Лічильники води: влада переклала свої обов’язки на малозабезпечених

У деяких містах України стали примушувати мешканців багатоквартирних будинків встановлювати лічильники на воду. У разі відмови погрожують відключати від водопостачання та водовідведення.

Немає грошей на комуналку? Тоді плати за лічильник

У місті Лозова Харківської області місцевий водоканал вирішив заробити на видачі техдокументації й заощадити воду за рахунок найвразливіших верств населення. Місцева влада не проти такого розвитку подій.

"Мене просто поставили перед фактом і зобов'язали поставити лічильник за 10 днів. Прийшлося купити. Чула, що час від часу хтось дзвонить у двері. Але поки дійду й відчиню їх, перед порогом вже нікого немає. Я інвалід, маю проблеми із пересуванням. 28 лютого, коли відкривала двері, на голову впав папірець, подібний до квитанції за комунальні послуги. У ньому йшлося, що якщо у 10-денний термін не встановлю лічильник, квартиру відключать від води і каналізації", — розповідає порталу "Знай.ua" Лія Шевченко з міста Лозова Харківської області.

Жінка вирішила поїхати на водоканал, щоб про все дізнатися. Однак виявилося, що в той бік громадський транспорт не ходить.

"Прийшлося викликати таксі. Пішло на це 60 грн у дві сторони. Це для мене дуже великі гроші, бо змушена щомісяця купувати медикаменти. На водоканалі сказали, що лічильник лише за свої гроші маю ставити і крапка, але у них треба замовити технічну документацію. І вона ж, звісно, теж платна — 99,6 грн", — каже жінка.

Після того вона придбала сам лічильник на холодну воду за 177 грн і деталі до нього - ще приблизно на 80 грн.

"Майже 500 гривень віддала на цей лічильник, деталі, документацію і поїздки на таксі. Добре, що тільки один треба було купувати на кухню й санвузол, і що гаряча вода до мене не заведена. Інакше пішло б ще більше грошей", — розповідає Лія Шевченко.

Жінка отримує субсидію, живе лише за рахунок пенсії.

Кореспондент порталу "Знай.ua" зателефонував на міський водоканал, щоб поцікавитися, чому інвалідів примушують купувати лічильники на воду. Керівника на місці не було. Його помічник, який не представився і назвався диспетчером, сказала, що це нормальна практика.

"У 80% мешканців Лозової встановлені лічильники. Це дозволяє контролювати споживання води пільгових категорій населення. Ми і так йдемо їм назустріч — оформлюємо технічну документацію на лічильники. На жаль, встановити їх за свій кошт немає можливості", — пояснила вона.

З керівником, запевнила заступник, можна поговорити наступного дня. Однак наступного дня слухавку на водоканалі ніхто не піднімав.

Хто повинен платити за лічильник на воду?

Вимагати встановлення лічильників місцеві органи влади мають право після початку процесів децентралізації, кажуть юристи.

"Обов'язкове встановлення лічильника передбачено лише для власників приватних будинків. Також встановлення приладів обліку мають право вимагати у тих, хто отримує субсидію. Таке рішення приймають міськради. Справа в тому, що кошти на пільги йдуть із міської казни. Ось місцева влада й намагається заощадити. Якщо людина витрачатиме більше води, ніж встановлено нормою, то її позбавлять субсидії. Таким чином можна відсікти чималу кількість людей. Крім того, економити воду водоканалу", — пояснює "Знай.ua" юрист Олександр Квач.

Однак зобов'язувати малозабезпечених за власні гроші й в стиснуті терміни купувати лічильники — сумнівне рішення міської ради. Його можна оскаржувати в суді.

"Справа в тому, що субсидії у нас оформлюють переважно ті, хто за межею бідності. Й це змушення таких людей купувати щось. У них же найнеобхіднішого немає. Причому встановлення приладів обліку — це в першу чергу інтерес влади. Їхній же водоканал подає воду. Вимагати від людей встановлювати лічильники — це те саме, що просити у покупців супермаркетів ходити за покупками зі своїми сканерами й касовими апаратами. Це абсурд. Очевидно, ініціатори такого рішення розуміють, що люди із субсидіями не бігатимуть по судах й не доводитимуть свою правоту, бо на це теж треба гроші, й нагло тиснуть. Наприклад, у Львові теж вирішили, що варто встановлювати лічильники тим, хто отримує субсидії. Але роблять це за кошти міста", — пояснює юрист.

За його словами, відключати квартиру від водопостачання і водовідведення спеціалісти водоканалу не мають права.

"Власник житла не зобов'язаний їм взагалі відчиняти. Особливо, якщо ще й вчасно сплачує за житло. Проникнути в помешкання й щось там робити із трубами можуть тільки за рішенням суду. А суд навряд чи дасть на це ордер, якщо людина справно платить за воду", — говорить правознавець.

Пільгові категорії не повинні платити за встановлення лічильника, стверджує економіст Борис Кушнірук. Гроші на це передбачені у місцевих бюджетах.

"Є така структура як собез. Інваліди й малозабезпечені мають туди подавати заявку, і їм в порядку черги встановлять лічильник. Я добре знаю цей механізм, бо з 2008 року працював у ЖБК у Києві. Всім такі лічильники встановлювали", — говорить він.

Чому виникають проблеми з приладами обліку?

Вже 26 років як Україна живе в умовах ринкової економіки й приватної власності, а проблеми з обліком спожитих ресурсів такі, ніби ми тільки кілька років тому вийшли зі складу СРСР.

"Виникла дуже складна ситуація. Її спричинив цілий комплекс факторів. По-перше, у нас немає чіткого контролю й відповідальності за надання ресурсів від одного до іншого стику труби. Це стосується не лише води, а й опалення. По-друге, абсолютно нелогічно функціонує ринок надання цих послуг. Ми маємо в особі водоканалу, наприклад, і постачальника, і транспортера. А це повинні бути дві різні компанії, як у цивілізованих країнах. Друга за свій кошт встановлювала би лічильники. Це було би в її інтересах, щоб розуміти, куди йде вода", — пояснює Борис Кушнірук.

На його думку, труднощі із встановленням лічильників виникають ще і через безгосподарність у багатоквартирних будинках.

"Постачальник повинен дбати про зведення труби до будинку й встановлення на межі із ним лічильника. Далі вже жителі цього будинку відповідають за розподіл ресурсів й плату за них. Й мають між собою вирішувати, за якою схемою встановлювати лічильники. Але безгосподарність дійшла до такого рівня, що в самих будинках колосальні втрати води і тепла — труби течуть, люди самовільно провели батареї на балкони й горища", — пояснює експерт.

Але такий стан речей виглядає катастрофічно, якщо подивитися на зайві витрати громадян і держави. Для ЖЕКів, чиновників і урядовців — це прийнятна ситуація. Вона дозволяє заробляти чималі гроші.

"Коли немає обліку й відповідальних за кожен сантиметр труби, а у разі проблем складно знайти крайнього, то можна дуже багато красти. Знаю, що ремонтні роботи, за які беруться ЖЕКи, виконуються із колосальною націнкою. Це для того, щоб потім ті гроші дерибанити між районними й міськими чиновниками", — каже економіст.