Складно писати про дуель Пушкіна з Дантесом і не почати з якоїсь банальності про відлуння пострілу, яке ми чуємо досі. Олександр Сергійович був великим поетом, і пам'ять про нього залишилася б, навіть помри він тихо у своєму ліжку.

Але історія з дуеллю, яка сталася рівно 180 років тому, тим не менш, дуже цікава. Особливо цікаві події, які їй передували. Портал "Знай.ua" зібрав основні версії цієї трагічної історії.

Класична версія

Коротенько згадаємо той варіант розвитку подій, який ми всі пам'ятаємо за шкільними підручниками. Згідно з цією версією, молодий Жорж Дантес почав вже надто залицятися до дружини Пушкіна Наталії Гончарової. Чи відповідала вона йому взаємністю - невідомо. Але відомо те, що першим викликав на дуель поета сам Дантес. Цю дуель довелося скасувати, оскільки мало відбутися весілля Дантеса і Катерини Гончарової (сестри Наталії). А коли Дантес і після цього не припинив своїх залицянь, то вже сам Пушкін викликав його на дуель, де і був убитий.

Популярні новини зараз

Вдову Михайла Круга Ірину запідозрили в новій інтрижці: "відразу видно, є любов всередині"

Бюджет-2022: Рада ухвалила найважливіший документ, хто з депутатів його не підтримав

Рома Свечкоренко повернувся до Злати Огнєвіч обманом: на шоу "Холостячка" трапилася афера століття з розлученням

"Кадетство" - серіал, який всі дивилися після школи: як виглядають актори через 15 років

Показати ще

Почуття Дантеса до Наталії вважаються фактом підтвердженим. Ще в 1946 році французький письменник Анрі Труайя опублікував кілька листів з архіву Дантеса, які про це свідчать. Втім, багато дослідників вважають, що Гончарова, хоч Дантес і був їй симпатичний, подружній обітниці не зраджувала і не збиралась цього робити. Але люди знали про листування та залицяння, багато жартували про це, що до глибини душі образило поета. Тому він і викликав кривдника стрілятися.

Версія князя Трубецького

Князь Олександр Васильович Трубецькой не був знайомий з Пушкіним близько. Зате приятелював із Дантесом і залишив нам свою версію подій. Згідно з твердженнями Трубецького, Пушкін і Наталія Гончарова ніколи один одного не любили, так що ревнувати її до Дантеса поет не міг.

Зате Пушкін був закоханий в сестру дружини Александріну, яка була далеко не така красуня, як Наталя, зате була розумна і добре зналася на поезії та літературі. Трубецькой навіть стверджує, що Пушкін таємно закрутив з Александріною роман. Щодо Дантеса, то князь вважав, що його записки до Наталії не носили якогось вульгарного характеру, а трохи залицявся він виключно з ввічливості. Тоді багато хто так робив у вищому суспільстві.

А причиною дуелі стало весілля Дантеса з третьою сестрою - Катериною. Справа в тому, що після одруження вони збиралися виїхати до Франції (що, до речі, в результаті і зробили). І раптом Александріна вирушила з ними. Цього Пушкін допустити не міг, а спроба вплинути на ситуацію обернулася дуеллю зі смертельними наслідками.

Версія Лотера де Геккерна

Прямий нащадок Дантеса барон Лотер де Геккерн різко не згоден з версією Трубецького. Маючи доступ до сімейного архіву, він вивчив документи і стверджує, що Пушкін якраз свою дружину дуже любив, але при цьому був страшно авторитарний. Поет вважав, що дружина повинна в усьому слухатися чоловіка і підкорятися йому.

Але тільки ось Наталя поета не любила і постійно намагалася вирватися із "золотої клітки", яку він їй влаштував. Пушкін сподівався, що із часом вона його полюбить, але цього не сталося.

Тому, коли про листування Наталії та Дантеса стало відомо поетові, він не просто розсердився, а майже втратив сенс життя. Геккерн вважає, що виклик Дантеса на дуель - це ніщо інше як спроба самогубства. Зять Пушкіна Микола Павлищев потім писав: "Він шукав смерті з радістю, а тому був би нещасливий, якби залишився живий..."

Втім, ця версія не витримує критики, адже в день дуелі Пушкін віддав кілька розпоряджень, які навряд чи б стала віддавати людина, яка йде на вірну смерть. Наприклад, перекласти п'єси для свого журналу, і інші - по господарству, які самогубцю були б абсолютно ні до чого.

Підстроєна дуель чи випадковість?

Щодо самої дуелі існує також кілька версій. За однією з них, Дантес стріляв дуже посередньо, дуелей боявся, хоч і любив хвалитися своєю заповзятістю в компанії дам.

А ось Пушкін якраз був дуелянтом досвідченим, тут сумнівів немає. Так, він був уже не молодий, але рука у нього була все так само міцною, а око - вірним. Поет іноді розважався стріляниною по картах та інших мішенях, а також носив із собою важку тростину для тренування. Згідно з цією версією, Дантес вистрілив першим від страху і хвилювання.

Але є і друга версія, яка представляє ці події зовсім в іншому світлі. Не виключено, що Пушкіна просто підставили.

По-перше, дуже дивні умови дуелі, які складала якраз команда Дантеса, а розлючений Пушкін прийняв, не дивлячись. Взагалі-то, тоді було прийнято починати сходитися з 32 кроків. Але в даному випадку дуелянтам було запропоновано сходитися з 20 кроків і стріляти приблизно з 10-ти.

По-друге, дивний ранній постріл Дантеса. Візьмемо до уваги версію, що стріляти він все-таки вмів і навіть був чемпіоном військового училища Сен-Сір з голубиного полювання. Та й взагалі, це була далеко не перша для француза дуель. В такому випадку хвилювання і нерви ми виключаємо.

А тепер подивимося на обидва припущення в комплексі. Маючи намір неодмінно вбити поета, Дантес і його друзі склали план дуелі ідеально. Дантес спочатку збирався стріляти першим, а щоб точно не промахнутися, скоротили і кількість кроків.

Ця версія, до речі, пояснює і місце, куди Дантес Пушкіна поранив - в область тазу, куля розтрощила стегнову кістку. Так як під час дуелі противники стежать за жестами один одного, то Дантес, щоб Пушкін його не випередив, стріляв, не піднімаючи пістолета до рівня очей. Тобто, поет не чекав пострілу в цей момент, він очікував його як мінімум через пару секунд.

Смерть поета

Олександр Сергійович Пушкін, незважаючи на зусилля лікарів, помер через два дні після дуелі. Версій цієї історії неймовірно багато, ми перерахували лише основні. І навряд чи коли-небудь стане достовірно відомо, що саме сталося 8 лютого 1837 року на околиці Санкт-Петербурга біля Чорної річки.

Вірно одне. Пушкін залишається геніальним поетом і класиком світової літератури. І недарма інший поет, якому теж судилося померти на дуелі, Михайло Лермонтов написав у своєму вірші "Смерть поета":

"...З свинцем у грудях і жадобою помсти,
Поникнувши гордою головою!.. "

Ми точно знаємо, що свинець був не в грудях. Але поети мають йти красиво.