Михайло Федотов - головний кремлівський правозахисник. Він є співучасником злочинів по відношенню до українців. Радник президента Російської Федерації - один із організаторів антиукраїнської пропаганди. Давайте дізнаємося усе про його злочинні діяння.
Біографія
Народився 18 вересня 1949 року.
Знак Зодіаку: Діва. За східним гороскопом: рік Земляного Бика.
Національність: росіянин.
Віросповідання: православний.
Вік: 69 років.
Російський правозахисник Михайло Федотов народився у сім'ї потомствених юристів. Політичною діяльністю почав займатися із 1990 року. Юрист зайняв пост заступника міністра друку та масової інформації. Згодом очолив Раду із прав людини.
Україні ця людина відома більше як співучасник ряду злочинів Россійської Федерації стосовно до України та українців. Займаючи посаду радника президента Російської Федерації та маючи за плечима досвід журналісткою діяльності, Михайло Олександрович успішно маніпулює суспільно-значущою інформацією.
На його рахунку - сфальсифіковані звинувачення та антиукраїнська пропаганда. Про те, що він є співучасником злочинів Росії щодо українських громадян, заявляє публічно центр «Миротворець». Читайте біографію і досьє на російського юриста-політика. Дізнайтеся, про що публічно заявляє кремлівський правозахисник? І що відбувається насправді?
Сім'я
Дитинство та юність пройшли у Москві. Його батьки - юристи. Батько, Олександр Олександрович, завюрконсультаціею. Мати, Вікторія Еммануїлівна, співробітниця цієї консультації. Щоправда, у Олександра Федотова два шлюби за спиною.
Між ним та підлеглою Вікторією, яка на 20 років молодша за нього, зав'язався службовий роман. Плодом цього кохання й став син Михайло, якого батьки «проштовхнули» своїми стопами, хоча сам він мріяв вступити до літературного інституту.
Сімейний стан: одружений. Дружина: Марія Михайлівна (30.06.1954 р.н.) Діти: прийомна дочка Ксенія (27.01.1977 р.н.), син Олександр (20.08.1979 р.н.) Обидва за освітою - юристи.
Дружина - дочка радянського російського актора Михайла Глузького (1918-2001 рр.), відомого за фільмами «Тихий Дон» (роль есаула Калмикова), «Кавказька полонянка або Нові пригоди Шурика» (роль адміністратора готелю) тощо. Її мати - театрознавець Катерина Перегудова (1927-2003 рр.)
Прийомна дочка Ксенія працює за фахом. На юриста вчилася у Німеччині. Син Олександр нині - бізнесмен. За спеціаьності практично не працював. Поєднує підприємницьку діяльність із роботою ді-джея в нічному клубі. У минулому - співробітник Національної асоціації телерадіомовників. Керував департаментом дистрибуції та розвитку у великому мультимедійному холдингу.
Освіта
У 17 років, після закінчення московської школи, вступив до Московського держуніверситету імені М. Ломоносова. За наполяганням батьків усе ж таки пішов їхніми стопами. До речі, його дід був нотаріусом, а другий дід - адвокатом. Наш герой навчався на юридичному факультеті. Але своєму захопленню залишився вірним. Став членом літературного гуртка.
Дисидентський рух затягнув його. Після арешту активістів він брав участь у акції підтримки заарештованих товаришів. У підсумку на третьому курсі навчання Михайла Федотова відрахували із університету за участь у правозахисному русі. Тільки зв'язки батьків допомогли відновити його, але на вечірнє відділення. Після цього закінчив аспірантуру.
Кар'єра і бізнес
Свою трудову діяльність розпочав під час навчання на вечірньому відділенні університету. Працював журналістом у різних московських виданнях. Із 1976 року протягом 4-х років працював викладачем. Професор кафедри держправа успішно викладав у Всесоюзному юридичному заочному інституті.
На державних посадах - із 1990 р. Спочатку протягом 2-х років був заступником міністра друку й масової інформації РФ. Потім ініціював заснування Російського агентства інтелектуальної власності при президенті РФ. І зайняв посаду керівника відомства.
1992-1993 рр. - міністр друку та інформації Росії.
1993-1998 рр. - дипломат, повноважний посол, постійний представник Росії при ЮНЕСКО.
Із 2010 року по теперішній час - радник президента Російської Федерації, голова Ради при президенті РФ зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини.
Компромат і чутки
Згідно з даними відкритих джерел, у 2012 році інформаційне російське інтернет-видання Life news надало відеозапис, на якому очевидні численні порушення ПДР головним кремлівським правозахисником. Перебуваючи у чорному BMW, Михайло Федотов порушував правила дорожнього руху неодноразово.
Голова Ради із прав людини при президенті Російської Федерації не тільки дозволяв собі розветатися через дві суцільні лінії, проїжджати під «кірпіч», але й навіть на... червоний сигнал світлофора.
У цьому ж, 2012 році, Рада із прав людини, очолювана Михайлом Олександровичем, почала формуватися за новими механізмами. Кандидатів із досвідом роботи із номінації не менше 3-х років могли висувати тільки члени ради або уповноважені із ПЛ, а також некомерційні організації із 5-річним стажем правозахисної діяльності.
Кандидатури обговорювалися користувачами інтернет-мережі та членами РПЛ. Після чого списки надходили на розгляд глави держави Російської Федерації. Однак Олександр Брод, директор Московського бюро із ПЛ, був не згоден із таким відбором, через що оголосив голодування. Він хотів створити альтернативну Рада з прав людини і направив російському головнокомандуючому листа.
Він звернувся до Володимира Путіна із проханням про відставку глави РПЛ Михайла Федотова, докоряючи того у «незрозумілому» статусі робочої групи Ради з прав людини, регламенту та критерії відбору. За словами Олександра Брода, робочою групою були відкинуті геть кандидатури його самого, Володимира Коптєва-Дворнікова та Ольги Криштановської. Причина - брак досвіду із номінації. Однак саме за рекомендацією голови РПЛ у номінації захист військовослужбовців було включено до списку Ірину Кіркору.
Через 2 роки, коли кримський півострів уже було захоплено, Рада з прав людини опублікувала заяву щодо можливого приєднання Кримської республіки до Російської Федерації. Сам глава Михайло Федотов підписав його. Крім нього, 26 осіб із 61 члена РПЛ. Незабаром деякі члени відомства вимагали переформатувати його і призначити нового главу.
У ЗМІ Михайло Федотов раз позраз критикує свою роботу. У своїх інтерв'ю ЗМІ він говорить, що незадоволений своєю діяльністю. До речі, РПЛ має критикувати затримання активістів, тиск на журналістів, прийняття репресивних законів. Але чи сприяє РПЛ, на чолі якого знаходиться Михайло Федотов, розвитку громадянського суспільства?
Адже публічно він заявляє про те, що найголовніше - це системні рішення. Нібито необхідно перешкодити прийняттю небезпечних законів. Готувати закони, які сприятимуть розвитку громадянського суспільства.
І додає, що завжди працює «на найвищій швидкості». Мовляв, поки вирішує одну проблему, вже додаються 5 інших, що забирає у нього багато сил. Ось чому на вирішення важливих системних завдань часу в нього практично немає.
У своїх інтерв'ю Михайло Олександрович любить говорити правильно про те, як має бути насправді. Однак у дійсності далеко все не так. Послухавши його гарні промови, може здатися, що він вже багато років намагається достукатися до президента Російської Федерації, але результату все немає.
Російська влада діє контрпродуктивно: поліція розганяє несанкціоновані демонстрації, тому що виконує наказ зверху. Михайло Федотов заявляє вголос про те, що необхідно узгоджувати все з виконавчою владою, яка віддає наказ про розгін мирних демонстрацій. Тільки у результаті ніяких погоджень немає. І російські демонстранти страждають.
Окрема тема - тортури, які застосовують у Росії в установах МВС, ФСВП, ФСБ. Про це повідомляють відкриті джерела. Для поліпшення статистики тортури в РФ є найдієвішою мірою. Ступені знущання найрізноманітніші.
Як повідомляло видання 112.ua, улюблені методи тортур ФСБ Російської Федерації українських полонених, згідно зі свідченнями понад 70 українських політв'язнів, - «електропригадувач».
Про це у 2018 році розповідав ЗМІ батько заарештованого у Росії Павла Гриба. Українців били залізною трубою, затягували наручники ззаду до оніміння рук, підвішували за наручники тачинили з ними ще більш страшніші тортури, від чого ув'язнені відчували страшенний біль.
Так у чому ж справа? Де продуктивна робота глави РПЛ? У Росії катують і своїх громадян, заарештовують, а також боляче б'ють тих людей, які не згодні із діями президента країни Володимира Путіна, і беруть участь у мирних демонстраціях.
Невже це та «допомога» людям, на яку вони чекають від РПЛ? Росіяни мають право на свою точку зору. Тільки керівництво країни їх не чує. І навмисно веде свою антиукраїнську політику.