Мінздрав треба закрити – і ніхто не постраждає - експерт

Анонсована на початку року, медична реформа цього місяця мала показати перші результати. Міністр Олександр Квіташвілі обіцяв до вересня змінити правовий статус лікарень, що дозволило б їм стати фінансово незалежними, впровадити єдину електронну систему і розробити список безкоштовних медичних послуг для населення. Як проходить реформа, і що ще необхідно міняти у вітчизняній медицині розповів голова правління Союзу споживачів медичних послуг Владислав Онищенко.

Коли, на вашу думку, побачимо результати медичної реформи?

Я боюся, не скоро. Для запровадження реформ потрібно чимало підготувати, щоб працювала формулярна система, щоб лікарні хоча б оргтехнікою були забезпечені. Але головна причина, чому реформи будуть не скоро – це відсутність медичної еліти. У нашій країні рівень охорони здоров'я один із найнижчих у Європі. Зате чи не найбільше професорів, академіків і докторів наук. Оця "еліта" пристосувалася до теперішньої системи: має непогані посади, налагодила матеріальну сторону свого життя. І міняти щось ніхто не хоче. Бо зараз їм добре, а як буде після реформ – ніхто не знає.

Чи вдасться міністру Олександру Квіташвілі довести розпочате до кінця?

Я мав великі надії на нового міністра. Сподівався, що він наведе лад, бо не пов'язаний ні з ким із нинішньої системи, нікому нічого не зобов'язаний. Але Квіташвілі виявися дуже м'якою людиною. А там треба такого, аби гаркнув, і його не лише Мінздрав, але й Мінюст із Мінекономікою боявся. Міністра відволікають на якісь дрібниці, він не займається глобальним вирішенням питань. Склалася така ситуація, що реформи просто затягуються. У Міністерства охорони здоров'я немає діалогу із профільним комітетом. Рішення не приймаються, і нічого не пропонується. Як на мене, Мінздрав взагалі можна закрити, і ніхто не постраждає. Там три сотні чоловік, вони ходять на роботу, отримують зарплату, а толку з них немає. В такому вигляді, як зараз, міністерство не потрібне. Зараз за ним закріплено більше 300 функцій: різні дозволи, акредитації, перевірки. Насправді, воно має формувати державну політику, транслювати методи лікування, щоб досвід передових лікарень переймали обласні. А не папірці перекладати.

Чи хочуть реформ лікарі?

Простим лікарям реформи необхідні, і вони їх справді прагнуть, в соцмережах можна знайти чимало невдоволених нинішньою системою лікарів. Бо жодній нормальній людині не може бути приємно випрошувати чи вимагати хабарі. А вони зараз поставлені в такі умови, що не брати плату із пацієнтів просто не можуть. Інша ситуація із тими, хто має хоч якусь владу. Наприклад, головні лікарі. Вони, фактично, приватизували свої робочі місця. Головлікар не будував клініки, не купляв обладнання, не платить орендної плати і зарплати лікарям. Але він приватизував прибуток з лікарні. Не маючи жодних витрат, він налагодив потік грошей за усі послуги. Нині немає таких лікарень, де за аналізи, уколи, чи за будь-що інше не беруть грошей. Нехай і невеликі кошти, але платять усі. В результаті, головлікар має непоганий будинок і їздить чи не на найдорожчому у районі автомобілі. Таким реформа непотрібна.

Що потрібно реформувати в першу чергу?

Проблема нашої медицини в тому, що ні лікарі, ні аптекарі не зацікавлені в тому, щоб вилікувати пацієнта. Бо здоровий пацієнт не несе їм гроші. Тому треба підлікувати, але так, щоб пацієнт повернувся.

Читайте також: Боєць Нацгвардії помер через відсутність рідкісного препарату

Вирішити цю проблемо можна, якщо змотивувати лікарів. В розвинутих країнах це роблять за допомогою лікарняних кас. Вони обов'язково повинні бути не державними, інакше це буде другий мінздрав, ще один загальний податок із громадян, який буде дерибанитися на самих верхах. Крім того, кас має бути декілька, для конкуренції, і щоб пацієнти могли обрати для себе кращі умови. Не буду розповідати про усі плюси такої системи, лише скажу, що наприкінці року в касах зазвичай залишається чимала сума невикористаних грошей. Частина з них йде на розвиток. А частина – на премії лікарям. Критерії отримання премій такі, що лікарю вигідно лікувати пацієнтів ефективно, щоб двічі з однією проблемою не зверталися, і щоб лікарняна каса мінімально витрачалася. Тому там не виписують сумнівні дорогі препарати і уважно оглядають пацієнтів.

Як змусити громадян вступати у такі лікарняні каси?

Дуже просто. Є фіксована щорічна плата за медичні послуги. Це щось на зразок страховки. Для членів лікарняної каси всі послуги безкоштовні. Для решти – кожен укол, будь-яка маніпуляція є платною. І ціна зазвичай не маленька. В розвинутих країнах є серйозне покарання за ненадання медичної допомоги, тому лікарі завжди допомагають, не питаючись, чи пацієнт платив чи не платив у касу. Але квитанція за таку допомогу виходить дуже кругленька, тому не вступати не вигідно самим пацієнтам.

Як вирішити проблему із некваліфікованими лікарями?

У нас немає конкуренції серед медиків. Головне – влаштуватися на роботу, а як ти лікуєш – нікого не цікавить. Я бачу просте рішення цієї проблеми. Якби я був головним лікарем, я б на п'ять вакантних посад взяв би шість працівників. Перші півроку ділю п'ять ставок на шістьох працівників. По закінченню терміна залишаю п'ять кращих. Це створить конкуренцію. Бо до того, хто "вилетів", під час наступного працевлаштування, будуть серйозні питання: чому на попередній роботі не взяли? Такий підхід вирішить одразу кілька проблем: лікарі не будуть приймати представників фармакологічних компаній у робочий час, а будуть краще ставитися до пацієнтів. Вирішиться проблема із кваліфікацією, бо лікарі самі будуть зацікавлені у різноманітних курсах і семінарах.

Як вирішити проблему корупції в медицині?

Її, як і в будь-якій іншій галузі, подолати просто – треба зробити усі рішення прозорими. Прозорість має бути на усіх рівнях: ми маємо право знати, як приймалося рішення про реєстрацію того чи іншого препарату, куди йдуть гроші із "благодійних внесків" пацієнтів. Пацієнти також мають право знати, що і для чого робить лікар і чому приписує саме ці препарати. Як тільки все стане прозоро – зникне можливість корупції. Цим шляхом йшли усі розвинені країни.