Петро Димінський: чорні схеми "сірого кардинала" Західної України

Уродженець Кривого Рогу, шахтар, любитель футболу і просто олігарх Петро Димінський ніколи особливо не прагнув стати публічною особою. Якби не недавня трагедія на Львівщині, яка забрала життя молодої жінки, ім'я «підпільного» доларового мільйонера, що наживав статки незалежно від того, хто на той момент був при владі, так би й залишалося відомим лише вузькому колу українців.

Слідами Баті

Подібно одному зі своїх «більш щасливих» побратимів – президенту-втікачу Януковичу, майбутній олігарх починав свою кар'єру зі скромної посади гірничого робітника на шахтах «Кривбасруду». Правда, сидіти у забої йому довелося недовго. Через пару років, переїхавши до Львівської області, він став просуватися по службі і незабаром став начальником підземної видобувної дільниці, а потім у 1982 році й головним інженером шахти №10.

Після перебудови колишній інженер Димінський зайнявся комерцією. Адже завдяки його безпосередньому відношенню до українських надр, ними він і торгував. Обіймаючи посаду технічного директора українсько-польського СП «Галметал», він торгував металом і вугіллям (до якого мав доступ зі зрозумілих причин). Накопичивши таким чином первинний капітал, Димінський вирішив ще істотніше закріпитися в паливно-енергетичному комплексі Західної України.

Освоєння первинно накопиченого капіталу

Свій основний актив майбутній олігарх придбав на початку 2000-х, коли в приватизацію були запущені акції НПК «Галичина», в наглядовій раді якого він тоді перебував. У результаті хитромудрих маніпуляцій, 42% цінних паперів виявилися під контролем Петра Димінського – власника ТОВ «Надія» та «Європа-II», яким так чи інакше і відійшла значна частина підприємства.

Не останню роль у переході блокуючого пакета акцій НПК у власність галицького олігарха тоді зіграли його зв'язки в обласній і міській адміністраціях Львова, а також дружба з народним депутатом Ігорем Насаликом (нинішнім міністром енергетики України) і Миколою Катеринчуком. До речі, сам факт цієї взаємовигідної дружби він ніколи і не приховував.

Проте, радість володіння ключовим для західноукраїнського ПЕК підприємством була нетривалою. Уже в 2001 році, після депутатського запиту, підписаного Юрієм Кармазіним – тодішнім головою Комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, на комбінат «прийшли» податкові перевірки. У своєму зверненні до правоохоронців народний депутат тоді звинуватив керівництво НПК, в тому числі й Димінського, в ухиленні від сплати податків.

Зокрема, в рамках «відпрацювання» депутатського запиту правоохоронцям належало з'ясувати, з якої причини підприємство вирішило не платити 300 мільйонів гривень акцизу, які НПК «Галичина» примудрився заборгувати всього за І півріччя 2001-го. Крім того, вони зробили спробу з'ясувати, в якому напрямку пішли понад 14 мільйонів гривень податку на прибуток, і чому НПК-боржнику відшкодували близько 50 мільйонів гривень ПДВ.

Прапора нема де поставити

Цілком ймовірно, щоб захистити придбаний нафтопереробний актив від подальших перевірок настирливих податківців, Петро Димінський вирішив і сам стати депутатом. У 2002-му він потрапляє до парламенту у складі «Нашої України» і стає членом Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Згодом, «за службовим обов'язком», Димінський увійшов і до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, що займалася з'ясуванням обставин скоєння «неправомірних» дій працівниками податкової служби, які призвели до зупинки роботи ВАТ «НПК-Галичина».

«Політика партії», з якою бізнесмен прийшов у Раду, очевидно, ніколи не цікавила Димінського. Що в майбутньому дозволило депутатові-олігарху з легкістю «перефарбуватися» в кольори подальшої правлячої більшості і влитися до лав Партії регіонів.

ZIK і WOG

В результаті НПК «Галичина», незважаючи на застарілі технології виробництва палива, перетворився на гарну підмогу для розвитку ще одного бізнес-проекту Димінського – СП «Західна нафтова група» («Вест Ойл Груп»), або, як звикли її називати автомобілісти, – WOG. Розпочавшись із 14 заправних станцій, нині вона володіє близько 500 АЗС і 32 нафтобазами.

Процесу зростання не завадили навіть наступні перевірки податкових і правоохоронних органів, причиною яких стали хитромудрі схеми, згідно з чим оптові потоки нафтопродуктів йшли через одні дочірні фірми, в роздріб реалізовувалися через інші, а отримані фінанси йшли в тінь через треті.

Надалі, вже маючи надійний «законодавчий і виконавчий дах», Петро Димінський створить ще й додатковий канал пропаганди, який впливає на громадську думку і допомагає в політичній боротьбі. Його назва – «Західна інформаційна корпорація», або просто ZIK, буде пов'язана з низкою критичних сюжетів і журналістських розслідувань, в яких фігурували гучні імена багатьох чиновників, які, очевидно, перейшли дорогу засновнику.

Цікаво, що про трагедію на Львівщині – смертельну ДТП, в якій загинула 31-річна Наталія Тріла і в причетності до якої підозрюють «сірого кардинала» Західної України Петра Димінського, – підконтрольний канал ZIK вирішив особливо не розповсюджуватися. Тим більше, що сам галицький олігарх під час похорону дівчини був зайнятий ще однією своєю улюбленою з молодості справою – дивився футбол.

СохранитьСохранить