"В далекий 2011 рік, коли ми тільки починали роботу над спектаклем "Депеш Мод" на подвір'ї лив страшний дощ і дах у театрі протікав. Тоді нам потрібно було дуже добре постаратися, щоб навести на сцені лад. Сьогодні справи йдуть значно краще, але під час "Депеш Мод" на сцені знову ллється дощ. На щастя, його робить спеціальна установка." - Андрій Гапанович, директор Харківського молодіжного театру.

На київській сцені Малого академічного театру починаються перші гастролі вистави "Депеш Мод" за однойменним романом Сергія Жадана. Актори Харківського театру покажуть історію студентів 90-х років, які проживають в Харкові. Глядачі поринуть в атмосферу "лихих дев'яностих" без блиску і облямівки.

Спектакль має цікаву долю. Вперше його поставили на німецькій сцені режисер Маркус Бартль художник-постановник Філіп Кіфер, після прочитання українського роману в 2009 році. Пізніше Сергій Жадан вирішив повернути спектакль на батьківщину, і переклав сценарій з німецької мови на українську.

Сьогодні триває співпраця з Німеччиною. Зараз організовані перші гастролі Україною за підтримки Goethe-Institut в Україні і керівника Фридерике Мёшель. А спектакль був поставлений за участю Бартла і Кіфера спільно з харківським режисером Олександром Ковтуном і української трупою. Дія в Харкові вже рік збирає повні зали і на ці гастролі всі квитки були розпродані за місяць.

"Що потрібно робити, щоб все налагодилося?
- Щоб все налагодилося потрібно щось робити. "(С) Сергій Жадан

Популярні новини зараз

Оплата комунальних послуг: що обов'язково потрібно перевіряти, щоб не втратити гроші

Гороскоп на п'ятницю 22 листопада для всіх знаків Зодіаку: день для змін та простих радостей

"Бусифікацію" обіцяють викорінити: ТЦК застосують новий підхід до мобілізації

Пенсіонерам "навісять" новий фінансовий тягар: ніяких пільг не чекайте

Показати ще

У залі загасили світло, а на сцені декорації кімнати в студентському гуртожитку.

Здавалося б, що там, студентські роки ... Уява відразу малює яскраве проведення часу, світлі прагнення, романтичні пориви і перспективне майбутнє. Але автор і трупа геть розбивають образ "безтурботності". Навпаки, ми бачимо зворотну медаль молодості, коли буквально "зриває дах" від спиртного і усвідомлення того, що людина надана сам собі.


"Я писав не про дев'яності... Це вистава не про перші роки незалежності. Це вистава не про купони. Це спектакль про молодих людей, які намагаються відкрити для себе цей світ, намагаються воювати з миром, відстояти свою правду, намагаються знайти себе в цьому світі", - пояснює автор роману Сергій Жадан -" Три мушкетери, чи то, 4 алкоголіка (про головних героїв, ред.)"

На сцені брудний і сумовитий Харків. Актори наділи на себе амплуа молодих алкоголіків і просто дурних і божевільних людей. Обстановку нагнітає дощ, який періодично ллється зі стелі прямо на сцену. Над декораціями особливо не потрібно було морочитися, досить пройтися барахолками і знайти речі, які наскрізь пронизані перебудовою. Реальні звуки харківського метро і електрички, які супроводжують спектакль, глибше занурюють в сірість епохи.


Незважаючи на стереотипність образів і атмосфери спектакль радує умінням посміятися над буденністю і проблемами того часу. Відчуття безвиході долі головних героїв розбавляє їх власний сарказм і іронія. Навіть відчуваючи тягар того, що відбувається, на обличчі з'являється посмішка від парадоксального настрою на сцені.


Головних героїв виконують Костянтин Скиба (Сергій Жадан) Данило Карабейник (Собака Павлова) Дмитро Герасимчук (Вася Комуніст). Вік акторів відповідає віку їх персонажів. Актори проводять паралель між персонажами і своїм життям - багато що збігається, визнають хлопці.

Жвавість образів виходить з їх реалістичності. Сергій Жадан розповів, що багато персонажів - це реальні люди: "Мені і придумувати нічого не треба було... Я знав настільки яскравих і колоритних особистостей, що мені вистачило всього лиш дуже уважно описати їх, щоб не пропустити жодну деталь."

Не дивлячись на спроби притягнутий за вуха паралель між діями спектаклю і сьогоднішньою ситуацією - автор заперечує подібність: "У дев'яностих країна, точніше уламок імперії, розпадалася, а сьогодні країна якраз формується, структурується, в цьому якраз і є відмінність." Актуальним залишається питання пошуку життєвого шляху. І не важливо, що на сцені питання звучить з надр грізних і суворих дев'яностих, адже його задає собі кожна людина в будь-який історичний період. Найголовніше - яку відповідь знайде для себе кожен з нас.