Репортаж з того світу: як живуть хворі на проказу в Україні

Юрій Рибак - головний лікар єдиного в Україні лепрозорію висловив думку, що через АТО і кризу в Україні може повернутися важка і заразна хвороба - лепра (або проказа, як її називали раніше). Зараз в лепрозорій в Одеській області проживають 9 хворих, за якими доглядають медики, ще кілька людей в Україні страждають від цієї недуги, але вони не є небезпечними і можуть знаходиться серед людей.

Лепра - дуже заразна хвороба. У біблійні часи хворі повинні були носити одяг з дзвониками, а іншим людям пропонувалося обходити їх з підвітряного боку. Та й за часів Радянського Союзу хвороба вважалася дуже небезпечною, тому лікарню побудували подалі від населених пунктів - на околиці Одесою області, в селі Кучурган. Пройти на територію сторонньому було практично неможливо - лепрозорій завжди охоронявся, провідати рідних можна було тільки з дозволу головного лікаря. "Знай" побував в одному з найзакритіших медичних закладів країни, де лікуються і живуть ті, кого суспільство називає "прокаженими", і поцікавився, наскільки нині небезпечна ця хвороба.

Колишня імперія

Потрапити в закриту медустанову виявилося не так просто. Лепрозорій розташований майже на кордоні з Придністровям, на околоці села Кучурган. Заклад в Одеській області створив легендарний офтальмолог Володимир Філатов, помітивши, що кількість хворих на проказу після війни збільшилася.

Читайте також: Середній хабар в Україні зріс до 40 тисяч

"Раніше тут була ціла імперія. Хворі жили всередині - це був внутрішній двір. Туди дозволялося входити тільки медперсоналу. А навколо лепрозорію була і пекарня, і котельня, і підсобне господарство, куди наймалися люди з села працювати. Це називали зовнішнім двором - там було небезпечно, так як хворих туди не випускали", - розповідає старенький таксист.

Колись сюди звозили хворих з усього Радянського Союзу. Хворі жили в приватних будиночках. Зараз сюди і перемістився весь лепрозорій. В окремих будиночках живуть пацієнти, в інших - кабінети лікарів і маніпуляційна. Сама будівля колишнього лепрозорію стоїть пусткою та занепадає.

"У нас тут є своя котельня, станція, пральня, каналізаційна насосна станція. Цикл повністю закритий. Продукти життєдіяльності наших хворих не можна викидати ні в море, ні в грунтові води, все повинно фільтруватися. Від газопостачання нас відключили вже давно"- показує свої володіння головлікар Юрій Рибак.

Без вини винуваті

Фотографуватися тут хворі, та й медперсонал, відмовляються.

"Ще в радянські часи моя фотографія з хворими потрапила в газету. Після цього якось в гості пішов і хтось мене впізнав. Через п'ять хвилин веселої і гучної компанії за столом не виявилося. Люди втекли, почувши слово "лепра". З тих пір людей з фотоапаратами тут бояться"- посміхається Рибак.

Лепра у всьому світі, більш відома, як проказа. Менше її знають під назвою хвороба Хансена, хвороба Лазаря, скорботна хвороба, лінива смерть. Вона завжди була вироком для хворого. На перших порах хвороба давала про себе знати невеликими плямами на шкіри, але згодом, лепра "пожирала" кісткову тканину і органи, роз'їдала очі. Найжахливіше було в тому, що хвороба дуже заразна. І навіть з розвитком медицини перемогти проказу вченим усього світу не вдалося досі. Як вихід - медустанови закритого типу, постійне лікування та медичний контроль для тих, хто вже захворів.

У Колишньому Радянському Союзі колись повноцінно працювало 15 лепрозоріїв - один з них в Україні. У кожному були десятки хворих. Зараз в лепрозорії знаходяться 9 пацієнтів і 35 медиків та обслуговуючого персоналу.

"9 наших підопічних - це ще не все, Є ще 6, які у нас не живуть. Вони не є небезпечними, ми за ними спостерігаємо постійно. Останнього офіційного хворого в Україні "знайшли" в 2000-му році на Закарпатті. Сім'я жила в скрутних умовах - чоловік, дружина і діти. У чоловіка ми діагностували лепру. Обстежили родичів, але ніяких ознак не знайшли. Він регулярно приїжджає до нас, намагаємося тримати хворобу під контролем. Хлопцеві дуже пощастило, що його відразу оглянув лікар, який мав поняття, що таке лепра "- каже Юрій Рибак.

На ранніх стадіях хворобу можна діагностувати і тримати під контролем. На більш пізніх стадіях можна лікувати симптоми, стежачи за розвитком хвороби і загостреннями. На останніх стадіях людина стає інвалідом і вмирає.

Один з перших симптомів хвороби - втрата чутливості. Хворі не відчувають холодно їм чи жарко. В старі часи так і визначали хворих - давали потримати розпечений предмет в руки. Доводиться медперсоналу стежити, щоб у кожного в будинку в холодну пору був включений обігрівач, а в приміщенні була нормальна температура.

"Чорна мітка" на все життя

Поки в лепрозорії про хворих піклується МОЗ. У минулому році на потреби закладу з бюджету виділили понад 2,5 млн гривень. 500 тисяч довелося витратити на рахунки за електрику. В решту суми намагаються вкластися - хворі вимагають не тільки дорогих препаратів, але і нормального харчування.

Читайте також: Одеська область дасть притулок 530 мігрантам

Як переноситься лепра, медикам досі не вдалося встановити - є теорії з приводу передачі інфекції повітряно-крапельним шляхом, через шкіру, через воду або грунт. Але жодна теорія не доведена. Все тому, що інкубаційний період захворювання може коливатися від декількох місяців до декількох десятиліть.

Найбільше до захворювання схильні країни третього світу.

За словами Юрія Рибака, в тій же Німеччині щороку знаходять 4 - 5 чоловік у яких діагностують лепру - тамтешні лікарі відзначають, що "приїжджає" хвороба разом з емігрантами.

"Раніше до нас два рази на рік привозили студентів з медінституту - ми показували їм хворих, розповідали, як діагностувати первинні ознаки, Але зараз до нас вже давно нікого не привозять. А лікар, який жодного разу не стикався з захворюванням, не зможе його діагностувати ", - пояснює.