Біографія
Народився 3 квітня 1961 р. в Вінниці.
Знак Зодіаку: Овен.
Народився в рік металевого Бика за східним гороскопом.
Український політик. Міністр з питань житлово-комунального господарства України в другому уряді Юлії Тимошенко (грудень 2008 – березень 2010). Народний депутат Верховної Ради України III, V, VI скликань (від партії «Наша Україна» і виборчого блоку «Наша Україна - Народна самооборона») і IX скликання (від партії «Батьківщина»). Голова Запорізької обласної державної адміністрації в 2000–2001 рр.
З 2007 р. очолює всеукраїнську громадську організацію «Спілка власників житла України». Вважається визнаним експертом в питаннях житлово-комунальної сфери.
До початку 2000-х рр. був успішним бізнесменом принаймні в семи великих бізнес-проектах в сфері видобутку і підготовки сировини для металургійної галузі; продажу газу; важкого автомобілебудування; будівництва; мас-медіа; консалтингу; маркетингу. Став мільйонером в 1990-х, беручи участь в бартерних схемах розрахунків за газ. У різний час його бізнес-партнерами були Костянтин Жеваго, Ігор Бакай та Олексій Івченко. Кандидат соціологічних наук.
Захоплення: шахи та інші інтелектуальні ігри, рибалка, футбол.
Сім'я
Батько – Юрій Євсейович (1934–2005) – в минулому інженер; мати Валентина Борисівна (народ. 1934) – колишня вчителька. Олексій Кучеренко одружений, дружина – Варвара Юріївна, 1961 р. н., соціолог за професією. Має чотирьох синів-школярів: Олексія (народ. 2005), двійню Дмитра та Юрія (народ. 2004) та наймолодщого Тимофія (народився в 2008 р., коли батькові було вже 47 років). Деякі джерела вказують, що синів у Кучеренка насправді пять (є ще син Володимир). Щоправда, в одному з інтерв'ю Кучеренко зізнався, що з матір'ю чьотирьох дітей він в розлученні, але з синами бачиться по вихідних днях, стежить за їх зовнішнім виглядом. На його думку, хлопчиків бажано віддавати вчитися в ліцей або пансіон, щоб вони виросли дисциплінованими, оскільки в домашніх умовах хлопців важко тримати в суворих рамках.
Освіта
Середню освіту отримав у елітному Київському природничо-науковому ліцеї №145 (Печерський район столиці).
У 1983 р. закінчив факультет кібернетики Київського державного університету (нині – Київський національний університет) імені Тараса Шевченка, спеціалізація – «Прикладна математика», за спеціальністю – математик; у 1998–2001 рр. навчвася в Академії державного управління при Президентові України. Закінчив аспірантуру Інституту кібернетики АН УРСР ім. В. М. Глушкова. Магістр державного управління, академік Української муніципальної академії. Кандидат соціологічних наук (1999), захистив дисертацію за темою «Концепції елітизму в контексті процесів демократичної трансформації» (Інститут соціології НАНУ, 1998). Володіє анґлійською мовою.
Кар'єра і бізнес
Трудова діяльність
Почав трудовий шлях в 1980 р. ще студентом, працюючи оператором ЕОМ в НВО «Міськсистемотехніка» і лаборантом відділу формування і термообробки Київської філії Всесоюзного НДІ будівельних матеріалів.
Вже як дипломованим математиком в 1983-1987 рр. трудився стажистом-дослідником, а незабаром і молодшим науковим працівником Інституту кібернетики АН УРСР ім. В. М. Глушкова.
У переломні і важкі для науки 90-ті роки заробляв підприємництвом – з 1988 по 1991 рр. був директором комп’ютерного клубу «Київ». Але одночасно йшов «комсомольсько-молодіжною стезею» – недовго пробувши інструктором відділу роботи з науковою молоддю Київської міськради ЛКСМУ, в червні 1988 – січні 1992 р. Кучеренко був завідувачем науково-дослідного відділу Київського міського центру науково-технічної творчості молоді «Прогрес» .
У 1992–1995 рр. працював генеральним директором двох спільних підприємств: «WDC» і «Інтеркас-Київ».
Кар’єра Кучеренка стрімко пішла в гору з 1996 р.
З грудня 1996 по жовтень 1997 – перша по-справжньому серйозна посада: президент і глава наглядової ради ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». Цю роботу він поєднував з іншими, не менш відповідальними посадами в АТЗТ «Інтергаз» (там він був членом правління, з початку 1997 – головою ради директорів, а з жовтня 1997 по квітень 1998 р. – очолював правління).
У 2000 р. заснував і очолив Інститут соціально-економічних досліджень.
З червня 2000 до березня 2001 Кучеренко вже великий державний посадовець – голова Запорізької обласної державної адміністрації. (ЗМІ натякали, що призначення «пролобіював» у Президента Кучми впливовий нардеп Олександр Волков).
З вересня 2002 – президент автомобілебудівної холдингової компанії «АвтоКрАЗ».
З лютого 2005 по грудень 2005 р. – голова Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, реорганізованого у відповідне Міністерство (портфель міністра тоді дістався «нашоукраїнцю» Павлу Качуру).
Недовгий термін пропрацював 1-м заступником Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
У лютому–квітні 2006 р. – головний науковий працівник Інституту соціально-економічних стратегій в Києві.
З листопада 2007 по березень 2010 – міністр з питань житлово-комунального господарства України, змінивши на цій посаді Олександра Попова. Уже тоді виступав за створення ОСББ, демонополізацію ринку ЖКГ, повернення облгазів у державну власність. Втратив посаду у зв'язку з відставкою Кабміну після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.
Політична кар’єра
Наприкінці минулого століття Кучеренко «дозрів» для старту в велику політику, пішовши в неї, за його словами, з «несистемного бізнесу». Потрапив до третього складу парламенту (1998–2002) самовисуванцем від округу в Запорізькій області, був першим віце-головою Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
У 2002 р. висувався у ВР від блоку «Єдність» в Києві, але вибори не виграв. «Пауза» в наступні 4 роки була заповнена роботою губернатором Запорізької області, керівником «АвтоКрАЗу», головою Держкомітету з питань ЖКГ і 1-м заступником міністра ЖКГ.
До Верховної Ради 5-го скликання в квітні 2006 р. пройшов за списками (під №47) блоку «Наша Україна – Народна самооборона», працював у профільному для себе підкомітеті, але у зв'язку з розпуском парламенту президентом Віктором Ющенком через порушення конституційних норм щодо формування коаліції депутатських фракцій склав повноваження в червні 2007 р.
У листопаді того ж року Кучеренко проходить до парламенту 6-го скликання. І знову від блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (№ 52 у списку). І знову достроково склав повноваження в грудні 2007 р. – у зв'язку з призначенням міністром ЖКГ.
У 2014 р. балотувався на виборах у ВР як «мажоритарник» від «Блоку Петра Порошенка», але безуспішно.
«Четверте пришестя в законодавчу владу» відбулося на позачергових виборах до ВР в липні 2019 р. Кучеренко отримав депутатський мандат, посідаючи «прохідну» 18-у позицію в списку кандидатів від політичної партії ВО «Батьківщина». У парламенті IX скликання він обіймає посаду першого заступника голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних питань.
Бізнес
Першою «прибутковою» операцією Кучеренка став в далекому 1993 р. бартерний обмін великої партії китайських курток, які не знаходили збуту в Україні, на не менш велику партію туркменського мазуту за сприяння знайомого Кучеренка – міністра торгівлі Туркменістану. Проданий в Україні мазут приніс Кучеренкові відчутний дохід.
Взагалі професійний математик і кібернетик добре прораховував найбільш вихідні угоди та варіанти у бартерних схемах.
До того ж вони приводили до корисних зв’язків і знайомств. Багато в чому завдяки їм етапами ділової та комерційної кар’єри Кучеренка стало керівництво такими промисловими гігантами, як Полтавський ГЗК і «АвтоКрАЗ». Сам Кучеренко вважає, що йому вдалося вивести з кризи і оздоровити обидва ці підприємства, зокрема, реструктуризувавши борги. Втім, в ЗМІ наводяться й прямо протилежні оцінки роботи Кучеренка в Кременчуці і на Полтавщині: мовляв, «довів підприємства до ручки», а «АвтоКрАЗ» при Кучеренку «чомусь втратив все зарубіжні ринки збуту на користь виключно російського КамАЗа»!
Але реально багатим Кучеренка, як пишуть ЗМІ, зробила робота в тандемі з Ігорем Бакаєм – екс-очільником НАК «Нафтогаз України». Коли Кучеренко півроку (1997–1998) працював головою правління АТЗТ «Інтергаз», президентом компанії тоді був нинішній член фракції БЮТ Олександр Абдуллін, а віце-президентом – екс-керівник «Нафтогазу України» Олексій Івченко. За даними ЗМІ, «Інтергаз» був складовою холдингу колишнього голови «Нафтогазу» і екс-керівника Державного управління справами Ігоря Бакая, який свого часу втік з України та униепє повернення до держави. Через компанію «Інтергаз» йшли все ті ж бартерні розрахунки за туркменський газ. Схема називалася «газ в обмін на продовольство».
Видання «Деловая столица» наводить головні бізнес-проекти Олексія Кучеренка:
ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» – підготовка сировини для металургійних заводів.
ЗАТ «Гермес Інвест-Консалтинг» – консалтингові послуги.
ЗАТ «Інтергаз» – торгівля газом.
ХК «АвтоКрАЗ» – виробництво важких вантажних автомобілів.
Видання «Енергетика» – ЗМІ.
СП «Інтеркас-Київ» і СП «WDC» – консалтинг, маркетинг.
Громадська і публічна діяльність
На 2000-ті роки припадає і пік громадської активності Кучеренка. Так, наприклад, в 2000 р. Олексій Юрійович став засновником і першим керівником Інституту соціально-економічних досліджень. У той же період був співголовою Всеукраїнської організації місцевого і регіонального розвитку «Міжрегіональний союз» (з 2000 р.). У жовтні 2001 р. обраний Президентом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація споживачів послуг монополій – Антимонопольний союз». З червня 2003 р. – віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) з питань промисловості.
Посад у Кучеренка в ті роки вистачило б на добрий десяток людей: член Національної ради Спілки лідерів місцевих та регіональних влад; голова Фонду підтримки регіональних ініціатив; президент громадського благодійного фонду «Допомога»; голова Федерації роботодавців Київського регіону «Київщина»; член Товариства «Вінничани у Києві».
У 2015 р. Кучеренко разом з директором громадської організації «Громадський аудит» Максимом Гольдарбом підключився до створення громадської організації «Тарифна мобілізація», яка спрямована на захист прав українців на тлі запровадження економічно необґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги з 1 квітня 2015 р.
Остання в «послужному списку громадського діяча» посаду – голова «Спілки власників житла України» (з 2006 і понині).
Олексій Кучеренко – автор і співавтор книг «Державне управління: плани і проекти економічного розвитку», «Записки губернатора», «Один рік з життя народного депутата», «В політиці, як на замінованому полі», «Політична еліта України: теорія і практика трансформації ». А ще – автор численних законопроектів і публікацій в засобах масової інформації.
З 2017 р. Кучеренко вів щотижневе ток-шоу «Злий Дім» на телеканалі ZIK, обговорюючи на ньому з експертами актуальні проблеми ЖКГ. Одночасно з цим вів на каналі NewsOne щотижневу телепрограму «Суб'єктивні підсумки з Олексієм Кучеренком», де аналізувалися всі найважливіші і найрезонансніші новини. Подальша участь Кучеренка в телепроектах після його обрання в парламент невідома.
Спортивна діяльність
Кучеренко – пристрасний шанувальник футболу, особливо його «футзальної» різновиди. З 1993 по 1997 рр. виступав за футзальний клуб «Інтеркас» (Київ) в першій, а згодом – і вищій лізі. Був віце-президентом клубу. З 1997 по 2001 р. виступав за фарм-клуб «Інтеркас-2» у другій лізі.
Добробут, статки
Якщо брати до уваги електронну декларацію Кучеренка до НАЗК за 2018 р., можна стверджувати: Олексій Юрійович хоча і не сягає рівня добробуту олігархів «першого ешелону», але – людина заможна. Згідно з наданим політиком фіскальним документом, у його власності є, зокрема, житловий будинок у Козині під Києвом площею 338 кв. м (вартість на момент придбання у 2008 р. – 970 тис. грн.), велика квартира у столиці площею 295,4 кв. м (вартість станом на 2018 р. – 12,7 млн. грн.); земельна ділянка 15 соток у Козині (1,6 млн. грн.), п’ять автівок (включаючи два позашляховики і один «гібридний» автомобіль). Від підприємницької діяльності він заробив понад 3,1 млн. грн., на банківському рахунку тримає 310 тис. грн., готівкою – $0,5 млн. Ще $0,4 млн. він видав як позику. Час політик звіряє по двох коштовних швейцарських годинниках.
Свого часу він був партнером БЮТівця Костянтина Жеваго у володінні Полтавським ГЗК і КрАЗом. Поступився своєю часткою більш молодому і нині дуже багатому колезі. За даними «Української правди», отримані за це кошти вклав у будівельну галузь. Кучеренко нібито має свою частину в хмарочосі, що зводиться в Києві навпроти бізнес-центру «Парус» (на розі бульв. Л. Українки та вул. Еспланадної), і в інших житлових комплексах в Києві. За словами самого Кучеренка, бізнесом він давно не займається.
Виступав у ЗМІ як непримиренний критик уряду Гройсмана, жорстко критикував і критикує стан ЖКГ Києва в період керівництва столицею Віталія Кличка.
Компромат і чутки
В останні роки Олексій Кучеренко активно критикував уряд Гройсмана і керівництво паливно-енергетичних відомств, відсутність ефективного ринку газу і реформ ЖКГ:
«Ціна на газ – чисто політична, економічного обгрунтування вона не має. Створюється враження, що уряд дбає про захист монополістів, а не прав споживачів...».
«Гройсман видає якісь постанови, а Коболєв не збирається їх виконувати. Вони нічого не збираються знижувати, ніяких документів і рішення Нафтогазу немає. Нафтогаз юридично, вміло використовуючи цю клоунаду з боку уряду ... ».
У 2013 р. Кучеренко в складі Робочої групи ВР виявив, що НАК «Нафтогаз України» в офіційному звіті за 2014 р. завищила на 7,56 млрд куб. м загальний обсяг газу, використаного для потреб населення в 2013 р. Кучеренко зажадав від Генпрокурора Шокіна притягнення винних до відповідальності за підробку звітності. Було відкрито кримінальне провадження.
Від імені «Спілки власників житла України» в 2017 р. Кучеренко оскаржив в суді розпорядження КМДА про тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території, що надаються керуючими компаніями і комунальними підприємствами. У 2019 р. Касаційний адміністративний суд направив справу на новий розгляд. Кучеренко на прес-конференції зазначив, що, за його розрахунками, за півтора роки дії протиправних тарифів з киян стягнули як мінімум «зайвих» 1,5 млрд грн.
З 2016 р. Кучеренко як представник Юлії Тимошенко і співзасновник ГО «Тарифна мобілізація» оскаржив в суді постанову Кабміну №315 від 27.04.2016 р., що містила порядок формування ціни на природний газ для потреб населення. За підрахунками Кучеренка, за час чинності оскаржуваної постанови (2,5 роки), споживачі переплатили за газ зайвих 40–50 млрд грн.
На початку 2019 р. Окружний адмінсуд Києва визнав оскаржувану постанова протиправною і такою, яка не має чинності. У липні 2019 р. 6-й апеляційний адміністративний суд залишив в силі рішення першої інстанції.
Однак і сам Олексій Кучеренко не раз опинявся фігурантом скандальних справ, слідчих дій і об’єктом жорсткої критики з боку окремих ЗМІ, які збирали на бізнесмена Кучеренко компромат.
Так, Анатолія Кучеренка в ЗМІ пов'язували зі впливовим нардепом Олександром Волковим: «Ділове співжиття з Жеваго в банку «Фінанси і кредит» дозволило Кучеренкові накрадені гроші легалізувати, зберегти і примножити. А знюхавшись з «директором парламенту» Олександром Волковим (якому дует Кучеренко–Жеваго «відмивав» корупційні мільйони), «Кучер», як його називали колеги-депутати, виклянчив через того у президента Кучми губернаторство в Запорізькій області – думав хапнути по-крупному».
Сам банк «Фінанси і кредит» критикували за спроби «підім’яти під себе» Запорізький алюмінієвий комбінат, Таврійський ГЗК, «Запоріжжяобленерго» тощо. Деякі ЗМІ висловлювали думку, що з призначенням Кучеренка головою ОДА проблем в Запоріжжі не поменшилося, оскільки він начебто «не зумів налагодити контакт з місцевою елітою і замість вирішення господарських завдань зосередився на приватизації стратегічних підприємств області». І наводили в якості ілюстрації стенограму розмови Кучеренка з Леонідом Кучмою про ситуацію в Запорізькій області та приватизацію її заводів.
Скандальною сторінкою в біографії Кучеренка (тоді губернатора Запорізької області) стала приватизація Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК) в 2000 р. Тоді на першому етапі на купівлю контрольного пакету акцій (68,01% статутного фонду) претендували дві структури – «АвтоВАЗ-Інвест», який бів тісно пов'язаний із зятем Леоніда Кучми Віктором Пінчуком, і вітчизняна зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (опосередковано контролювалася групою компаній «Фінанси і Кредит» Костянтина Жеваго), яку підтримував Кучеренко.
Губернатора Кучеренко стали активно звинувачувати в лобіюванні інтересів КрАЗу, тиску на главу Фонду держмайна Олександра Бондаря. В результаті КрАЗ і було поспіхом оголошено переможцем торгів. Але потім Фонд держмайна схаменувся: КрАЗ провів кампанію з порушеннями – нібито не мав дозволів АМКУ на придбання акцій комбінату, не надав гарантій оплати акцій і взагалі не був «промисловим інвестором». Тендерна комісія не змогла доступно роз’яснити критерії, які чітко визначають саму приналежність конкурсантів до «промислових інвесторів». Втрутилися суди, конкурс перенесли...
У лютому 2001 р. з аналогічних мотивів відмовили у перемозі «Російському алюмінію» з його 100-мільйонним пропозицією, і в підсумку комбінат відійшов таки російському «АвтоВАЗ-Інвест». А самого Кучеренка президент Кучма відправив у відставку: їхні стосунки серйозно зіпсувалися.
Підсумок сумний для всіх: «АвтоВАЗ-Інвест» провалив інвестиційні зобов’язання обсягом $ 200 млн., nа ще й намагався «розмити» державний пакет акцій. У 2004 р. ЗАлК прибрали до себе компанії Олега Дерипаски. І розорили його майже вщент. З 2016 р. підприємство вдалося повернути у державну власність, і його готують до нової приватизації.
(Інші ЗМІ писали, що Кучеренко при приватизації ЗАлКа лобіював варіант продажу заводу російській групі «Сібал»).
Втім, сам Кучеренко стверджує, що від цього постраждала держава. КрАЗ нібито пропонував $100 млн (плюс $5–7 млн на соціальні програми), його суперник –лише $70 млн. І Кучма, мовляв, був на боці «багатшого» інвестора. Але раптом Фонд держмайна став всіляко перешкоджати перемозі «КрАЗу»...
Серед підприємств, на які нібито «поклали око» Кучеренко та компанії «Верона плюс» і «FC Trading», афілійовані з банком Жеваго «Фінанси і кредит», в пресі називали «Луганськобленерго», «Одесаобленерго», «Рівнеазот», той же Полтавський ГЗК, Харцизький трубний завод, Львівський автобусний завод… І боротьба за них супроводжувалася скандалами, судами, рейдерськими захопленнями (під час одного з яких помер від сердцевого нападу голова правління «Луганськобленерго» Михайло Поляков).
ЗМІ також натякали на партнерство Кучеренка з ділками міжнародного кримінального бізнесу на кшталт Семена Могилевича, вважаючи, що про це достойменно відомо ФБР США.
Фірму «Барі» Олексія Кучеренка називали агентом, «який розраховувався за газ простодушних туркмен... калошами і іншим «непотрібом», який скуповують тут за безцінь по сільмагах». В інтерв'ю британській «Файненшл таймс» Кучеренко розповів, як з використанням векселів і взаємозаліків його фірма «Барі» «заробила» $500 млн.
У 2012 р. Кучеренко став фігурантом масштабного розслідування Генпрокуратурою підлеглого йому міністерства – незабаром після відставки уряду Тимошенко. Проти посадових осіб Міністерства ЖКГ були порушені кримінальні справи за статтею «Службова недбалість». До того Міністерство уклало договір на роботи з академічним інститутом академіка Долинського, який взявся за завданням уряду розробляти національну стратегію теплозабезпечення. Як стверджує сам Кучеренко, претензії Генпрокуратури зводилися до того, що МінЖКГ невірно використало 50 тис. грн. з виділених йому коштів, направивши їх «не на ту програму». Перевірка, як каже екс-міністр, змусила піти з міністерства 10-15 найбільш цінних фахівців.
Деякі критично налаштовані до Кучеренка мас-медіа ставлять під сумнів його репутацію як експерта з проблем ЖКГ. Навпаки – Кучеренка звинувачують у некомпетентності в цій сфері і навіть у службовій недбалості: «Ніяких реформ при ньому в сфері ЖКГ не було зроблено, зате бурхливу діяльність Олексій Юрійович забезпечував як міг».
Анатолій Кучеренко часом викликає іронічні коментарі і дотепні гостроти і алюзії через існуючий звичай отримувати у подарунок до дня народження черговий бюст або статуетку Наполеона Бонапарта. У нього в кабінеті зібралася вже ціла колекція незвичайних подарунків. А за самим Кучеренком закріпилося жартівливе прізвисько «Обережний Бонапарт».
З легкої руки журналістів в пресі пішли «гуляти» деякі цитати Олексія Юрійовича:
«Якби я в парламенті ще місяць посидів, я б там з глузду з'їхав». (Про два роки своєї депутатської роботи).
«Вони не можуть тут працювати, оскільки вони не знають, кому скільки дати, щоб їх не "кинули"». (Про іноземних інвесторів, які побоюються брати участь в українській приватизації).
Фотографії
Відео
Посилання
Канал Олексія Кучеренка в Youtube
Персональний сайт Олексія Кучеренка