Продюсер Ірина Ніколаєнко про Чорнобиль: Актори не хотіли працювати там навіть за подвійний гонорар

У 2017 році українська картина про Чорнобиль «Арка» отримує нагороду, як кращий музичний фільм у Каліфорнії на фестивалі California International shorts Festival, і подібний приз їй дістається у Канаді на Creation International Film Festival. Такий успіх короткометражки відразу ж прикував до неї увагу критиків і глядачів.

"Знай.ua" вирішив дізнатися все про цей фільм з перших рук. За подробицями ми звернулися до автора ідеї, продюсера та співрежисера проекту Ірини Ніколаєнко.

- Ірино, розкажіть про себе. Як давно Ви у кіноіндустрії? Які картини ще продюсували?

- Свій шлях у творчості я почала з фотосправи, років 7-8 назад. Тоді я створила студію, на базі якої було реалізовано багато цікавих проектів. А в кінематографі я лише рік. «Арка» - моя дебютна робота, в якій я виступила в ролі автора ідеї, продюсера та співрежисера. Але, однозначно, вона не стане останньою.

- Яка мета стояла перед фільмом?

- Цей фільм - чиста, стовідсоткова емоція, яку спровокувала унікальна акустика нового безпечного конфайнмента - саркофага для IV енергоблоку Чорнобильської АЕС. Почувши її, у мене народилася ідея записати і зіграти під ним музику та оформити це у вигляді фільму-кліпу, який розповідає про історію Зони відчуження. Завдання стояло одне: встигнути все це зробити до моменту, коли нове укриття займе своє проектне положення над четвертим реактором.

- Чому вибрали саме тему Чорнобиля?

- Новий саркофаг - це певна надія для Чорнобильської зони. Дуже хотілося донести саме цю позитивну інформацію до глядача, зробити фільм не стільки про трагедію, скільки про майбутнє території, яка вважається практично занедбаною і млявою. Я щиро вірю, що словосполучення «Зона відчуження» завдяки новому укриттю втратить свою актуальність.

- Чому вибрали формат короткометражного кіно? Був невеликий бюджет?

- Справа зовсім не у бюджеті. Відкрию великий секрет - ці 8 хвилин коштують дуже дорого, що пов'язано з особливістю локації, вкрай стислими термінами і величезним бажанням зробити якісний продукт.

- Сама картина схожа на музичний кліп. Музика краща за тисячу слів?

- Документального та ігрового кіно про Чорнобиль знято предостатньо. Навіть комп'ютерні ігри на локаціях Зони вже давно існують. У нашому випадку всі події, а також емоції і почуття, передані в музичних композиціях, написаних у Зоні відчуження, для неї і про неї! Основою музики стали звуки декількох унікальних об'єктів Зони - це градирня ЧАЕС, радіолокаційна станція, що має безліч прізвиськ: російський дятел, дуга, око Москви, і безпосередньо сама арка, акустичні особливості якої можна почути в композиціях.

- Розкажіть про зйомки в Чорнобилі. З якими труднощами зіткнулися?

- Про зйомки розповідати можу годинами - локація аж надто специфічна. Труднощі почалися ще у Києві, коли оформлялися документи на відвідування Зони: помилки в паперах або забутий паспорт - це була справжня катастрофа, тому що на заплановану зйомку міг не потрапити навіть режисер.

- Хто-небудь переживав через радіоактивне поле?

- Подвійний дозиметричний контроль на виїзді - зараз уже звична історія для всього творчого колективу, а спочатку змушувала нервувати багатьох учасників проекту. Утилізація одягу і деякого обладнання також мала місце після знімального дня. Деякі учасники відмовлялися від роботи на цій локації навіть за подвійний гонорар.

Але найбільшою трудністю було домовитися запустити на територію режимного об'єкта, що перебуває під міжнародним контролем, знімальну групу, музикантів та два оркестри. І не просто запустити, а дати можливість дві доби налаштовувати апаратуру, розгорнути величезну сцену, декорації і зіграти там повноцінний концерт! Це найскладніші знімальні дні проекту - під аркою працювали близько 150 чоловік, деякі навіть ночували там. При цьому зазначу: будівельні роботи не зупинялися ні на хвилину - один робочий день «Укриття-2» коштує близько ста тисяч євро. Звісно, ми не могли собі дозволити навіть просити призупинити роботу техніки. Деякі звуки машин та інструментів ми свідомо записали в аудіоматеріал.

- Що значить особисто для Вас ця трагедія?

- Мені було 5 років на момент трагедії, і я мало що пам'ятаю, але розповіді та опис подій рідними у пам'яті залишаться на все життя. Батько вже після аварії працював на ЧАЕС... Приїжджав з палінням в горлі, багато розповідав про те, в якому стані знаходиться станція. Не думала тоді, що стільки часу проведу на території Зони, що сама повертатимуся з неприємним почуттям дертя у горлі.

- Коли «Арку» зможе побачити кожен бажаючий?

- На даний момент фільм зібрав 13 номінацій і селекцій по всьому світу: кілька в Італії, Німеччині, США, Індії, Південній Кореї, Хорватії, Угорщині, Албанії, Румунії та Польщі.

Про дистрибуцію і просування, звичайно ж, зараз думаємо, але фактично зможемо реалізувати це тільки з початку 2018 року.

- У Вас у кадрі діти, наскільки складно було з ними працювати? Пояснювали їм, що таке Чорнобиль?

- Звичайно, роз'яснювальна робота з дітьми проводилася, так як потрібні були емоції і досить серйозні. До речі, всі зйомки за участю дітей проводили в Києві і області, тому що відвідати зону може тільки особа, яка досягла 18-річного віку.

- Це була робота ентузіастів? Хто допомагав фінансово?

- Вся без винятку робота була оплачена: і музиканти, і актори, і члени знімальної групи отримали гонорари. Проект змогли витягнути завдяки кільком спонсорам, без їх участі реалізувати настільки амбітний, колосально складний технічно проект було просто неможливо. Мені досі багато хто не вірить, що концертні кадри з фільму зняті дійсно під аркою в 300-х метрах від четвертого реактора.

- Які в планах наступні картини? Чимось дивуватимете глядача?

- Зараз весь робочий час зайнят кількома великими проектами, не пов'язаними безпосередньо з кінематографом. Один з них - продюсування рок-музиканта Микити Рубченка, який працював зі мною на проекті «Арка». Ми прийняли рішення продовжити співпрацю. Я дійсно закохана у цей колектив, який створює унікальний формат української музики - інструментальний симфонічний рок з українським фолком.

А що стосується кіно - є ідея для короткометражного фільму, яку я обов'язково реалізую протягом наступного року. Це буде цікава, трохи інтимна історія у форматі ігрового короткометражного кіно про подвійну природу людських переконань та принципів.

- Не можу не запитати про актора другого плану - лисицю. Де Ви її знайшли? Вона теж отримала гонорар, адже з'явилася у титрах?

- Гонорар це дивовижне створення отримувало регулярно, навіть тоді, коли ще не потрапило в об'єктив наших камер. Це місцева визначна пам'ятка - Прип'ятський лис Семен, який навіть має свою сторінку в Facebook. Семен практично ручний: він зустрічає туристів і співробітників станції, побачити його можна в різних частинах зони відчуження, але частіше біля їдальні ЧАЕС. Адже основна мета виходу Семена в люди - поживитися чимось смачненьким, в ідеалі - котлетами.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, що померла одна з найкращих актрис ХХ століття.