Дипломат Олександр Мацука: У Росії досить ресурсів, котрі вона готова витратити на війну

Колишній керівник секретаріату Ради Безпеки ООН Олександр Мацука після виходу на пенсію в 2016 році працює радником українського постпреда при ООН Володимира Єльченка. В інтерв’ю «Знай.ua» він розповів про взаємини між США та Україною.

- Всі ми пам'ятаємо різку і справедливу Саманту Пауер - постпреда США, яка блискуче опонувала Віталію Чуркіну. З приходом в Білий дім Дональда Трампа змінився і постпред. Які зараз стосунки України, Росії та нового постпреда США?

- Ну поки що Дональд Трамп мало кому зрозумілий, й самим американцям включно, чого ніяк не скажеш про нового постпреда Нікі Гейлі. Вона досвідчений політик, колишній губернатор Південної Кароліни, і близька до провідних політиків республіканської партії. Я б сказав про неї так: «Наша людина». Як тільки вона прийшла в Раду Безпеки, то відразу ж зайняла жорстку позицію щодо Росії. Саме вона першою з нової адміністрації нагадала російським дипломатам про те, що санкції не знімуть, поки Росія не забереться з Криму.

Я добре знав Саманту Пауер — вона була емоційною та жорсткою в інтонаціях. Напевно тому, що в ООН прийшла з журналістики, була в Боснії, багато бачила на власні очі і деякі ситуації вона сприймала «з оголеними нервами». А Нікі Гейлі досвідчений і обережний політик — можливо, вона не настільки експресивна, але вона розумниця і проводить ту саму лінію. Згадайте її виступ після хімічної атаки в Сирії. Я не бачу змін в політиці США щодо основних питань. США ведуть себе послідовно та жорстко.

- Як поставилися в ООН до скандалу з виборами Трампа?

- Питання російських хакерських атаках в США в ООН не обговорюється. Однак проблема існує. Сьогодні російські хакери влізли в вибори, а завтра вони зламають систему керування ядерними ракетами. У США до цього ставляться дуже серйозно і, думаю, вони обов'язково докопаються до суті.

- Для українських дипломатів щось змінилося після Революції Гідності?

- Я можу судити тільки про ту команду, в якій працюю тут, в Нью-Йорку. У минулому році Україна стала непостійним членом Ради Безпеки. Робота складна і напружена, проте всі знають, для чого і для кого вони працюють, розуміють, що в країні йде війна. Питання патріотизму не стоїть - патріоти всі. В українській дипслужбідобре знають формулу трьох «П» легендарного дипломата Геннадія Удовенка — професіоналізм, порядність, патріотизм. Є відчуття, що ми команда, є велика робота, є результати. Я пам'ятаю, як усі раділи після того, коли в ООН прийняли резолюцію по Криму. Це була дуже важка робота і працювали всі - від секретарки до постпреда. Дипломатична робота — це не прийоми та засідання.Усі бачать засідання Ради Безпеки, але мало хто уявляє, що 90 відсотків роботи — це те, що відбувається до, після і посередині...

-У російських ЗМІ регулярно піднімають теми гардеробу українців за кордоном - то посол у Великій Британії Наталя Галібаренко не той капелюшок одягла, то у Президента костюм прим'ятий. Чи реагують на це дипломати?

- Пам'ятаю капелюшок Наталії Галібаренко —як на мене,нерозумно насміхатися над жіночим капелюшком. До королеви без головного убору не ходять — не хустку ж їй одягати. А вдалий або невдалий капелюшок — це справа смаку. І якщо російські ЗМІ обговорюють довгі брюки або прим'ятий костюм — мене це тільки тішить. Отже, нема за що більше зачепитись, нічого нашим представникам закинути. Доводиться критикувати одяг.

- Україна подала позов до Міжнародного суду ООН в Гаазі. Ви спостерігаєте за процесом?

- Так, спостерігаю. Хоча я і не фахівець, але з цікавістю стежив за поданням нашого позову. Думаю, що в Гаазі був гарний початок. Як воно йтиме далі — подивимося. Сам позов поданий професійно, грамотно, а росіяни, як мені здалося, були не готові до такого повороту подій. Таке враження, що свою аргументацію вони взяли з передач Кисельова. Загалом, російська команда виглядала досить блідо.

- Коли ж в Україні закінчиться жах, в якому ми живемо четвертий рік і прийде мир?

- Розумію і Вас, і всіх українців, які переймаються таким питанням. І у самого болить. На жаль, Росія не прогнозована і, боюся, що у неї достатньо ресурсів, які вона готова витратити на війну. Таке відчуття, що у Кремля задньої передачі немає - вони як крокодили, повзають тільки вперед.
Зрозумілоодне — від України вони не відчепляться, адже мова не йде про Крим або Донбас, а про всю Україну. І ми бачимо, як ця повзуча агресія в різних формах поширюється далі: втручання у внутрішні справи США, спроба втрутитися у вибори в Європі, активізація на Балканах, Сирія. Москва намагається повернути свій колишній вплив усвіті. У цій ситуації відпустити Україну вони не можуть - будуть триматися до останнього. А ми їм часто допомагаємо - допомагаємо своєю пасивністю і ниттям. Лаємо владу, а самі нічого не робимо. Вимагаємо реформ і порядку, виступаємо проти корупції, але хочемо, щоб «кум все порішав». А потрібно самим все робити, кожному на своєму місці. Нехай з незначного- давайте почнемо недопалки в урни викидати, давайте приберемо у під'їзді, давайте протягнемо руку допомоги тому, хто поруч і її потребує. Так, дивись, і дійдемо до глобальних змін удержаві. Нам дуже багато требазробити всередині країни. Військовим шляхом ми не переможемо, давайте спробуємо перемогти шляхом змін всередині. Війна висмоктуєвсі ресурси і соки з людей, люди втомилися ... але відступати нам нікуди. Тому вихід тільки один - тримати фронт і розбудовуватидержаву.

-А навіщо Росії під боком процвітаюча держава?

-Я і кажу - потрібно розбудовувати, хоча нам всіляко намагаються завадити .Потрібно будувати на зло ворогу, щоб перемогти. Ми говоримо про гібридну війну – а вона ж точиться не тільки на фронті, вона на кожному повороті йде. Зараз знову будуть намагатися розхитати ситуацію, дискредитувати інститути влади, задушити нас корупцією, непрофесіоналізмом і популізмом. Вони розуміють, що їм вже не здолати нас на фронті. А тому будуть заходити з тилу.

- Яка подальша перспектива Донбасу?

- Зауважте, зараз Ви питаєте про Донбас, але не говорите про Крим. Але ж Крим все таки наш? Чомусь багато хто про це забуває.
Якщо ми говоримо тільки про Донбас - ми підігруємо росіянам. Тому що у такий спосіб погоджуємося з тим, що Крим пішов, тому що в Україні, мовляв,«влада неправильна».
Не можна розділяти Донбас і Крим - і те, й це наша територія. А Росія воліє говорити про Донбас, виносячи Крим за дужки. План «Новоросія» зазнав краху - тепер Росія всіляко намагатиметься «заморозити» Донбас і зробити так, щоб про Крим забули.
Москва хоче створити на Донбасі щось схоже на Републіку Српску, в Боснії: де-юре - Україна, де-факто - Росія. Тобто розрахунок на те, щоб впхнути нам Донбас за боснійським сценарієм, а Крим залишити за собою, як Прибалтику в 1940-му. Адже США до 1991 року вважали Прибалтику окупованою територією, але це не заважало їм вести справи, торгувати, домовлятися з СРСР. Нині в Росії при владі колишні КДБшники, а вони хлопці не творчі і часто працюють за одними й тими ж лекалами. Оті сподіваються, що з Кримом у них вийде, як тоді.
Не дарма ж в Мінському форматі переговорів мова йде про Донбас, а про Крим ні слова. І інших форматів Москва не хоче.

- В ООН не забувають про Крим?

- Тему Криму ми піднімаємо регулярно - восени була схвалена резолюція про Крим і Генасамблея визнала окупацію Криму. Під час обговорення загострення в Авдіївці 2 лютого питання про Крим теж піднімалось. Тобто, в ООН прекрасно розуміють, що відбувається. А от прості українці часом почали забувати про Крим, адже там війни немає .