Від Брейвіка до Сонболі: нове обличчя тероризму

Увечері 22 липня в Мюнхені пролунали постріли. Невідомий відкрив вогонь по відвідувачах торгового центру, встиг убити 9 осіб, поранити 27 і застрелитися. Невже саме незадоволений життям стрілок-одинак ​​поступово стає головним обличчям сучасного терориста? Портал "Знай" спробував знайти відповідь на це питання і розібратися, чому обивателі примикають до радикальних угруповань або влаштовують індивідуальний терор.

Тінь Брейвіка

Громадськість насамперед побачила ісламський слід, що, на тлі терактів останніх років, зовсім не дивно. Потім з'явилася інформація, що стрілок вигукував "здохніть, мігранти!", і головною стала версія про те, що теракт влаштував бойовик якоїсь ультраправої організації. Виявилося, ні те, ні інше. Терорист - 18-річний підліток Алі Давид Сонболі німецько-іранського походження, який, судячи з усього, дуже хотів би бути німцем. Але однокласники відмовляли йому в цьому праві, що викликало у підлітка кризу ідентичності та злість на навколишню дійсність. Він десь роздобув зброю і вийшов на свою особисту стежку війни.

Дата теракту в Мюнхені збіглася з річницею іншої події - рівно п'ять років тому, 22 липня 2011 року в 17:00, на норвезький острів Утойя, де якраз почався молодіжний форум Робочої партії Норвегії, прибув переодягнений в поліцейську форму Андрес Берінг Брейвік. Прибув нібито для забезпечення додаткових заходів безпеки у зв'язку з недавнім вибухом в Осло, який сам і організував. О 17:19 він почне стріляти по учасниках форуму. О 18:25 на острів прибуде спецназ "Дельта" і через 10 хвилин Брейвік складе зброю, сказавши при цьому всього одну фразу "Я закінчив". Усього від вибуху в Осло та розстрілу на острові загинуло 77 осіб, поранено - 319. Убивця нічого не заперечував. Незабаром його чекав вирок - 21 рік ув'язнення. Це найсуворіше покарання для злочинців за нинішніми норвезькими законами.

Читайте також: Побачити Париж і не померти: як вижити в терактах

Само собою, слідство негайно почало перевірку Брейвіка на причетність до ультраправих угрупувань, але зазнало невдачі. Андрес не перебував у жодній з них. Він взагалі не був схожий на екстреміста-маргінала. Респектабельний молодий чоловік, який заробив кілька мільйонів крон на аграрному бізнесі, спортсмен, спокійний і врівноважений чоловік. Але під цією маскою ховалися безодні. П'ять років Брейвік готував теракт: купував зброю (вступивши до стрілецького клубу), речовини для вибухівки (за ліцензією підприємця-аграрія), отруту, щоб змастити кулі (якою в результаті не скористався) і, звичайно, писав свій маніфест на 1800 сторінок, який перед терактом виклав в інтернеті.

Читайте також: Вбивця Брейвік скаржиться на "нелюдські умови" в тюрмі

Текст маніфесту дає можливість зрозуміти політичну позицію Брейвіка та мотиви його дій. Довгі роки в ньому формувався християнський фундаменталізм і расизм. У всіх бідах Норвегії та Європи Брейвік звинувачував мусульман-мігрантів і "зрадників-мультикультуралістів", тобто європейців, що сприяють міграції. У своєму маніфесті Андрес описував своє бачення сучасної Європи так:

"Мультикультуралізм (культурний марксизм / політкоректність) ... є корінна причина безперервної ісламізації Європи, яка призводить до ісламської колонізації за допомогою демографічної війни ... Час не чекає. У нас є всього кілька десятиліть, щоб зміцнити наш опір, поки мусульмани ще не заполонили наші міста остаточно ... У Західній Європі сьогодні панує чужорідна система, переконань, установок і цінностей, яка відома під назвою "політкоректність". Політкоректність спрямована на те, щоб нав'язати всім європейцям однакове мислення і поведінку, а тому вона по суті тоталітарна ".

Хтось скаже, що ці слова - маячня хворого, а хтось, наодинці з собою, з Брейвіком навіть погодитися. Але головне не це. Головне, що, не дивлячись на солідне фінансове становище і загальну респектабельність, Брейвік був і залишився людиною глибоко незадоволеною життям.

Він хотів бути частиною чогось великого, але, бувши людиною замкнутою, не знайшов собі однодумців для теракту. Слова Андреса про членство в певній організації "тамплієрів", судячи з усього, є чистою фантазією. Просто йому б цього дуже хотілося.

Читайте також: ТОП-5 порад, які збережуть ваше життя під час теракту

Терорист (сам себе він називав виключно "лицарем", але з пісні слів не викинеш) сподівався, що його теракт підніме інших білих націоналістів та християн по всій Європі на боротьбу з "диктатурою мультикультуралізму", але цього не сталося. Європейські консерватори його дружно засудили, Володимир Путін, з яким Андрес так хотів зустрітися, нагадав про неприпустимість екстремізму, а соціал-демократи, яких він ненавидів, посадили його в найкомфортабельнішу трикімнатну камеру з усіх можливих і забезпечили комп'ютерними іграми. Навіть його найближчий потенційний союзник - норвежець Варг Вікернес, відомий прихильник "білої Європи" і расист - запідозрив Брейвіка в грі на руку всесвітньої єврейської змови (Андерс один час перебував у масонській ложі) та відмовився його підтримувати.

Андрес Берінг Брейвік так і залишився терористом-одинаком. Досить педантичним і хитрим, щоб влаштувати теракт, але самотнім і нікому не потрібним. Нечисленні прихильники пишуть йому хвалебні оди й малюють пропагандистські картинки з його портретом, але навряд чи коли-небудь зважаться на щось серйозне. Ніякої революції не відбулося.

Терор зневірених

І, тим не менше, Брейвік залишив свій слід. Його теракт з одного боку показав суспільству, що тероризм буває не тільки ісламський, а з іншого - міг дати багатьом іншим незадоволеним життям європейцям керівництво до дії. Можливо, одним з них і був підліток Давид Сонболі. Уже відомо, що молодий чоловік використовував фото Брейвіка в якості свого альтер-его в соціальних мережах. До речі, пістолет Сонболі роздобув такий же, як і у Андерса - Glock 17.

Якщо неупереджено подивитися на терористів-одинаків, які здійснювали злочини останнім часом, то в них легко побачити одну спільну рису. Вони не були членами радикальних організацій, сект або товариств, не проходили підготовку на секретних базах терористів і не були агентами розвідок. Так, за злочини Омара Матина (теракт у гей-клубі в Орландо, 50 жертв) і Мохаммеда Лауеж-Булеля (теракт у Ніцці, 84 жертви) взяла на себе відповідальність "Ісламська держава". Але ні Матін, ні Лауеж-Булель не були засланими агентами ІДІЛ. Відомо, що Омар Матін сам відвідував гей-клуб, в якому в результаті влаштував теракт і, очевидно, знаходився у серйозному конфлікті з власними сексуальними бажаннями. А Лауеж-Булель перебував у глибокій депресії через те, що від нього пішла дружина з дитиною. До ідеї здійснити теракт на честь "Ісламської держави" їх привів простий відчай і розчарування в житті, від якого не застрахований ніхто з нас. Щось аналогічне сталося і в Москві, коли няня Гульчехра Бобокулова вбила дитину, яку на неї залишили. Бобокулова страждала на шизофренію, але встигла при затриманні згадати ІДІЛ, і злочин негайно записали в актив ісламських радикалів.

Сучасний тероризм все більше набуває нових обрисів і сюжетів. І герой цих сюжетів - це не суворий бородатий моджахед, який тренувався в горах Кавказу або Аравійської пустелі, а проста людина, обиватель, якого життєві обставини та негаразди поступово зводять із розуму. І в даному випадку вже не так важливо, чому саме буде присвячений теракт - Всесвітньому халіфату або білій Європі без мігрантів - це залежить від культурного контексту, в якому сформувався терорист. Важливим є те, що причини того, що сталося лежать тільки в ньому самому.

Психолог Володимир Тесля: "МИ МАЄМО СПРАВУ З ПСИХОСОЦІАЛЬНОЮ ЕПІДЕМІЄЮ"

"Дуже складно сказати, що саме змушує обивателя відносно масово робити саме такі дії. Судячи з усього, ми маємо справу з якоюсь психосоціальної епідемією. Сучасна наука досі нічого не може вдіяти з такими речами. Наприклад, на початку ХХ століття люди масово страждали від істерії в різних європейських країнах. Лікарі не знали що робити. Зараз це один з рідкісних розладів - психіатри не можуть показати студентам людину в клініці, яка би страждала такою патологією, хоча про цю хворобу написана гора книжок. Мабуть, щось подібне має місце зараз у випадку з хвилею терактів.

Чи може бути причиною цього якийсь медійний вірус? Дуже важливо розуміти, що немає і не може бути ніякої "групи провокаторів" або секретної інстанції, яка свідомо займається форсуванням терористичних настроїв. Культура функціонує на 99% на рівні несвідомого. Щось є на рівні несвідомого, що підштовхує людей до насильства. Це може бути реклама, меми в інтернеті, обряди в церкві тощо. Люди, створюють подібні повідомлення на рівні несвідомого, а інші люди сприймають їх так само на рівні несвідомого

Тут можна згадати різкий спалах серійних вбивств у Радянському Союзі 70-х - 80-х рр., за яким послідувала низка військових конфліктів і підйом націоналізму. Можна досить впевнено говорити, що зараз суспільство, яке щодня стає все більш глобалізованим, переживає щось подібне".