"Порошенко торгується з Кремлем. США це не подобається" - політолог

"В США наростає невдоволення українською владою, - каже для "Знай" політолог, директор Центру Східно-Європейських перспектив Микола Воробйов. - Це ми можемо спостерігати як за американською і європейської пресою, так і за діями Заходу".

- Основна вина лежить на офіційному Києві, - продовжує політолог. – Не можна бути таким пасивним в умовах ведення війни. З США не можна гратись в подвійні стандарти. Це вони можуть гратись, а не ми. Якщо просимо кредити МВФ, Липецьку фабрику треба продавати.

- Це невдоволення могло стати причиною розміну угоди щодо виведення з-під санкцій Ірану на особливий статус Донбасу?

- Думаю, що там були інші мотиви. Іран не можна довго тримати в ізоляції. Всі розуміють, що Росія та Китай ці санкції обходять. А Вашингтону не потрібне зближення Тегерану, Пекіну та Москви. Тому для Ірану було відкрито вікно можливостей. Якщо Іран інтегрується в ШОС (Шанхайська організація співробітництва – "ред".), сукупний Захід отримує серйозного і єдиного противника під керівництвом Пекіна.

До того ж, текст договору з Іраном не бачили навіть американські конгресмени. Питання ще не вирішене. Єдине, що дивує – візит представника Держдепу США Вікторії Нуланд під час голосування змін до Конституції. По всіх ознаках можна говорити про певний тиск.

З іншого боку, треба розуміти, в США є певне невдоволення Києвом. Пройшло вже більше року, аби почати виконувати свої обіцянки і перед народом, і перед Заходом. Реформи буксують. Це багатьох дивує.

- Росії вигідний вихід Ірану з-під санкцій?

- Не думаю. Російсько-іранські відносини не прості. Іран має 10% ресурсів Каспійського моря, а претендує на більше. Вони не такі вже й хороші партнери.

Читайте також: "США змусили Україну капітулювати. Київ був не проти" - Шмулевич

- Що офіційному Києву робити в таких складних міжнародних перипетіях?

Роль України – відігравати своє завдання, швидше інтегруватись в ЄС, розбудувати надійну енергетичну систему та сильну армію. Але Порошенко торгується з Кремлем. Американцям це не подобається.

- На цьому фоні США можуть послабити санкції щодо Росії?

- Санкції – запобіжник проти військового просування Росії в Україні. Думаю, найближчі два роки з РФ санкції не знімуть. Та й Москва не забереться з Криму і Донбасу. Наступний президент США може тільки сильніше затягнути удавку. Бо США дуже не хочуть, щоб до Афганістану та Близького Сходу їх ще втягнули до війни в Україні. Зараз американці виправляють помилку Буша, який пішов на два фронти – в Ірак та Афганістан.

- Зближенням Москви та Пекіну може стати небезпечним для США настільки, що вони будуть змушені відкривати вікно можливостей для Кремля, подібно до Ірану?

- Вірю в тактичні і ситуативні домовленості між Піднебесною та РФ. Стратегічно Китай з РФ на довго в союзу не вступатиме. Через 10 років Москва взагалі перестає бути вагомим гравцем на світовій арені. Вони з кожним місяцем втрачають свій вплив.

Інша річ, що і американці, і китайці хочуть приспати росіян, аби вони не рипались. Але тренд зрозумілий, Росії немає куди розвиватись, їх затискають, в тому числі і китайці.

Американцям не потрібно посилення Китаю через дармові російські ресурси і експлуатацію східних територій РФ. Та Пекін теж не розглядає Росію як рівноправного партнера. Це сировинна база, яка має всмоктуватись економікою Китаю. Про рівноправ'я тут мови не може бути. Зрозуміло, що Китай нагрівається на цій кризі.

- Чому влада РФ завела країну в такий глухий кут?

- Бо Майдан - перший виклик владі Путіна в Росії. Захід закрив очі на війну в Чечні, на численні військові злочини. Та й зростаючі ціни на нафту грали на Москву. Потім була Грузія 2008. Це теж пробачили. А от Крим став проблемним. Зараз Путіна вигнали на мінне поле, а ціни на нафту просідають. Москва не Пекін. У них більше спонтанних і реактивних рішень. У Росії занадто багато влади у Путіна, чого немає ні в США, ні в Китаю. Одна людина зав'язала на собі все, а це породжує неефективність та корупцію.

- Що є найслабшою стороною Києва?

- А у нас теж саме, що і в РФ. Можливо, менше авторитаризму, але ми ближче до РФ, ніж до Польщі. Ну яка, на мій погляд, задача в Порошенка? Затягувати із Заходу гроші і технології в Україну, маніпулювати Заходом для цієї цілі. У нас, по суті, пасивна зовнішня політика. Півтора року не було посла в США, колосальні прогалини з лобізмом і роботою спецслужб.

- Як буде діяти ЄС?

- Думаю, 80% роботи ЄС по Україні відбувається під тиском США. Україна для них не пріоритет. Якби не тиск Вашингтону, ЄС підписав би з Путіним Мінськ-3 і Мінськ-6. Занепокоєна Польща, країни Балтики і, можливо, Румунія. Добре, що є такий тил як Євросоюз, а не Білорусь. Але наша робота з ЄС ще гірша, ніж з США. Тому Україну продають в пакеті. Провина тут тільки на Києві. Якщо США потрібен особливий статус – продавлять, бо вони платять. Якби ми були Ізраїлем, наші депутати вже бігали б по Вашингтону, вибивали документи по Ірану, нагадували про себе. Такої активності немає. Пасивність і призводить до таких наслідків.

Читайте також: "Україні потрібно готуватися до трирічної війни" - експерт

- Наскільки довго Україна у стані війни з РФ?

- Є декілька варіантів. Перший: якщо РФ продовжувати себе так вести, то за рік чи два Путіна поміняють. Російські та західні еліти не хочуть протистояння. США не хоче, щоб РФ почала сипатись. Всі хочуть передбачувану РФ. Путін для Заходу як Каддафі.

Другий: Захід буде обкатувати опозиційну російську еліту. Путін це прекрасно розуміє, тому збиватиме їх на страті. Цим він зараз і займається.

Третій: продовження теперішнього протистояння дуже довго. Росія втрачатиме. Китай стане основним переможцем.

Четвертий: Путін піде на відкриту війну. Я не вірю в ядерну війну, але в максимальна інтенсифікація бойових дій – це реально. В підсумку Росія впаде, але на Україну.