Біографія
Ім'я Сергія Івановича Рахманіна відомо в журналістському середовищі досить широко, так як він є заступником головного редактора газети «Дзеркало тижня», є членом Всеукраїнської комісії з журналістики етики вже протягом 18 років. Сергій Іванович є автором і ведучим програми «Гра в класику», а також телеведучим на Першому національному каналі.
Народився 17 квітня 1969 року в Харкові. За радянських часів увірватися в журналістику на постійно основі було не просто, тому Рахманін протягом чотирьох років з 1983 по 1987 роки працює позаштатним кореспондентом київської газети «Молода гвардія». Заробивши певний авторитет стає її кореспондентом на постійній основі.
Сім'я
Дружина Сергія Рахманіна - Кіра Юріївна Івашова, з якої у Рахманіна дві дочки - Варвара 1996 року народження і Юстина 2005 року народження.
Освіта
У 1986 році був прийнятий до Київського національного університету Тараса Шевченка навчався журналістиці і в 1993 році закінчив його. Паралельно з навчанням поєднував роботу позаштатного кореспондента. Після навчання проходив службу в армії.
Кар'єра і бізнес
У віці 23 років починає працювати кореспондентом в журналі «Ранок». Протягом п'яти років з 1992 по 1998 роки працював спец кореспондентом і репортером в газеті «Київські відомості». Далі в цій же газеті займає посаду заступника головного редактора.
З 1998 року його призначають редактором відділу політики в газеті «Дзеркало тижня». З початку 2000-х ставати співзасновником громадської організації «Хартія-4». Встиг прославитися як член журналістської страйку. Відкриває для себе авторство не тільки статей, а ще й книги, стає автором книги «Руки, качають колиска демократії».
Обурений мовною політикою і прийнятими принципами в журналістиці оголошує голодування у відповідь на прийнятий законопроект «Про засади державної мовної політики». Біля Українського дому відбуваються зіткнення, під час яких у Рахманіна трапляється серцевий напад.
Наситившись журналістською діяльністю вирішив випробувати себе в політиці, стає кандидатом в народні депутати від партії «Голос», яку очолив Святослав Вакарчук, і презентував свою партію на вибори в парламент в 2019 році, No 8 в списку. Зробивши заяву про свій намір балотуватися до Верховної Ради від партії «Голос», запевнивши, що не збирається брати участь ні в яких агітаційних програмах, до того часу поки не завершить роботу з телеканалом ZIK.
Компромат і чутки
Сергій Рахманін веде свій блог в інтернеті і пише різні статті стосуються політики. Жодна його стаття не залишилася без уваги, відомий український журналіст докладно описує кожну підняту тему, наводячи свої приклади і докази.
"У політичній журналістиці я вже зробив все, що міг. Дуже вдячний професії, колегам, читачам, глядачам і слухачам. Але зараз я відчуваю в собі готовність до змін в житті і роботі. І відчуваю, що можу допомогти змінюватися країні", - так повідомляє Рахманін.
Коли Сергій повідомив про це своєму намір, більшість його друзів і колег відмовлялися вірити в це, тому що в такому випадку українська журналістика помітно зміниться, втративши зі своїх лав таку людину.
Це рішення не стало спонтанним, до Верховної Ради, Сергія Рахманіна звали ще з 2002 року. Щорічно як мінімум 4 політичні сили звали його до себе в партію, так сталося і в 2014 році він був запрошений в кілька політичних сил 2 з яких пройшли до Верховної Ради. Сергій Іванович, навіть не замислюючись відмовляв кожному з них. Розуміючи, що на період 2014 року в сфері журналістики зробив далеко не всі, і що його діяльність в сфері журналістики куди більш затребувана ніж в політиці.
За останні 5 років і журналістика і політика дуже змінилися, над тим, щоб зовсім покинути сферу журналістики і зайнятися політичною діяльністю, я замислююся протягом останніх 2 років-повідомляє Сергій Рахманін. У нинішній час журналістика зазнала значних змін і вже немає тієї, яку раніше доносили людям. Журналістика допомагала поінформувати громадськість про трапилися події в світі, через журналістів діяли політики доносячи всі новини про своїх політичних партіях і всі зміни, які торкнутися в подальшому всіх жителів. Зараз же політики все це доносять через своїх голів і в журналістиці більше як раніше не має потреби.
Журналістика цього стала розчаровувати Сергія Рахманіна, журналістика яку він сповідував, на базі якої навчався, вже зовсім непотрібна в такому обсязі, і вигляді, як ще пару років назад. У колишньої журналістиці він зробив все, що міг, доносив інформацію і висвітлював всі події.
Те, що на сьогоднішній день відбувається в журналістиці йому категорично не до вподоби. І він відмовлявся змінюватися услід за змінами української журналістики. Розуміючи, що він вже не так затребуваний як раніше, набагато менш ефективний і не впливовий в тій мірі, в якій був, вирішив покинути посаду журналіста і з наявними знаннями піти в політику, вибравши для себе гідну партію.
Раніше журналіст працював особисто з людиною, беручи інтерв'ю, зустрічаючись тет - а-тет, а зараз в новому для себе напрямку сидячи з іншими представниками партії в парламенті, буде вирішувати питання виникли у народу для поліпшення їх же життя. Розуміючи, що як журналіст він ніяк посприяти цьому не зможе.
До того ж Сергій Рахманін, будучи сімейною людиною буде намагатися для своїх дітей, створюючи гарний і перспективне майбутнє в успішній країні, буде намагатися разом зі своїми колегами вивести Україну на новий рівень. Саме це допоможе йому тверезо оцінювати ситуацію, що відбувається в країні і робити все на благо суспільства.
Варто взяти до уваги, що всі учасники партії "Голос", мають різний досвід у величезній кількості сфер. Деякі розробляли закони, хтось працював у Верховній Раді, займали посади помічників прем'єрів і міністрів, в команді є і професійні юристи з величезним запасом знань, який готові застосувати в необхідний момент. Кожен з цих людей допомагає один одному, з метою успішного вирішення усіх питань які виникають. Кожна людина, яка складається в партії "Голос" є успішною і самодостатньою, яка бажає ділитися знаннями і досвідом з різних сфер життя.