Дипломат Олександр Мацука: В України ніколи не було ядерного статусу

«Коли починають говорити про наш колишній ядерний потенціал, мені смішно. Тому що це неправда. Давайте на хвилину уявімо неймовірне, що США розпалися, а їхні ядерні ракети розміщені десь у Німеччині. Виникає питання: чия це зброя - США чи Німечччини?» - розказує колишній керівник секретаріату Ради Безпеки ООН, а нині радник українського постпреда в ООН Олександр Мацука.

Він пояснює: у нас було так само - ми мали на своїй території радянські ядерні ракети, націлені на США, але ми не мали можливості ними керувати, і в нас не було фахівців, які могли б їх обслуговувати. Тобто, у нас була така собі валіза без ручки. Це все одно що мати вдома патрони, коли гвинтівка знаходиться в сусіда.

«І я вважаю, що українська дипломатія зробила неможливе - ми віддали те, що ми не могли використовувати, не були в змозі обслуговувати, а за це максимально «вициганили» для себе гарантії безпеки у вигляді Будапештського меморандуму. Чому він не спрацював - це інша історія. У нас ядерного статусу ніколи не було. І коли кажуть, що потрібно його відновлювати — це невігластво», - пояснює Мацука.

- Як поставилися в ООН до Революції гідності в Україні і до Майдану?

- Чесно кажучи, коли почався Майдан, ми, українці, тут не спали ночами - стежили за тим, що відбувається вдома. Наші друзі, родичі, знайомі були там - мій дядько в свої 80 був на Майдані і майстрував протигази. Звичайно, дуже боялися, що все закінчиться великою кров'ю. Наші колеги в ООН до нас ставилися з розумінням і співчуттям, розпитували про те, що відбувається. Росія сиділа тихо і ніяк не реагувала. Боротьба в ООН почалася з весни 2014 року, коли Росія захопила Крим.

Зізнаюся, що тоді в Радбезі за Україну більше воювала Литва, ніж тодішній український постпред. Для багатьох делегацій на той час це була чужа війна. Якщо взяти, наприклад, африканські країни - у них повно своїх проблем: війна, бандити, голод, неврожай. А тут ще якісь європейці між собою з'ясовують стосунки. Багато з них виголошували загальні фрази, мовляв, треба жити дружно, а конфлікти вирішувати мирним шляхом. На той момент активність проявляли США та європейці - ми були їм ближче, і Україна з перших днів отримала їх підтримку. А росіяни вивалювали тонни пропаганди про переворот, про фашистів, про карателів. Спочатку здавалося, що вони відпрацьовують номер. А потім, повторюючи свою брехню раз заразом – мабуть і самі повірили в карателів-фашистів і розіп’ятих хлопчиків.

- Серед Ваших колег в ООН були такі, хто повірив в карателів, фашистів і повсталий Донбас?

- Я таких не знаю. Річ у тім, що кожна країна має своє посольство, свою розвідку, які працюють і надають всю необхідну інформацію. Так що в ООН марно було «вішати локшину на вуха» про розіп’ятих хлопчиків і смажених снігурів. Це інший рівень інформації. Раша Тудей не всесильна.

- Про Віталія Чуркіна більшість українців ніколи б і не почуло, якби не лист Януковича. Зараз про нього вже легенди складають. Що було насправді?

- Давайте на хвилиночку подумаємо - він втік з України в Росію, сидить там невідомо де, за власні кошти, які встиг вивезти, під захистом РФ. Тут можливі тільки два варіанти - або до нього прийшли і сказали, що потрібно написати, або попросили поставити свій підпис під написаним текстом. Графологією, до речі, ніхто не займався - всім просто повідомили, що це підпис Януковича. У Кремлі марили Новоросією від Харкова до Одеси і такий документ міг бути виправданням, яким можна було б формально прикритися. З одного боку, це була легалізація їхніх дій і підготовка до повномасштабного вторгнення, а з іншого — це був тиск на українську владу: мовляв, нас ваш легітимний Президент покликав - сидіть тихо і не рипайтесь. Хто ж знав у березні 2014 року, що українці зламають плани Кремля і за три місяці всім миром створять боєздатну армію?

Тому 3 березня 2014 року Віталій Чуркін на засіданні Ради Безпеки продемонстрував цей лист і заявив, що він уповноважений довести до відома Ради заяву Януковича. Ключова фраза тут «я уповноважений». Тобто, він отримав директиву з Москви.

Після цього Росія направила в секретаріат ООН заяву Януковича з проханням поширити її як офіційний документ Ради Безпеки.

А восени 2016 року, коли слідство у справі Януковича увійшло у фінальну стадію, про заяву згадали. Київ попросив знайти цей документ. Ми знайшли його в Секретаріаті і відправили в центр.

А зараз російські офіційні особи кажуть, що ця заява «не реєструвалася», що «ми цього листа не отримували». Ну як же? А хто ж його надіслав? Порошенко?

- Смерть Віталія Чуркіна викликала сплеск обговорень - чи була вона природною. Всього ж за останні роки, як підрахували українці, в світі померло або загинуло 9 співробітників дипломатичних і консульських відомств.

- Та ні, тут ніяких змов. Про те, що Андрія Карлова вбили в Туреччині — загальновідомо. Решту я не знаю, але всі люди смертні. Навіть якщо припустити, що вони щось знали та були незручні, дипломата завжди можна відкликати. Навіщо ж його вбивати, ризикуючи нарватися на скандал? Що стосується Чуркіна — я не бачив висновок лікарів, але можу припустити, що його смерть була природною. Багато хто пов'язував його смерть з листом Януковича, але Чуркін в даному випадку був лише поштовою скринькою.