Олександр Ситник 12 вересня: історія і традиції свята

Інші назви свята:

• «Олександрів день»,
• «Свитник»,
• «Ситник».

Історія свята

У 1721 році завдяки Петру Першому зі шведами уклали перемир'я. Щоб відзначити подію імператор вирішив перевести в Санкт-Петербург, який тільки відбудували, мощі святого Олександра Невського з Володимира. Петро вважав, що вони будуть захищати його столицю від нападу ворогів. Мощі зберігали з 1723 по 1724 рік у Шліссельбурзі, але потім їх перевезли в Троїцький собор Олександро-Невської Лаври.

Традиції та обряди

На Русі цей день назвали Ситником. А все тому, що накривалися багаті столи для гостей, влаштовували бенкети по минаючому літу і в честь настання осені. На стіл обов'язково ставили ячмінну кашу на молоці. Її ще називали свитною, тому що її підсолоджували медовою водою, ситою. Природно, був і свіжий хліб, приготовлений з нового врожаю зерна.

У день Олександра Ситника проводили особливий обряд для майбутнього врожаю. Селяни, до цього дня, залишали на ниві на корені ячмінні стебла і примовляли «Ось і останнє стелище на льони наспів». А наСитника їх завивали з лляними і вівсяними, заговорювали ниву для майбутнього врожаю. За повір'ям, цей обряд дасть хороший урожай в майбутньому.

Були й деякі заборони. Не можна було вітатися з першим гостем і грати в карти, щоб не накликати невдачу, не можна ставити новий паркан, інакше злодії прийдуть; перераховувати дрібні гроші на початку дня, тому що тільки дріб’язок і буде водитися. Заборонено було брати кота, він принесе нещастя. А також люди не мили голову в цей день, щоб не облисіти завчасно.