Волонтерам тут не місце?

Початок військових дій на сході України показав не тільки матеріальну та кадрову неготовність вітчизняних Збройних сил до виконання покладеної на них місії по захисту територіальної цілісності нашої країни, але й готовність українського народу до об'єднання перед обличчям небезпеки.

Крім регулярних військ, у кампанії зі стримання агресії брали участь загони добровольців і учасники волонтерського руху, що зародився ще за часів Революції Гідності. Незважаючи на нестабільну економічну ситуацію, за активної підтримки суспільства, вони примудрилися забезпечити армію більшістю необхідних витратних матеріалів, спеціальних пристроїв і навіть техніки.

Осторонь не залишилося і міжнародне співтовариство і представники української діаспори, які і до цього дня надсилають гуманітарну допомогу не тільки для фронту, але і для біженців, лікарень. Сьогодні загальну вартість цієї безоплатної допомоги вже практично неможливо підрахувати.

Впораємося самі

Помітно тільки одне - її обсяги, незважаючи на раніше високий рівень готовності "допомагати", з кожним роком зменшуються. Як виявилося, причиною тому є аж ніяк не втрата інтересу до нашої країни або "жадібність" світової спільноти.

Як виявилося, все куди прозаїчніше і в дусі нашої держави. За словами волонтера благодійного фонду "Свої" Оксани Сухорукової, міжнародні донори починають відмовлятися надавати допомогу, оскільки просто не бачать прозорості в процедурі її отримання.

"З боку Мінсоцполітики відбувається саботаж зусиль волонтерського руху, який виявляється у тому, що воно всіляко ускладнює оформлення гуманітарної допомоги. Не існує навіть чіткого списку вимог до документів, які необхідно надати, він змінюється від засідання до засідання комісії. На одному з таких засідань мене зобов'язали надати так зване обґрунтування, що одному з військових підрозділів необхідна мобільна пральня від канадської діаспори. Вона, до речі, вже півтора місяці стоїть на митниці. Я навіть можу показати вам цей "документ". Тут 168 сторінок тексту", - з очевидною іронією та обуренням розповідає волонтер. І додає, що такими темпами їй незабаром прийдеться доводити, що на сході України має місце збройний конфлікт.

Щастя та облік

Як не дивно, за законом про гуманітарну допомогу, для того, щоб відповідний вантаж потрапив до свого адресата, насправді потрібно лише два документи, які свідчать про бажання донора надати допомогу і бажання реципієнта її отримати. При цьому зазначена норма не є вичерпним переліком, а має рекомендаційний характер, у зв'язку з чим всі інші вимоги, які висувають держоргани, де-юре і де-факто також є абсолютно законними.

З надією на те, що їх почують, волонтери вирішили звернутися з офіційним листом особисто до прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана.

"Ми постійно стикаємося з такою ситуацією, коли кожен раз отримуємо все нові вимоги з приводу документів, які нам потрібно подавати. При цьому, згідно із законом про гумдопомогу, потрібно всього два документи. Так що тепер ми змушені додатково вимагати прозорості в процедурі визнання гуманітарної допомоги; скорочення термінів перевірок і комісій до 8 робочих днів (з моменту подачі документів до отримання наказу). Ми вимагаємо відповідальності за помилки, яких припускаються працівники Мінсоцполітики. І, головне, ми хочемо мати чіткий перелік документів, а не рекомендований, як зараз", - озвучує основні моменти звернення Валентина Варава, волонтер громадської організації "Ініціатива Е+".

Кому не потрібна допомога

На завершення матеріалу, напевно, варто задуматися про те, чому цей конфлікт інтересів узагалі має місце. Грубо кажучи, волонтери ж не вимагають від держави грошей за свою допомогу. Не вимагають компенсації і міжнародні донори. При цьому на передовій від гуманітарки не відмовляється жоден підрозділ. Виходить, що найбільш незацікавленим в даній ситуації виявилося лише Мінсоцполітики.