Країна кленового листа відкриває двері: все про те, як оселитися у Канаді

З того часу, як Євросоюз офіційно відкрив Україні можливості подорожувати за безвізом, більше 300 тисяч наших співвітчизників скористалися нагодою відвідати інші країни. В пріоритеті, як запевняють прикордонники, досі залишається сусідня Польща, але, з огляду на події останніх тижнів, незабаром ситуація може змінитися в інший бік.

Передусім тому, що про скасування віз уже вкотре заговорили канадські урядовці та дипломати. Наскільки реальною можна вважати таку перспективу, та що отримає Україна від подібної співпраці, з'ясовував портал "Знай.ua".

Передумови та розбіжності: позиція Канади

Вперше про подібну можливість світ почув із вуст прем'єр-міністра Джастіна Трюдо. Коли йому відкрито поставили питання: чи варто сподіватися Україні на позитивне рішення, політик від імені всієї країни зробив досить обережну заяву: мовляв, поки що дуже зарано.

Але варто віддати належне і нашим дипломатам – взаємини між державами завжди були на гідному рівні, тому Трюдо обмежився тільки обіцянкою: "очікувати цього із нетерпінням та вести конструктивний діалог в такому напрямку".

Дивіться: скасування віз до Канади, позиція експертів

Чому ж настільки гучні запевнення у підтримці не дають можливості стовідсоткової довіри? Під час офіційних зустрічей провладних представників обох країн, зокрема із Петром Порошенком, це питання порушувалося неодноразово. Канадський посол Роман Ващук запевнив: ймовірність запровадження безвізового режиму вивчається.

Але тут виник ще один, непомітний нюанс, про який не прийнято говорити вголос, принаймні на широкий загал – канадський уряд та міжнародні експерти уважно спостерігають за тим, як працюватиме схема співробітництва "Україна - ЄС": чи не вплине це на рівень безробіття, зростання темпів інфляції (як це сталося у Польщі через підвищення прибутків торговельних мереж за рахунок наших заробітчан. - Ред.) і тому подібне.

"Мені здається, що третім країнам, таким як Канада, потрібно буде придивитися до впровадження й успіху цього режиму, і тоді ми вже зможемо відповідно відрегулювати свій підхід", - підкреслив дипломат.

Тому ще минулого року в найближчій перспективі така ймовірність не розглядалася. Але, вочевидь, партнерські стосунки тому найкраща передумова – про скасування віз для України заговорили знову. І цього разу із серйозними намірами.

Торговельно-економічні відносини: вдалий старт, а що далі?

Згідно зі статистикою станом на друге півріччя 2017-го обсяги двосторонньої торгівлі значно збільшилися: перш за все, за рахунок імпорту (загальна сума – 246 мільйонів доларів, тобто ще додатково 4%).

В той же час експорт не настільки потішив фахівців: він навпаки скоротився на ті ж такі 4%, при цьому виторгували за перевезення до 28 мільйонів 890 тисяч доларів. З Канади до України імпортується на 5% більше, ніж минулого року (на 217 мільйонів 294 тисячі доларів).

Тобто, якщо дивитися на узагальнену картину, на тлі всіх наявних бізнес-партнерів України, Канада справді дає прибутки до державної скарбниці, але вони не настільки вагомі, як могли бути.

Найчастіше ми постачаємо залізничні локомотиви та частини рухомого складу (збільшили обсяги в 2,5 раза, тобто на 31%), чорні метали (+35%), деревину (зменшились на 8%), іграшки (-33%, загальна частка з поставок – 4,5%), реакторів ядерних, котлів, машин тощо.

Цікаво, що Канада стала для нас ще й своєрідним "запасним плотом" – налагодили закупівлю нафти, нехай і не настільки, як передбачалося, але все ж це дозволило нарешті припинити чіплятися за ресурси російського монополіста "Газпрома".

Поки що експерти не беруться робити остаточних висновків щодо того, наскільки зміняться обсяги експорту та імпорту після скасування віз – адже це теоретично дозволить не тільки відправляти більші партії товарів, а ще й частіше перетинати кордон.

Головне – залагодити всі економічні питання, аби не сталося так, що полиці наших магазинів будуть вщерть заповнені чужою продукцією, тоді як своя, вітчизняна, просто вивозитиметься за кордон. "Купуй українське" – цей яскравий слоган вигаданий не просто так.

Культурні взаємини: чи порозуміються українці з канадцями?

Ще з 90-х років набув чинності головний документ, яким обумовлюються гуманітарні аспекти співробітництва: Декларація про особливе партнерство між Україною та Канадою, дещо пізніше підписали іншу угоду, під доволі символічною назвою – про дружбу. І дружити таки справді почали.

Канада однією з перших офіційно визнала Незалежність України, тоді як інші країни тільки скептично придивлялися і не поспішали виступити бодай із якоюсь заявою. Очевидно, що необхідність бути окремою, суверенною державою канадці розуміють, як ніхто інший.

Можливо, саме тому постійно допомагають нашій армії, проводять спільні військові навчання (практично одразу після вторгнення російських окупантів на схід), і висловлюють підтримку, не ховаючись і не намагаючись "всидіти на двох стільцях".

У порівнянні з поляками, все не так просто: у них також є що пред'явити Росії – хоча б наслідки Смоленської катастрофи, в якій загинув президент Лех Качиньский. Спільний ворог повинен об'єднувати, як на рівні зовнішньої безпеки країн, так і на суто психологічному.

Але Польща прозоро натякає, що нашим трудовим мігрантам там, м'яко кажучи, не дуже раді. Про це свідчать наміри щодо введення квот на в'їзд (стосуються переважно заробітчан). Як воно буде – покаже час.

А поки українці не втрачають надії облаштуватися в Канаді. Справді, переїхати туди на ПМЖ не дуже просто – потрібно зібрати вражаючу кількість документів, здати складний тест на знання мови, історії та традицій і тільки тоді матимете шанс.

"Культурна дружба", якщо доцільно так охрестити ці стосунки, не обмежується тільки допомогою українській діаспорі, права якої захищаються зараз не гірше від корінних мешканців держави.

Ми тісно співпрацюємо у різних сферах: починаючи від спорту, освіти, архівів до гуманітарної та навіть політично-профспілкової підтримки. Опікуються й релігійними організаціями, жіночими та молодіжними формуваннями, проблемами екологів.

Можна з впевненістю сказати: Канаду вже давно і далеко не безпідставно вважають найпершим партнером у всіх галузях, а національні меншини на її території зовсім не відчувають такого тиску, який не розголошується владними представниками інших країн. Тих країн, куди виїжджають на навчання наші діти, влаштовуються на роботу чоловіки, жінки підробляють на зборі полуниці та гувернантками і, на жаль, не завжди почуваються у повній безпеці.

Діаспора та міграція: основні перспективи та загрози

За офіційними, але не повними даними, в Канаді оселилися до 1,2 мільйона наших громадян. Хтось виїхав ще десятиліття тому, когось змусили це зробити обставини на початку російської агресії, дехто навпаки – у пошуках кращої долі поїхав будувати власний бізнес і там залишився назавжди.

Але найголовніше: всі вони, де б не були і ким би не працювали, завжди залишаються українцями. Відзначають День вишиванки, виходять на мітинги під будівлі місцевих адміністрацій та посольств, як це було після незаконного затримання політичних в'язнів, котрі довгий час були змушені скніти у кремлівських застінках.

Канадці підтримали і безвізовий режим між Україною та ЄС, хоча думки з цього приводу у влади інших країн суттєво різнилися. Та ж сама Росія не могла обійти стороною нашу перемогу. У пропагандистських ЗМІ масово з'являлися публікації, спрямовані на применшення українських досягнень. Хоча ми ні в кого нічого не випрошували "на колінах", як те любили подати пропутінські журналісти. Безвіз – це результат титанічних зусиль, набутий роками. У цьому плані канадці не побоялися підтвердити: ми справді на нього заслужили.

Українська діаспора вже давно розвинула масштабну систему різноманітних громадських та культурних організацій, створені музеї, мистецькі об'єднання, наукові та дослідницькі центри.

Дивіться: Трюдо приміряв українську вишиванку

Їхній перелік справді вражає. Тут і село спадщини української культури поблизу Едмонтона (провінція Альберта), і Канадський інститут українських студій із філіалом в Торонто, і Українсько-Канадський Архів-музей, а також неймовірний за своєю красою сад скульптур Лео Мола (Вінніпег).

Рахувати можна годинами, вже не говорячи навіть про те, якою популярністю користується наша кухня, із низкою ситних та корисних страв у меню. Ці ресторанчики виглядають по типу якоїсь унікальної пам'ятки, древнього осередка на сучасний лад, зі збереженням всіх традицій, які українці разом із закордонним паспортом та надією на краще перевозять із собою.

Знову ж таки дилема – чому ж тоді їдуть, якщо мають такий талант і здатні створити власний, прибутковий бізнес на Батьківщині?

А тому, що з-поміж інших привабливих місць Україна може похизуватися неймовірним потенціалом, а от на документальному рівні досі складно вирішити всі питання. І ніхто, на жаль, не гарантує, що завтра до вашого кіоску, магазину, кафе не прийдуть люди із папірцями, де чорним по білому написано: ви не маєте права тут працювати.

Подібний випадок минулого року стався у столиці, журналісти "Знай.ua" особисто були його свідками. Люди, які представилися співробітниками "Благоустрою", прийшли до власника одного популярного закладу в центрі міста. Той налагодив виробництво смачної випічки, приємні у спілкуванні офіціанти готували смачну каву і жодного разу не забули посміхнутися у відповідь.

Загалом клієнти йшли, сотнями, натовпами. Вивіску доволі швидко демонтували, назвали приміщення МАФом, і навіть не зважали на дозволи, які показував директор. А в нього вони всі були в порядку. Кав'ярню перенесли в інше місце, заклад досі користується попитом серед киян та гостей міста. Але приклад красномовний – складно розпочинати бізнес, якщо ти не впевнений у завтрашньому дні.

Звідси у нас практична відсутність середнього класу, майже кастовий поділ на багатих і бідних, й цілком закономірне бажання у будь-який спосіб виїхати за кордон.

P.S: країна кленового листа, або в гостях добре, а вдома краще

Крапку у шансі на безвіз із Канадою ставити ще не варто. Процес тривалий, нам, як було у випадку з ЄС, можуть поставити вимоги, після яких стіна кордону впаде для туристів. Коли українці вирушають на заробітки, то помилково думають, що перед ними одразу відкриваються сотні нових можливостей.

З одного боку, це вірно. Але реалії далекі від зображення на подарункових листівках: днями тут дощитиме, кар'єрні сходи виявляються практично непідйомними, доступними тільки людям із величезними амбіціями.

Незвичними виявляються і досить високі податки, освіта та охорона здоров'я не такі вже й безкоштовні – принаймні, мігранти не можуть ними користуватися на рівні із канадцями. Доводиться платити за все, і якщо ти не кваліфікований програміст чи дизайнер із досвідом, не слід сподіватися на різкий стрибок вгору.

Тому, роблячи ставку на отримання громадянства та швидке запровадження безвізового режиму, не слід забувати, як із цим вчинив Євросоюз. Не більше трьох місяців ми матимемо право перебувати на теренах Канади, і виключно як туристи.

Нелегально працювати, як у Польщі, не вийде. Цього вам не дозволять суворі реалії місцевого законодавства. Звісно, сподіватимемося, що жест довіри від партнерів і скасування віз усе-таки відбудеться. І не забуваємо гарне прислів'я: "Добре там, де нас нема".

Дивіться: українська діаспора в Канаді