Гаазі визнає військових злочинців недієздатними і порятує від відповідальності", - говорить експерт.

У людей з синдромом Аспергера порушена соціальна взаємодія. Вони не розуміють жартів, іронії, сарказму. Щоб допомогти їм зрозуміти вас, потрібно бути вкрай чітким і лаконічним. Хворі не визнають неписаних соціальних норм, порушуючи їх. Можуть стояти занадто близько. Почати недоречну розмову або поцілувати чужу дитину в живіт. Довколишні здаються їм непрогнозованими.

Такі хворі замкнуті, зовні байдужі, часто некоректні. Їм складно сприйняти альтернативний результат своїх дій, якщо щось раптом пішло не так. Для них понад усе сувора послідовність і повторюваність процесу.

Намагаючись зробити світ менш хаотичним і заплутаним, вони намагаються встановлювати власні правила й порядки. Діти, приміром, вимагають водити їх до школи однією і тією ж дорогою. Дорослі – можуть їсти одну й ту саму страву або раз-по-раз слухати пісню. Зміни викликають у них агресію та страх.

Проказа

У 2003 році люди із близького оточення Путіна, у відповідь на жарт про занадто широкі штани російського Президента, заявили, що він хворіє екземою, яка вкрила його ноги. Московський професор і доктор медицини Ігор Гундаров розповів, що швидше за все, Володимир Путін хворий на проказу, якою заразився від екс-президента України Віктора Ющенка, від якого також заразилася і екс-прем'єр України Юлія Тимошенко. Інкубаційний період у цієї хвороби становить у середньому 10 років. Тому не дивно, що вона почала проявлятися через роки.

Травма хребта

В одному з інтерв'ю Reuters президент Білорусії Олександр Лукашенко висловив своє розчарування тим, що не зможе зіграти в хокей з Володимиром Путіним через травму хребта президента Росії: "Я знаю, що у нього проблема. Він любить дзюдо. Він підняв хлопця, зробив кидок і звернув хребет". З роздруківки інтерв'ю на сайті президента Білорусії слова про проблему з хребтом Путіна були вирізані.

Рак підшлункової залози

У жовтні 2014 року американська газета New York Post опублікувала чутки про рак підшлункової залози у глави Кремля. Джерела газети стверджують, що лікування Путіна здійснє восьмидесятичотирьохрічний фахівець із Дрездена, якого президент Росії знає ще з часів служби в НДР, в якості радянського шпигуна.

Боттоксна інтоксикація

На хвилі чуток про те, що Путін всерйоз захопився ботоксом, у громадян почали виникати сумніви у його психічному здоров'ї. Ці чутки особливо посилилися після візиту Путіна на Україну в жовтні 2010 року, коли багато хто помітив синці на обличчі прем'єра Росії.

Шизофренія

В січні 2015 року британська газета The Financial Times опблічкувала статтю, в якій натякає на шизофренію у президента Росії.

"Це називається "плутанина понять", — пише видання. — Кажуть, вона є причиною шизофренії: керівник віддає настільки суперечливі розпорядження, що підлеглі губляться і не можуть ні погодитися на його вимоги, ні чинити їм опір. Але це може бути навмисно створеним враженням. Свого часу президент США Річард Ніксон намагався створити видимість божевілля, щоб налякати радянських стратегів. Можливо, що Кремль у своїх іграх з НАТО зараз дотримується аналогічної стратегії."