Біографія
Дата народження: 13.02.60.
Батьківщина: село Драгонєшти, Молдова.
На рахунок його дати народження є деякі неточності. Як говорить сам Тігіпко, він народився вночі 14-го, але через плутанину лікарів написали все-таки 13-е. Тому день народження проводить спочатку з колегами 13-го, а потім 14-го з родиною. Дивно те, що мати Юлія, працюючи в тій же лікарні, не наполягла на виправленні помилки.
З приводу батьківщини також є неточність. Сім'я жила в селі Миколаївка. Воно було буквально під Драгонєштами, не більше кількох кілометрів. Його заснували Вінницькі переселенці ще в 1902 році, і один з них був дід Сергія Леонідовича, Сазон.
Після смерті чоловіка мати Тігіпка поїхала з рідного дому, який пізніше продала. Жили на околиці Кишинева, де вона зняла квартиру. Пізніше мати ще раз вийшла заміж
Сім'я
• Мати - медсестра;
• Батько - завідувач на пасіці;
• Брати - Валерій і Олександр.
• Перша дружина - Наталія, одружилися в 1981 році.
• Діти від першого шлюбу - Анна, 1984 р.н..
• Друга дружина - Вікторія Лопатецька, одружилися в 2005 році;
• Діти від другого шлюбу: сини Тимофій та Леонтій (2002 і 2008 р.н..), Дочка Ася народилася в 2005-му.
Освіта
У 1977 році вступив в Дніпровський металургійний інститут. Є версія, що його вітчим колись був працівником Дніпропетровського міськкому КПУ.
Успішність була не ідеальною, зате Сергій Леонідович виділився як громадський активіст. На третьому курсі став членом комітету комсомолу в ВНЗ. Він організовував студентський дискоклуб та був його керівником.
Такі клуби були дуже популярними для молоді і залучали безліч корисних особистостей. Одним з них став Ігор Коломойський, який швидко зблизився з Тігіпком.
Кар'єра і бізнес
Після ВНЗ пішов в армію. Службу проходив у танковій частині під Новомосковськом. Був замкомом роти по техчастині. Також був і комсоргом в полці.
Після армії, в 1984 р, зайняв місце заступника директора навчально-виховної роботи при Дніпропетровському механіко-металургійному технікумі. Викладацька робота було доволі безперспективною, тому через 2 роки він її кидає і йде в Дніпропетровський обласний комітет ЛКСМУ, тут був другим секретарем.
До жовтня 1989 року Тігіпко вже піднявся до першого секретаря, його колишня посада дісталася Олександру Турчинову. Під час своєї роботи зміг зблизитися в Павлом Лазаренко, який тоді займав пост голови Дніпропетровської обласної ради. Також його близьким оточенням стали Микола Омельченко, Володимир Яцуба і Валерій Пустовойтенко. Через знайомство з Геннадієм Тимошенко допомагає його невістці Юлії відкрити свою мережу відеосалонів. Хоча під час виборів 2010 року заперечує цей факт.
Однак після розвалу Радянського Союзу його кар'єрі приходить кінець. Не маючи економічної освіти, змінює кваліфікацію на банкіра і стає заступником голови правління в банку «Дніпро». І все ж з цього місця йому теж доводиться піти в 1992 році. Після цього знайомиться з Милославським через Коломойського.
Він пропонує Милославському створити свій банк, щоб не використовувати чужі. Милославському, як і Боголюбову і Мартинову, сподобалася ця ідея. Упирався тільки Коломойський. Але після компромісної пропозиції повернути гроші кредитом, 19.03.1992 все-таки заснували «Приватбанк», де Тігіпко став головою правління.
Але однією групою «Приват» Сергій Леонідович не обмежився. Знайомство з Кучмою дало йому місце позаштатного консультанта з питань монетарної політики. А після поради Розумкова, Кучма пропонує Тігіпку і місце віце-прем'єра з економічних реформ в 1997 році. Подейкували, що ця посада дозволила Кучмі стежити за Лазаренко через Тігіпка.
Сергій Тігіпко ніяк не постраждав від відставки Лазаренка і став працювати вже при давньому знайомому, яким був Валерій Пустовойтенко. Без сумніву під час правління Кучми і Пустовойтенко група «Приват» отримала досить дивідендів. Однак цей чарівний час закінчується з приходом нової влади в грудні 1999-го. Ні з Ющенком, ні з Тимошенко відношення не дуже складалися так що 5.07.2000 Тігіпко йде у відставку з міністерської посади.
Пішов з влади і одночасно з бізнесу. Свою частку «Привату» в 2001 році продав Боголюбову і Коломойському, а за це викупив «Київ-Приват», у якого змінив назву на «ТАС-Комерцбанк».
21.06.2000 мультимільйонер створює свою партію «Трудова Україна». Тігіпко і далі намагається добитися влади і бере участь у виборах. Але всі його дії не дали йому навіть крісла прем'єра після відставки Ющенка, Кучма віддав місце Кінаху, а пізніше Януковичу. Тігіпку ж дістався пост керівника виборчого штабу Януковича. Відповідно до закону Тігіпко на час залишає Нацбанк і передає його Яценюку. Хтось говорив, що Тігіпко намагався зробити все, щоб Янукович не виграв вибори, хтось - що за перемогу Януковича Тігіпку обіцяли місце глави уряду.
У листопаді 2004 зникає з політичного горизонту, а в квітні 2005 року поступається своєю партією Конвалюку, тобто практично віддає її регіоналам. Після цього на три роки зосередився на своїй «ТАС» імперії. На 2005 рік у нього було 3 банки:
• «ТАС-Бізнесбанк»;
• «ТАС-Інвестбанк»;
• «ТАС-Комерцбанк».
Після того, як Ющенко оголосив, що курс буде на євроінтеграцію, багатьма банками України зацікавилися закордонні компанії. У 2006 році за останній банк OTP Bank пропонував 255 млн. дол. Також пропонували свої ціни і інші банки, але Тігіпко продав шведам ( "Swedbank") і «ТАС-Комерцбанк», і «ТАС-Інвестбанк» за 735 млн в 2007-му . Крім того йому дали ще 250 млн через три роки, так як банк успішно розвивався, а також йому дали посаду керівника Комерцбанка.
Також він ще й отримав пропозицію стати радником прем'єра Тимошенко з економіки. У 2009 році Сергій Леонідович пішов з місця керівника Сведбанку. ТАС-Бізнесбанк він переймонував в ТАСкомбанк і вже в кінці 2009-го його майно оцінювали в 635 млн. дол.
Ще в березні він підтримував Тимошенко, не бажаючи конкурувати з нею на виборах, але після того, як його в наступному місяці звільнили з місця радника, він все-таки вирішує брати участь у виборах. Зайняв лише третє місце з 13% і після віддає свої голоси Януковичу. При його правлінні сподівався на місце прем'єр-міністра. Однак цю посаду віддали Азарову. Тігіпко ж став міністром соціальної політики, але його пенсійна реформа тільки знизила рейтинг влади, а після санкціонування підвищення тарифів на ЖК-послуги населення ще більше обурилося.
Після парламентських виборів 2012 року пішов до Верховної Ради. У ній і залишався до Євромайдана.
У 2014 році за версією журналу "Forbes-Україна» став одним з найбагатших людей країни зі статками у мільярд доларів.
25.03.2014 подає документи, щоб зареєструватися як кандидат в президенти, самовисуванець. А вже в наступному місяці відмовився підтримати Партію Регіонів в її небажанні підтримувати його на виборах. Тому йде з партії і разом з ще 14-ма однопартійцями створює опозиційну групу.
На виборах 2014-го отримує місце ще нижче, ніж раніше, тільки №5 і отримав всього 5,23% голосів. А «Сильна Україна» отримала і того менше - 3,11% і не пройшла.
З 2016-му році став головою правління в наглядовій раді ТАСкомбанку і главою правління з 6 квітня.
Компромат і чутки
У 2001 році за словами народних депутатів України Григорія Омельченка та Анатолія Єрмака, Сергій Тігіпко разом зі своєю дружиною та іншими близькими людьми створили мережу взаємопов'язаних комерційних структур, страхових компаній і внесли в їх статутні фонди величезні гроші.
Омельченко і Єрмак, говорили, що в травні 1996 року тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко направив президенту Леоніду Кучмі доповідну записку з цими фактами. Леонід Данилович дав доручення "вжити заходів". Але чогось конкретного прийнято не було.
За словами колишнього співробітника силових структур України, Тігіпко мали заарештувати ще в 1996 році. Але тоді Кучма призначив його на високу посаду, а конкретно - віце-прем'єром з питань економічних реформ. Тому і арешт і не відбувся.
На посаді віце-прем'єра, Тігіпко майже відразу ж почав лобіювати інтереси французької компанії з виробництва цементу "Лафарж" і це незабаром закінчилося великим скандалом. Правда Тігіпка він майже не торкнувся.
Навесні 1997 року «Лафарж» за копійки приватизувала українські цементні заводи. Затримка сталася лише з «Миколаївцемент». Підприємство належало Градобанку - на той момент одному з найбільших українських фінансових установ. Однак «проблему» з упертим керівництвом банку швидко вирішили.
Коли скандал набрав величезних оборотів, Лафарж запропонував викупити акції "Миколаївцементу" на умовах французької компанії - пропозиція, звичайно, була заниженою.
Градобанк звернувся за допомогою до Києва, але там підтримали саме французьку компанію, за неї виступили Тігіпко, Пустовойтенко і сам Кучма.
Сам же Тігіпко отримав за це французький орден "Почесного легіону". Він не зумів пояснити, за що саме він був удостоєний цього. Зате французькі ЗМІ писали, що завдяки корупційній угоді.
У 2004 році Тігіпко вирішив йти в президенти, він бачив себе приймачем Леоніда Кучми. Тоді його підтримали Пінчук і Медведчук.
Але сам Кучма підтримав тоді Януковича, цьому посприяв Кремль. Тому і сам Тігіпко вирішив стати керівником виборчого штабу майбутнього президента. У разі перемоги Януковича, Тігіпко розраховував стати при ньому прем'єром.
Але, як нам вже давно відомо, ті вибори були визнані сфальсифікованими, тому Тігіпко довелося піти з політики.
Вистачило його на 5 років, до чергових виборів президента України. Тоді Тігіпко знову вирішив спробувати свої сили. Але для цього він вирішив приховати деякі факти зі своєї біографії, які явно не сподобалися б виборцям.
Наприклад, Тігіпко не хотів, щоб хтось знав про його зв'язки з Ігорем Макаровим, який є проросійським політиком, бізнесменом і лідером нині забороненої партії «Батьківщина». Після побиття учасників мітингу в 2007 році проти нього порушували кримінальну справу. Його оголошували в розшук, проте перед судом він так і не з'явився.
На тих виборах Тігіпко зайняв тільки 3-е місце. І йому довелося вибирати, кому ж "віддати свої голоси", точніше кого підтримати у другому турі. Віктор Янукович зробив пропозицію, від якої важко відмовитися - крісло прем'єра. Але надалі його все одно зайняв Микола Азаров.
Варто відзначити, що Тігіпко завжди діяв з вигодою для самого себе. Про це говорить, як мінімум постійна зміна політичних партій. Сергій Тігіпко два рази був з Партією регіонів і двічі йшов в опозицію до неї.
За словами колишнього голови Фонду державного майна Валентини Семенюк-Самсоненко, в 1997 році Сергій Тігіпко пролобіював передачу підприємства Миколаївцемент міжнародному консорціуму Lafarge, в правління якого входила дружина президента Франції Ширака Ширака, після чого отримав орден Почесного легіону.
Юлія Тимошенко заявляла, що Сергій Тігіпко, продав свій ТАС-Комерцбанк через офшорну зону на Кіпрі і не заплатив, таким чином, до бюджету близько 100 мільйонів доларів.
Крім того, що написано вище, можна виділити ще діяльність Тігіпка при Азарові. Наприклад, в 2011-му, коли він отримав посаду міністра соціальної політики, він зумів якимось чином просунути пенсійну реформу, яка дуже і дуже сильно похитнула рейтинги влади. Але ж крім цього він санкціонував в 2011-2012 р.р. підвищення комунальних тарифів, що теж додало ложку дьогтю в бочку невдоволення населення.
А після парламентських виборів 2012 він вирішили залишатися в тіні якийсь час. Так Тігіпко і просидів у Верховній раді аж до євромайдан. До речі, схоже і там він знайшов чималу вигоду. У 2014 році журнал «Forbes-Україна» включив Тігіпко в число найбагатших людей України, оцінивши його стан в мільярд доларів. При цьому майже всі його гроші зберігаються в офшорах на Кіпрі.