Життя російських банків в Україні легким не буде

На третій рік після Революції Гідності й початку протистояння на Сході України держава звернула свій погляд на те, що в нашій країні спокійнісінько працюють і навіть успішно розвиваються банківські установи з участю російського капіталу.

Не будемо казати про те, що причина такого стану справ полягає у фінансовій політиці останніх, в певному сенсі більш привабливій, ніж умови «вітчизняного виробника» фінансових інструментів. Зупинимося на політичному аспекті.

Не довго думали

15 березня 2017 року, раптово впавши з місяця, РНБО приймає рішення про те, що потрібно убезпечити Україну, обмеживши на її території діяльність банків з російським капіталом, ввівши проти них низку санкцій фінансового характеру, що забороняють виводити кошти з України на користь пов'язаних осіб. Безпосередній перелік «покараних» розробив і запропонував НБУ.

До нього увійшли аж 5 банків - українська дочка Сбербенку Росії, ВТБ, БМ Банк, ВіЕс Банк і Промінвестбанк. Хоча, поклавши руку на серце, потрібно відзначити, що їх могло бути і більше. Наприклад, такі фінустанови, як Альфа-Банк, Укрсоцбанк і Форвард-Банк також мають російське коріння. Основна відмінність перших від других - приналежність капіталу участі. У одних він державний і це для них мінус, у інших - приватний, що, як виявилося, дуже сильно змінює все.

Як би там не було, але вже 16 числа, в світ вийшов Указ Президента Петра Порошенка, який узаконив спільні березневі старання НБУ і РНБО. Окремо варто відзначити, що заборона - не вічна. І перестане існувати за рік. У зв'язку з цим виникає питання: а що ж такого трапиться за цей час?

«Ти чиїх будеш?»

Якщо не звертати уваги на раптовість прийняття рішення, яке з умовно зрозумілих причин відкладалося протягом довгого часу, другим за важливістю і актуальностю стало питання про вибірковість «санкційного» списку.

З одного боку, держава ніби-то оголосила бойкот російським фінансовим структурам, основною видимою причиною якого ніби є ймовірність дестабілізації вітчизняного фінансового ринку, з іншого, наші правителі вирішили, що приватні інвестори, які походять з країни-агресора, з якихось причин не захочуть дестабілізувати Україну. Більш того, виявилося, що навіть не всі банки з російським капіталом, насправді є такими.

Крім того, за словами радника президента Асоціації українських банків Олексія Куща, існують і альтернативні причини для такого рішення.

«Санкції поширюються лише на банки, які визначив і порадив НБУ. Політика санкцій спрямована не просто на банки з російським капіталом, а виключно на ті, в яких бере участь саме державний капітал РФ.

Такі банки як Форвард-Банк не потрапили до списку тому, що фінансуються приватними особами. Вони за великим рахунком звичайні інвестори і жодним чином не пов'язані ані з держзамовленнями, ані з самою державою-агресором. Що стосується Альфа-Банку, він і зовсім не «з Росії».

Для розуміння причин, з яких санкції носять умовно вибірковий характер, потрібно враховувати, що, якби держава дозволила санкції проти приватних осіб, які, за великим рахунком, є інвесторами нашої країни, як би ми виглядали в очах інших світових інвесторів?» - зазначає Кущ.

А нам все-одно

Як би там не було, аргументи розуму не завжди є основоположними для прийняття рішень. Особливо, якщо «рішення» ці приймаються представниками українського політичного істеблішменту, який за традицією, спирається на очікування і приховані бажання своїх виборців, оперує скоріше не доводами, які підказує здоровий глузд, а почуттями та емоціями.

Наприклад, так вважають представники партії «Національний корпус», які в недавньому часі прославилися, як прекрасні будівельники, які вміють мурувати входи до банківських установ. За словами заступника голови партії Назара Кравченко, вони не заспокояться, поки не «проженуть» з країни всі банки з російським капіталом. Майже всі. Крім Форвард-Банку, який, як вони вважають, поки не має російського коріння.

«Зараз закриємо остаточно Сбербанк і візьмемося серйозніше за інші. Загалом їх в нашому списку 6 - Альфа-Банк, Сбербанк, ВТБ, Промінвестбанк, БМ Банк і ВіЕс Банк.

Наш список складений за принципом градації ступеня «гидоти» цих фінустанов. Почали зі Сбербанку тому, що він один з найбільших, та ще й розширювати мережу свою почав. Останньою краплею, що переповнила нашу чашу терпіння, була ситуація з паспортами Л/ДНР. Ми не могли не відреагувати.

До речі, не треба думати, що ми іншими не «займаємося». В Альфа-Банк і ВТБ ми теж навідувалися. Що стосується Форвард-Банка, ми не маємо вагомих доказів, що вони причетні до російського бізнесу. Тому, поки і не виступаємо проти їх діяльності.

Не хотілося б потрапити в ситуацію, коли нашими руками хтось буде вирішувати свої проблеми з конкурентами. Це ж, до речі, стосується і тих, хто висловлює думки про те, що ми упереджені у виборі банків, які ми пікетуємо.

Якщо ви або будь-які експерти доведуть протилежне, ми із задоволенням зайдемо і до них (ред .: Форвард-Банку) в гості» - пообіцяв Кравченко.

Зворотний бік шоколадної медальки

Цікаво, що заступник голови партії «Національний корпус» згадав про те, що їх можуть використовувати в своїх інтересах третьої особи. Цікаво це, наприклад, хоча б з тієї причини, що ця ситуація може грати на руку в контексті переговорів про долю іншого підприємства, яке опинилося в «незручному» становищі, але вже на території Росії - Липецької фабрики ROSHEN, яка вже тривалий час не може піти з молотка за гідною ціною. Але це, скоріше, думки в голос в контексті підготовки остаточного «відходу» Сбербанку з України.