Лідер "Гей-форум України": Щільність гомосексуалів на Позняках набагато вище, ніж на Виноградарі

Всеукраїнська громадська організація «Гей-Форум України» існує в нашій країні вже тринадцятий рік. Жодна ЛГБТ-акція не проходила в Україні без її участі, а її лідер Святослав Шеремет перебував у багатьох колотнечах завдяки своїй нетрадиційній орієнтації.

- Святослав, яка зараз ситуація з ЛГБТ-рухом в Україні? Зростає більше свобод чи все ж утисків?

- Рух серед ЛГБТ зростає і міцніє. Що не день, то якісь новини. Взяти кілька минулих днів: минулого тижня ЛГБТ-актив паралельно з ВО "Свобода" пікетував комітети ВР, щоб проект нового Трудового Кодексу не був прийнятий у нинішньому вигляді. До речі, «свободівці» захотіли собі наш райдужний прапор, але Руслана (керівниця КиївПрайд, - ред.) не дала. У той же день парламентський Комітет з питань соцполітики на чолі з екс-міністром Денисової проголосував за включення до Кодексу прямої заборони дискримінувати людей при працевлаштуванні і на роботі через вік, релігії, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності. Опоненти з релігійного табору роздратувалися: мовляв, релігію треба залишити, а секс-орієнтацію прибрати. У цій ситуації моя позиція, що богу - боже, а кесарю - кесареве. Ось, а ти мене питаєш, чи більше утисків: так, більше.

Випадки дискримінації акуратно реєструються і документуються. І з цим треба щось вирішувати. Саме тому наша боротьба за поправку до Трудового Кодексу є виправданою. Але і свобод теж більше. Самі бачили: за останні кілька років у різних містах пройшла ціла серія акцій на підтримку ЛГБТ. Хода Рівності у 2016-м зібрало близько 2,5 тис. учасників і учасниць, усе пройшло чинно, організовано і зі змістом. На превеликий жаль правих радикалів, феєричного гей-параду вони не побачили. А зовсім недавно прийшла новина, що Кабмін ухвалив усе більшу увагу приділяти питанню одностатевих відносин, у сфері охорони здоров'я. Наша медицина досі має бзік, що якщо на прийом приходить хлопець з питань сексуального здоров'я, то у нього обов'язково треба запитати, чи живе він статевим життям з дівчиною. На щастя, окремі світлі голови серед лікарів вже розуміють, що ряд хлопців живуть не з дівчатами, а з іншими хлопцями. Загалом, ЛГБТ - у центрі динамічного процесу змін.

- Скільки приблизно в Україні людей з нетрадиційною орієнтацією?

- Нетрадиційної? Нетрадиційна орієнтація - це щось, чого раніше не спостерігалося ні в однієї культурної традиції. Сапіосексуали (сексуальне тяжіння до розумних людей, - ред.) - це таки нетрадиційно. А ось гомосексуальність як раз дуже традиційна, навіть більш традиційна, ніж сучасні світові релігії, більш вкорінена у світовій культурі.

Отже, ти хотів запитати, скільки в Україні ЛГБТ? Один Бог знає. Підрахунки і оцінки дуже різняться. Хлопців, які активно практикують одностатевий секс, десь тисяч сто п'ятдесят. Які практикують епізодично, або хочуть, але з різних причин не практикують, - множимо на два: вже 300 тис. Тепер додамо жінок - лесбіянок і бісексуалок: вже 500-600 тис. Тепер додамо скільки-то тисяч трансгендерів, тобто тих співгромадян, у яких самовідчуття або зовнішня репрезентація за статтю відрізняється від того, як слід було б з позначки статевої приналежності у паспорті: це транссексуали, різні шімейл, кроссдресери, бігендери, андрогіни - не буду " грузити" повним перерахуванням. Загалом, підбираємося з такою формулою підрахунку до 700 тис. Десять років тому озвучувалася оцінка чисельності у діапазоні від 0,8 до 1,2 млн чол. Але за ці роки багато помахали Україні ручкою і поїхали за кордон.

- Святослав, за останні роки люди стали ставитися до геїв терпиміше або все також гостро?

- До речі, про Європу. Європарламент проголосував за безвізовий режим для України. Виходить, наших співгромадян, які відправляться подорожувати, вже не будуть так сильно шокувати одностатеві парочки на вулиці?

- А що таке "одностатеві парочки" на вулиці? Вийди на Хрещатик годині о восьмій. Суцільні одностатеві парочки: пацани гуляють парами перевальцем, пиво посмоктують, дівчата парами чекають томно на лавочках. Почім ви знаєте, яка у людей орієнтація? Гадати - це неетично, а головне - непродуктивно. Ось мене візьми з моїм бойфрендом: йдуть по вулиці качок в снепбеке зі спортивною сумкою і рельєфний атлет трохи молодший зі стріжечкой під 0,5 в "адіках" - і що? Тільки збочена фантазія або супер проникливий погляд розпізнає сімейну пару. Коротше кажучи: розмова про ЛГБТ-пари на вулиці - це розмова ні про що. Зовсім інша справа, що народ на захід від нашого кордону з Польщею відчуває себе "господарем простору", а у нас частіше "музейна психологія" публічної поведінки: за огорожу не заходить, на газон не сідати, по парапету не бігати. Питання у внутрішній свободі і кордоні прийнятного. Святе правило: у кожної людини є автономія в поглядах, стилі життя, поведінці. Яке чиєсь собаче діло, з ким я або ти засинаєш в одному ліжку або з ким я перебуваю в шлюбі, коли вже на те пішло? Зворотний бік поганої економічної ситуації в нашій країні полягає у тому, що у того, хто оре заради долара, немає часу на всякі гомофобні витівки. Це трохи знижує статистику неприємностей.

- Чи сильно ЛГБТ спільнота Європи відрізняється від української? Там вони більше собі дозволяють (більше у них прав)?

- За кордоном є явище, якого немає у нас. У багатьох столицях є гей-квартали, а деякі локації - справжня "вотчина" ЛГБТ. Таке містечко Ситжес під Барселоною, острів Міконос в Егейському морі, в Берліні - величезний гей-квартал, де типова сімейна пара - два голених бодібілдера з бульдогом, і так далі. У нас подібних кварталів немає, хоча в ряді міст є житлові масиви "підвищеної концентрації". Наприклад, середня щільність гей-населення на Позняках набагато вище, ніж на Виноградарі.

До речі, український бізнес жваво "в'їжджає" в тему, раціонально вважаючи, що на геїв можна підзаробити. Раніше для орендодавців гей-пара, яка шукає квартиру, - це був шок і "фу". Зараз кмітливі власники знімного житла перебудувалися: практика показує, що з геями справу мати набагато спокійніше і надійніше, ніж ... промовчу, з ким, щоб не протиставляти. Суть у тому, що більш господарських і акуратних квартиронаймачів, ніж гомосексуали, знайти важко: нас перевершують в акуратності хіба що семінаристи. Втім, і серед них наших хлопців повно. Зараз бізнес-компанії одна за одною включаються у програму "Індекс корпоративного рівності" імені гей-активіста Богдана Глоби. Суть у тому, що компанії відкрито позиціонують, що ніяких утисків з їхнього боку на адресу ЛГБТ не буде. Та й Міноборони не відстає: геїв беруть служити або на контракт, або на загальних підставах.

Однак за кордоном ЛГБТ мають реально майже повну громадянську рівність: право на шлюб, право на визнання своїх відносин сімейними, право на піклувальні права по відношенню до дитини партнера. Ну а ми, як то кажуть, пасемо задніх. Але не страшно: надолужимо!

- До речі, ось ви заговорили про Міноборони. Багато геїв зараз служить в АТО?

- Це питання - просто лідер читацького інтересу. А яка, власне, різниця, чи багато геїв беруть участь в антитерористичній операції? А скільки там бритоголових? Або скільки фізосіб-підприємців? На що це впливає? Яка різниця, кому боєць по мобілці скаже "Я тебе кохаю!"? Коли перед тобою стоять бойові і побутові завдання, то тобі якось байдуже до інтимно-сімейних нюансів твого товариша по службі.

Давай зупинимося на простої констатації фактів: геї служать у Збройних Силах, геї беруть участь в АТО, геї теж гинуть, на жаль - і я теж маю право шкодувати: хлопець не встиг пожити, не встиг створити сім'ю. Геїв проводжають і зустрічають як героїв, тому що у геїв такі ж шеврони, як у інших, а не блакитна нашивка. Вірно і зворотне: як і багато гетеро, є геї, які не хочуть в армію - з різних причин: психологічний бар'єр перед насильством, усвідомлення того, що ти ефективніше проявляєш себе на громадянці, платиш податок, з якого держава фінансує армію і так далі. Як людина з військовою освітою, можу сказати: воювати треба за покликом серця, але без ненависті в ньому. Закликати треба мотивованих, а контрактувати професіоналів. І орієнтація тут ні при чому.

- І останнє запитання. Коли планується наступні гей-паради в Україні?

- Паради, карнавали і маскаради геїв та лесбіянок в Україні не плануються - мушу розчарувати любителів цих видовищ. За цим - до Бразилії, Німеччини або іншої євроатлантичної країни, будь ласка. У нас мало не будь-яку публічну акцію ЛГБТ називають "парадом" - від пікету під Радою до поминок під крематорієм. Ви ж не плутаєте хокей з футболом, правда? А вам все гей-паради подавай! Параду військових на День Незалежності мало, чи що? Там теж на гарних юнаків подивитися можна.

Також читайте на Знай.ua про те, як чеченські геї розбурхали ООН.