У четвер, 17 травня, в Сполучених Штатах не стало всесвітньо відомого історика, фахівця з Російської Федерації і Радянського Союзу, Річарда Пайпса.
Про це на своїх сторінках в соціальних мережах повідомили його колеги.


Річард Пайпс народився в Польщі в 1923 році, в єврейській родині. Після того, як почала Друга світова війна, його сім'ї для порятунку довелося бігти через Італію у Штати. Служив в американській військовій розвідці.
Пайпс був радником глав Білого дому з питань Радянського Союзу. У період з 1981 по 1982 роки обіймав посаду глави східноєвропейського і радянського відділів Ради національної безпеки, де займався питаннями зовнішньої американської політики в рамках доктрини Рейгана. Дотримувався твердих антикомуністичних поглядів.
Мобілізація 60+: як будуть призивати до армії дідусів
ПФУ зобов'язав пенсіонерів подати спеціальну заяву: без цього виплат не буде
Все життя платив податки – залишився ні з чим: ФОПам масово відмовляють у пенсії - у чому причина
Їдеш до Польщі – перевір валізу: за що українцям загрожують штрафи на кордоні у 2025 році


Досліджуючи механізм роботи радянської влади, Річард Пайпс зауважив чималу схожість між СРСР і нацистською Німеччиною. Більш того, Пайпс пропонує вважати радянський режим і режим нацистів в Німеччині фундаментально родинними політичними режимами, які проводили схожу внутрішню і зовнішню політику і на певному етапі активно співпрацювали між собою. У своїй книзі "Росія під більшовиками" Пайпс висловлює думку про те, що і Німеччина за Гітлера, і Італія при Муссоліні, і Радянський Союз представляли собою тоталітарні режими, які об'єднувало заперечення демократії та прав людини.
Нагадаємо, раніше інформаційний портал "Знай.ua" писав про те, що на 87-му році житті не стало легендарного італійського режисера, володаря престижної премії "Золота пальмова гілка" Ерманно Ольмі. Нагороду талант отримав на Каннському кінофестивалі за фільм "Дерево для черевиків" (L'Albero degli zoccoli, 1978), а також "Золотого лева Святого Марка" Венеціанського кінофестивалю за "Легенду про святого пияку" (La Leggenda del santo bevitore, 1988), відомого своїм самобутнім стилем оповіді.