Біографія
Віктор Іванович Вовк родом з Києва. Політичний і державний діяч, науковець. Відомий як народний депутат України восьмого скликання і член Парламентської асамблеї Ради Європи та Організації з безпеки й співробітництва в Європі.
Сім'я
Одружений (дружина Олена Вікторівна), є четверо дітей.
Освіта
В 1979 році, закінчивши з відзнакою київську школу № 31, вступив на фізфак Московського національного університету ім. М. В. Ломоносова. Отримав червоний диплом в 1985 році.
Кар'єра і бізнес
У 1986 році влаштувався на роботу в Інститут теоретичної фізики Академії наук. Протягом трудової діяльності в інституті захистив кандидатську у сфері фізико-математичних наук. Автор приблизно п'ятнадцяти наукових робіт у сфері теоретичної та математичної фізики, які були розміщені в популярних вітчизняних і міжнародних журналах.
З кінця 1980-х був активним учасником в націонал-демократичному русі, був прямим учасником подій, які пов'язані з боротьбою за суверенітет України. Учасник другого і третього з'їздів НРУ.
У 1990-92 роках став одним з основоположників, а також заступником голови Соціал-демократичної партії України.
Протягом 1992-98 років був президентом Центру «Інтелсфера» (який і заснував), що мав спільні проєкти з Верховною Радою України:
- у 1992 був співкерівником Міжнародної конференції «Проблеми впровадження національної валюти в нових країнах Центральної та Східної Європи» за участю ВР України, Нацбанку України, Адміністрації Президента та уповноважених осіб міждержавних фінансових компаній, також був керівником робочої групи з підготовки аналітичного звіту, поширеної в парламенті;
- в 1992-94 роках консультував робочу групу Верховної Ради України з питань щодо "ядерного роззброєння" України (привласнення без'ядерного статусу);
- у 1994-96 роках у взаємодії з ВР України керував проєктом з розробки комп'ютерної інформаційної бази даних по законодавству України для Windows на компакт-дисках.
У 1996-99 роки співорганізатор публічних організацій «Інститут громадянського суспільства», «Україна: Порядок денний на XXI століття» і «Інститут сталого розвитку». У співдружності з Богданом Гаврилишиним (членом «Римського клубу») співорганізатор Української асоціації Римського клубу.
У 2005 році стає президентом Української асоціації Римського клубу (на посаді 11 років). У 2017 році – віцепрезидентом Української асоціації Римського клубу.
Як фахівець брав участь у розв'язанні питань переходу посткомуністичних держав до політики сталого (екологічно і суспільно збалансованого) розвитку і поширенні європейської моделі «екосоціальної ринкової економіки» як бази конкурентоспроможності України в сучасну еру.
В 1998 році обіймає посаду заступника голови Правління ВГО «Україна: Порядок денний на XXI століття» та заступника директора ГО «Інститут сталого розвитку»:
- вивчав особливості світового розвитку у контексті екоресурсного потенціалу планети, питання переходу до стабільного розвитку в посткомуністичних державах, багатообіцяльні удосконалення тактики й питання євроінтеграції України;
- організував взаємодію з муніципальними установами та міждержавними організаціями, в тому числі з Worldwatch Institute та Earth Policy Institute і World Business Council for Sustainable Development;
- був співголовою проєкту «Реформи в галузі економіки України в контексті переходу до сталого розвитку», який виконувався за допомогою USAID.
Проходив стажування в США в 1996-2002 роках з перервами. Також брав участь у громадських заходах у Світовому Банку, Сенаті Сполучених Штатів Америки, Державному департаменті США, Державної академії США та ін. У 2002 році проходив стажування за Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй та в Комісії Організації Об'єднаних Націй зі сталого розвитку в Нью-Йорку.
У 2002 Віктора Вовка запросили як дослідника в Worldwatch Institute. Незабаром став асоційованим дослідником цього інституту (до 2005 року). Автор виданої в США книжки та безлічі публікацій в американських журналах з питань переходу до стабільного розвитку в посткомуністичних державах Центрально-Східної Європи та колишнього Радянського Союзу.
З 2004 року перебував на посаді керівника Програми європейської інтеграції та сталого розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства».
У 2005-18 роках – учасник масштабних організацій: асоційований член Всесвітньої академії наук і мистецтв, інтернаціонального «Римського клубу», учасник Генеральних асамблей наукових конференцій «Римського клубу», що проходили у великих європейських столицях.
Протягом 1996-2004 років – консультант комітетів ВР України.
У 2005 році пішов у муніципальну службу, працював старшим консультантом у відділеннях Апарату ВР України, в тому числі у Секретаріаті фракції Української народної партії та Секретаріаті віцеспікера ВР України.
У 2008-10 роках працює в Секретаріаті Президента, а саме в Головній службі з надання зв'язків з ВР України, Кабміном України та Головною службою аналітики й моніторингу.
У 2011-12 роках був помічником з політико-правових питань і міждержавних зв'язків Президента Асоціації українських банків.
У 2012 році балотувався як самовисуванець у ВР України. В парламент не потрапив.
Співавтор низки проєктів законів у 2003-14 роках, частина з яких були підтримані народними депутатами Верховною Радою України.
У 2014 році став директором парламентського кабінету нардепа Олега Ляшка, був його помічником-консультантом.
У 2014-19 роках входив у списки Радикальної партії Олега Ляшка. До 2018 року був заступником голови партії з міжнародних питань.
У 2014 році став народним депутатом України як списочник (№23) Радикальної партії Олега Ляшка, а також заступник голови Комітету ВР України у закордонних справах.
До 2017 року – керівник групи зі зв'язків з українським і канадським парламентом.
До 2018 року – співголова групи по зв'язках з українським та австрійським парламентом. Написав заяву про звільнення як жест проти запрошення на одруження і "танців з Володимиром Путіним" з боку міністра МЗС Австрії Карін Кнайсль.
У 2015-16 роках – член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього.
З січня 2015 – учасник Постійної делегації у ПАРЄ, зокрема, член політгрупи «Європейські консерватори», член комітету з соцпитань, охорони здоров'я та стабільного розвитку, член комітету з питань культури, науки, освіти та засобів масової інформації.
З січня 2018 — член Парламентської асамблеї ОБСЄ, зокрема, член комітету з питань політики та безпеки, член політичної групи "Консерватори та реформатори".
У 2015-19 роках – учасник Конституційної Комісії.
У 2019 році балотувався від РПЛ під №10 на парламентських виборах України. В парламент не потрапив.
Компромат і чутки
За час перебування на посаді народного депутата Віктор Вовк виконав 42% обіцянок.