Подробиці загибелі сина Ігоря Брановицького "Знай" розповіла його мати Ніна Брановицька. Хлопець потрапив у полон в січні під час захисту Донецького аеропорту. Через кілька днів після цього його розстріляв ватажок бойовиків на прізвисько Моторола.
- Наша сім'я з Києва, мій дід воював за Сталінград, чоловік пройшов Афганістан. У сім'ї завжди були тісні зв'язки з росіянами, тому для нас ця війна стала великою трагедією.
Торік 22 серпня Ігор пішов служити в 90-й батальйон 95-ї аеромобільної бригади. Як я побачила, що він опинився в Костянтинівці, поруч з Донецьким аеропортом, все зрозуміла.
У гарячі дні син телефонував тричі на день, щоб запитати, як у нас справи. У відповідь на мої розпитування завжди ухилявся. Казав, що все спокійно, аби ні про що не турбувалася.
Останній раз дзвонив вранці 19 січня. Сказав, що втратив телефон, тому набирав мене з телефону знайомого. Запевнив, що все в порядку. У трубці не було чутно ні пострілів, ні вибухів.
Гороскоп на п'ятницю 22 листопада для всіх знаків Зодіаку: день для змін та простих радостей
Масштабне березневе підвищення пенсій: 2300 отримають не всі
Мобілізацію урівняли для всіх: українцям оголосили вердикт щодо економічного бронювання
Хто не виконає вимоги ПФУ – залишиться без пенсії: кому призупинять виплати
Лише зі ЗМІ дізналася, що того дня підірвали будівлю аеропорту, і багато наших воїнів опинилися під завалами. Ігор пішов діставати хлопців. Останній раз його бачили двоє поранених бійців, яких він вивів за межі аеропорту і повернувся рятувати інших.
Кіборги завалилися в яму, на яку перетворився центр будівлі аеропорту.
Наше командування бреше. Разом з іншими вдовами і матерями ми вимагаємо відповідальність і підсудність командирів, накази яких призвели до трагедії в аеропорту.
Побратим Ігоря розповідав мені, що вони постійно повідомляли "нагору" про необхідність підкріплення. Їх ігнорували.
При порятунку поранених будівлю почали обстрілювати, причому з нашого, українського боку. Загинули поранені, яких тільки-но витягли з-під завалів. Тоді старшина пішов здаватися, щоб врятувати хоча б тих, хто вцілів.
У полон їх забирали батальйони сепаратистів "Спарта" і "Сомалі" на чолі з Моторолою.
Ігорьок був кулеметником, він поклав дуже багато ополченців. Коли вони потрапили в полон, сепаратисти одразу почали питати, хто був кулеметником. Хлопці спочатку сказали, що кулеметник загинув. Але коли їх почали катувати, він сам зізнався, щоб не знущалися над іншими.
Його почали жорстоко бити арматурою прямо на очах у всіх. Коли вже Ігор не зміг встати, хтось сказав, що потрібен лікар. Моторола дістав пістолет і заявив: "Цьому лікар не потрібний". Він убив мого сина двома пострілами в голову.
Коли син не вийшов на зв'язок, я відразу почала обдзвонювати всіх волонтерів. Увечері з'явилося відео допиту наших військових сепаратистами. Серед наших я впізнала сина. Побігла в СБУ і міліцію із заявою. Почала збирати речі для передачі синові.
Дзвонила Будико, Рубану, Тандіту. Рубан мене заспокоював. Він говорив, що в полоні, не розстрілюють.
Волонтери запропонували додати в передачку якусь річ, за якою Ігор дізнається, що це з дому. Однак більше вони не приїжджали. Сказали, що дуже поспішали, тому просто зібрали речі і ліки, які були під рукою. Я запитала, навіщо ліки: чи поранений він, чи побитий? Відповіли: "Є трохи".
За 4 дні ми почули, що його вбили. Про це розповіли волонтери, які спочатку боялися говорити мені правду. Нам повідомили спочатку: "Є така чутка, що вашого сина вбив Моторола". Коли з полону вийшов Славік Гавянець, він підтвердив, що Ігоря розстріляв саме Моторола.
Я дзвонила майже всім керівникам тієї "ДНР". Секретар Захарченка відмовився спілкуватися. Однак волонтери кажуть, що просто він знав про розстріл мого сина ще в день його загибелі.
Тіло ми шукали майже півроку. Знайшли тільки 1 квітня в морзі Дніпропетровська. Його привезла пошукова команда "Чорний тюльпан". Вони навіть самі не знають, де саме його знайшли, оскільки за документами він пройшов як "невідомий".
Я шукала сина скрізь. Подавала документи в ОБСЄ, "Червоний хрест", Європейський суд з прав людини, Емнесті інтернешнл.
Винний у смерті мого сина той, хто почав цю війну.
Кого цікавить Моторола? Він безмозка тварина, машина для вбивства. Винен у смерті мого сина Путін.
Про Путіна в сім'ї майже ніколи не розмовляли. Коли він пішов на третій термін, Ігор сказав, що ми маємо справу з новим Брежнєвим, який на посту і помре.
Розстріл полоненого - це військовий злочин, за яке вбивці повинні відповідати, як належить за законом. Але я хотіла б, щоб цей Моторола просто потрапив мені в руки. Я сама його покарала б.
Про події в країні ми з сином почали розмовляти лише після вбивств в Горлівці, коли там просто так зарізали трьох українських патріотів. Тоді Ігор сказав, що не хоче, щоб таке було і в Києві.
Коли отримала речі сина в Дніпропетровську, здивувалася кількості книг, які він взяв з собою на фронт. Там були підручники з економіки, історії, географії. Єдина художня книга - роман Ремарка.
Вчора ховали ще одного бійця, спілкувалися з іншими сім'ями загиблих. Збираємося організувати громадську організацію, щоб вимагати затримання і покарання винних у смерті наших дітей.