Біографія
Сергій Васильович Ківалов родом з Тирасполя (Молдавська республіка). Відомий як український політичний, державний діяч. Голова ЦВК України (лютий-грудень 2004 року), народний депутат України 3-8 скликань, а також президент Державного університету "Одеська юридична академія" та Міжнародного гуманітарного університету.
Був у "Партії регіонів" з 2007 по 2014 рік. Співзасновник Одеської морської партії. Сьогодні є головою "Української морської партії Сергія Ківалова".
Громадянство – Україна.
Сім'я
Одружений (дружина Наталія Миколаївна). Є дочка Тетяна та онук Сергій.
Освіта
Сергій Ківалов служив у Збройних Силах в далекосхідному регіоні з 1972 по 1974 рік.
У 1976 році поступив на юридичний факультет Свердловського юридичного університету, який закінчив у 1980 році зі спеціальністю "Правознавство".
Був головою профспілкового комітету Свердловського юридичного університету. У 1980 році навчається в аспірантурі та до 1985 року викладає, займається публічною діяльністю. Не раз перебував у збройних конфліктах у Вірменії, Азербайджані, Абхазії.
У 1986 році був ліквідатором Чорнобильської трагедії. У тому ж році він стає кандидатом наук після захисту дисертації "Управління автодорогами загального використання РРФСР (адміністративно-законодавчі питання)".
У 1996 році отримує докторський ступінь, захистивши дисертацію "Організаційно-законодавчі бази митної справи в Україні". Пізніше була організована перша в Україні кафедра митно-морського права, на якій став головою.
Кар'єра і бізнес
З 1985 по 1990 роках проходить службу в правоохоронних органах. 1985 року працює заступником керівника у Головному управлінні внутрішніх справ Свердловської області.
Через рік стає начальником батальйону оперативного реагування патрульно-постової служби УВС Свердловської області.
З 1987 року і протягом двох років перебуває на посаді старшого педагога, керівника циклу адміністративного права та діяльності Одеської школи міліції.
У 1989 за сумісництвом працює старшим викладачем на юридичному факультеті Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (кафедра муніципального і міжнародного права).
Через рік стає доцентом і призначається заступником декана юрфаку. У 1993 році відкривається Юридичний інститут на базі юрфаку Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, після чого Ківалов обіймає посаду проректора з навчальної роботи.
У 1990 році стає одеським депутатом Жовтневої ради. До 1994 року перебуває на посаді голови постійної комісії з питань законності та правового порядку.
Наступні чотири роки — депутат Одеської міськради народних депутатів і голова постійної комісії з питань законності та правового порядку.
З квітня 1998 року стає керівником Юридичного інституту державного університету ім. І. В. Мечникова.
У грудні 1997 року, за рішенням Кабміну України, університет був реформований в Одеську національну юридичну академію, ректором якої став Ківалов.
В 1998 році починає політичну діяльність – стає депутатом України по виборчому округу №135 в Одесі. За сумісництвом був головою підкомітету парламентської реформи та контролю Комітету ВР України 3‑го скликання з питань законодавчої політики.
У тому ж році на зборах уповноважених осіб вищих правових навчальних закладів і наукових організацій став членом Вищої ради юстиції.
З 2002 перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції. Безпосередньо брав участь у реалізації судової реформи, створення кадрової політики судової гілки влади. На посаді голови перебував по 2004 рік.
У 2002 році в черговий раз стає нардепом по 135-му округу, але вже 4-го скликання. Керував підкомітетом з питань правового забезпечення політичної реформи та організації парламентського контролю Комітету ВР 4-го скликання з питань законодавчої політики.
Через рік обіймає посаду академіка Академії педагогічних наук України.
З березня 2004 року вже не є народним депутатом України.
У лютому 2004 року обіймає посаду голови ЦВК України. Повноваження голови ЦВК склав у грудні 2004 року.
Відразу після звільнення займає крісло керівника Одеської національної юридичної академії, де працює до травня 2006 року.
Відразу після цього знову потрапляє в Раду (5-е скликання) як член "Партії Регіонів". За сумісництвом обирається головою Комітету з питань правосуддя ВР України.
У 2007 році на позачергових парламентських виборах знову балотується від "Партії регіонів". Потрапляє в парламент 6-го скликання і стає головою Комітету з питань правосуддя.
Через три роки обирається президентом Державного університету "Одеська юридична академія", стає заступником члена Венеціанської комісії, академіком Державної академії правових наук України.
Разом з Колесніченком є ініціаторами закону "Про засади державної мовної політики", який передбачає надання мовам національних меншин статусу регіональної. Закон набув чинності у 2012 році та спричинив широкий резонанс і громадські протестні акції. Як результат, у 2015 році визнали, що закон не відповідає конституції та втратив силу.
У 2012 році потрапляє в парламент 7-го скликання від "Партії Регіонів" як мажоритарник по округу №135. Конкурентів на округу обійшов, завоювавши 57% підтримки місцевих громадян.
Через рік стає учасником Венеціанської комісії від України, ще через рік - під час позачергових виборів у парламент (8-е скликання) був обраний до ВР по мажоритарному округу №135.
У 2019 році взяв участь у позачергових виборах у Верховну Раду як самостійний висуванець по мажоритарному округу №135, але програв супернику від партії "Слуга народу". Це було перше скликання, коли Сергій Ківалов не був обраний у парламент.
Звання і досягнення
У 1996 році отримав докторський ступінь в юриспруденції, через рік став професором юридичних наук. В 1998 році отримав звання Заслуженого юриста України. З 1999 року є членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України, а з 2003 року - членом Академії педагогічних наук та Академії правових наук України.
Голова Комітету ВР України з питань верховенства права та правосуддя. Широко відомий в Україні та за її межами як експерт в галузі адміністративного права і процесу, митного права, теорії муніципального управління.
Компромат і чутки
У період перебування на посаді голови ЦВК України відбулися треті вибори Президента України, проведені з масштабними порушеннями, через що в часи Помаранчевої революції Ківалов отримав широко популярну кличку "Підрахуй".
Сергій Ківалов разом з Андрієм Портновим були прихильниками судової реформи 2010 року. Фахівці підкреслювали, що судова реформа 2010 виконувалася при повному владарюванні Януковича в політичній сфері України, в надзвичайно стислі терміни та кулуарно.
Рішенням Європейського суду з прав людини щодо справи Олександра Волкова "проти України" було виявлено причетність Ківалова у питанні притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Мова йде про період, коли Ківалов працював паралельно на двох посадах – учасник Вищої ради юстиції та голова Комітету Верховної Ради з питань правосуддя. Європейський суд з прав людини оголосив, що це поєднання посад не допускало можливості реалізації права на незалежний і об'єктивний трибунал.
18 січня 2018 був одним з 36 нардепів, які голосували проти закону про визнання Українського суверенітету над захопленими територіями Донецької та Луганської областей.
Відштовхуючись від даних фахівців "Слово і діло", за час перебування на посаді парламентарія 8-го скликання Сергій Ківалов зумів виконати лише 31 відсоток обіцянок.
Декларація, стан
На Сергія Ківалова записані будинок, дві квартири (одна 100% власність, інша – часткова власність), чотири ділянки.
За 2019 рік розмір заробітної плати Ківалова становив 1 364 300 грн. Сума готівки – 329 650 доларів, на рахунках лежать 66 419 доларів, 64 453 євро і 1 130 154 грн.