Середньовіччя року: хто все ще вірить у пласку Землю

Яка форма нашої планети? Куляста. Так скаже абсолютна більшість. Ті, хто пам'ятає уроки географії трохи краще, уточнить, що не зовсім кругла, і така сплюснута форма називається «геоїд». Здавалося б, у 2018 році це очевидно навіть найледачішому шкільному прогульникові.

Але виявилося, що до сих пір по круглим бокам нашої рідної планети ходить чимало людей, які стверджують, що все це змова, а насправді Земля-то наша пласка, як млинець. Буквально в цьому місяці в американському місті Ролі, що в Північній Кароліні, пройшла перша Міжнародна конференція плоскої Землі. Чому у XXI столітті ця ідея знаходить все більше прихильників? Спробуємо розібратися.

Дивимось на світ

До думки про те, що Земля швидше за все куляста, прийшли ще стародавні греки. Автор ідеї точно не відомий, зазвичай пальму першості віддають Парменіду, Піфагору або його вчителю Анаксимандру. Хоча Демокріт, наприклад, вважав планету пласкою, дуже скоро очевидний факт став поширюватися серед місцевого наукового співтовариства.

Кмітливий Аристотель додав в скарбничку доказів цієї теорії той факт, що під час місячних затемнень від Землі відходить кругла тінь, що ніяк не могло б бути, якби вона була плоскою. Уже в III столітті до н.е. математик і астроном Ерастофен виміряв довжину меридіана та обчислив радіус планети.

Ісаак Ньютон, в свою чергу, уточнив, що куля наша не зовсім куля, а скоріше еліпс. Після цього багато математиків та астрономів уточнювали форму, але в цілому цей факт вважався безперечним.

Біблія щодо форми Землі мовчить. З одного боку, там використовується таке словосполучення, як «земний диск». Переклад умовний, адже єврейське слово «хуг» можна перекласти і як диск, і як коло, і як кулю. З іншого боку, в тексті Біблії чимало згадок про якісь «краї землі». А у кулі країв, як відомо, немає.

Але в цілому, навіть в бурхливі Середні віки, церква за різні точки зору на форму Землі зазвичай не карала. Різні богослови теж висловлювали різні точки зору, і грецька концепція кулі поступово почала визнаватися, як найпритомніша. У Данте в «Божественній комедії» (XIII ст.) ця думка вже висловлюється, як очевидна.

У мусульман було простіше. Окремі богослови не підтримували ідею кулястої Землі, але в цілому ісламська космологія базувалася на працях Аристотеля, так що волею-неволею доводилося зі старим греком погоджуватися.

Товариство пласкої Землі

До початку XIX століття концепцію еліпсової Землі прийняли навіть найбільш буркотливі консерватори, і під сумнів вона вже ніким не ставилося. Ніким, окрім Семюеля Роуботема, письменника і винахідника з Англії. Відверто кажучи, біографія містера Роуботема більше нагадує біографію шарлатана.

Він намагався організувати якийсь бізнес, потім комуну, але всюди прогорав. Після чергового провалу, він раптово взяв собі яскравий псевдонім Паралакс, і відправився по Британії читати лекції то тут, то там. Особиста харизма і вміння заговорити співрозмовника допомогли йому швидко зібрати навколо себе паству, що увірувала у плоску Землю. Свою громаду він назвав Zetetic Astronomy, а після його смерті послідовники перейменували її на Universal Zetetic Society.

Ідея Роуботема дуже сподобалася деяким американським консерваторам-євангелістам. Проповіді про плоску Землю читав засновник Християнської католицької апостольської церкви Джон Олександр Доуі, а після нього - його заступник Уілбур Гленн Воліва.

У 1956 році тріумфально відродилося зететичне товариство Роуботема, під назвою «Товариство пласкої Землі». І почало переможно крокувати по кулястій планеті. Зараз це товариство має прихильників по всьому світу, і ось в цьому році вони нарешті з'їхались на загальний форум.

Чергова змова

Ідея у членів суспільства дуже проста. Кругом змова, влада приховує правду про справжню форму Землі, ЗМІ підкуплені, і ніде правди не знайти. Але вони цю правду знають. І полягає вона в тому, що Земля - ​​це насправді диск під куполом, в центрі якого знаходиться Північний полюс. Південного ж полюса не існує зовсім, адже Антарктида - це, насправді, крижана стіна, яка оточує наш рідний диск. Саме завдяки цій стіні ми не падаємо з країв Землі. Сонце і Місяць, само собою, крутяться навколо нас, зверху.

Наявність сили тяжіння вони теж пояснюють просто. Виявляється, цей диск постійно летить вгору. Куди? А хто ж його знає? Летить собі і летить, головне, що така теорія добре вписується в модель світу конспірологів.

Фотографії Землі з космосу підроблені. А той факт, що Південний полюс іноді огинають літаки, які чомусь не впираються в крижану стіну і не відлітають у космос, члени товариства пояснюють тим, що екіпажі літаків теж замішані у змові. Геніально.

Чому так?

Як же так, запитаєте ви? Чому об'єктивні докази не справляють на цих людей ніякого враження? Адже повинен же бути якийсь здоровий глузд. Тим більше, що «плоскоземці» не обмежуються однією змовою про форму Землі. Вони бачать змови всюди і переконані, що найстрашнішу правду нам ще належить дізнатися.

Справа в тому, що скептицизм - двояка штука. З одного боку, абсолютно правильно до будь-якої інформації, що надходить, підходити критично, оцінювати її з різних сторін. Але якщо довести критичність до абсолюту, то скептицизм стає не добрим другом, а найлютішим ворогом.

Логіка ж проста. Якщо ЗМІ іноді брешуть, то що заважає їм брехати майже постійно? А якщо ЗМІ брешуть постійно, то що заважає брехати і всім іншим, включаючи вчених? А якщо вчені брешуть, то чому б Землі не бути плоскою?

На цьому ланцюжку і тримається переконаність членів «Товариства пласкої Землі» в своїй правоті. Ну і трохи цитат з Біблії на закуску. Тому переборщувати зі скептицизмом ніколи не варто. Втім, і з наївністю теж.