Північне кладовище Маніли площею 133 акра вважається одним з найбільших поховань на Філіппінах, де спочивають представники еліти, місцеві зірки і літературні діячі країни, а ще живуть люди. Живі. Бідняки.

Вперше кладовище відкрили у 1904 році, однак з кінця 1950-х років його почали заселяти представники нижчого класу. Сьогодні тут проживають близько 10 000 осіб: чоловіки, жінки, діти і люди похилого віку, пише The Sun.

Філіппінські бідняки споруджують подобу будинків на вершині могил і трун або обживають порожні склепи. Саме тут вони живляться, дивляться телевізор, сушать одяг, виховують дітей, розважаються і сплять — всього в двох метрах над землею від померлих.

Поселення бідняків на кладовищі в Манілі

За словами цвинтарних жителів, умови життя тут набагато вище, ніж у сусідніх гетто, незважаючи на те, що вони живуть в оточенні тіл.

Популярні новини зараз

Хто з українців залишиться без пільг у 2024 році

Погода несе божевільну спеку: прогноз на найближчі дні

Переказ з картки на картку будуть жорстко контролювати: як можуть заблокувати картку

Показники лічильника вже не аргумент: українців змушують платити за світло більше, ніж "накрутили"

Показати ще

Кладовище не тільки дає їм притулок, але і роботу. Деякі жителі займаються надгробними написами. Інші знаходять більш прибуткову роботу по будівництву склепів і мавзолеїв: вартість робот по догляду за 20 могилами 417 доларів на рік.

Могили здаються родичам померлих в оренду на п'ять років, а 115-літнє кладовищє всіяне мішками з черепами, кістками і кінцівками, заплутаними в одязі, в якому вони були поховані, тих, чиї близькі вже не можуть дозволити собі таку плату.

Північне кладовище Маніла

"У більшості людей тут немає постійного доходу, але ми намагаємося знайти нестандартну роботу, щоб звести кінці з кінцями. Ми продаємо квіти сім'ям загиблих, споруджуємо надгробки або робимо труни", — розповіла 68-річна Ельвіра Міранда, яка прожила на кладовищі 51 рік.

У день проводиться до 80 похорон, тому попит на послуги цвинтарних жителів не відчуває нестачі, але місце закінчується.

Кладовищі настільки заповнений гробницями і мавзолеями, що катафалк часто не може дістатися до місця поховання, а скорботним доводиться нести труну самостійно до місця його призначення.

Похорон

Крім того, жителі забудували територію кладовища імпровізованими будинками та іншими спорудами, складеними з бетону і рифленого заліза.

Звичайне дозвілля цвинтарних жителів нічим не відрізняється від будь-якого іншого: спілкування, гри, перегляд серіалів і фільмів, інтернет. Правда все це відбувається в мавзолеї або склепі.

Є тут і магазини, де продаються закуски, напої і сигарети, а також мило і інші предмети першої необхідності, є навіть караоке і клуби з відеоіграми, в яких жителі відпочивають.

Інтернет-клуб на Північному Кладовищі

Вже кілька поколінь виросло на кладовищі, і там виховують власних дітей і онуків, а головне — не збираються їхати.

Проте є проблеми з цим містом в самому густонаселеному місті на землі, наповненому переважно сільськими жителями, мечтавшими колись про процвітання великого міста.

Хлопчик обідає у склепі

Хоча жителям вдалося незаконно прокласти електрику, проточної води і каналізації тут досі немає.

Доводиться вистоювати в чергах до громадських криниць, щоб заповнювати візки з пляшками з водою.

У цілому, місцеві жителі не соромляться сусідства з небіжчиками і ставляться до подій стоїчно, але не без поваги до тих, хто вже спочив.

"Тут немає привидів. Однак коли я повинна викопати труп, то завжди прошу в нього вибачення, що потривожила їх", — говорить Ельвіра Міранда, дістаючи з землі руку небіжчика, чиї родичі не проплатили оренду на кладовищі.

Ельвіра прожила тут практично все життя. І вона не сумнівається, що залишиться тут і після.

Дивись також: Життя по сусідству з трупами

Нагадаємо, щорічно недалеко від узбережжя Атлантичного океану в африканській селі Виду відбувається магічний ритуал незвичайної краси.

Як повідомляв портал "Знай.uа", незвичайне святкування Нового року або "Свята весни" пройшло на південно-заході Китаю в минулий четвер.

Також "Знай.uа" писав, гірській районі Індонезії живе народність тораджа, яка муміфікує тіла померлих і піклується про них немов вони ще живі.