Розслідування: вбивці Гонгадзе отримали по 150 гривень премії

Нещодавно СБУ зняла гриф "секретності" зі справи Георгія Гонгадзе. Два роки тому винного у вбивстві журналіста начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача засудили до довічного ув'язнення. "Я погоджусь із цим, коли зі мною сядуть Кучма і Литвин" – такою була реакція генерала на вирок. Апеляційний суд має відбутися 20 квітня. Його кілька разів відкладали, бо комісія, яка розглядала "секретність" справи, не зняла гриф таємниці з усіх необхідних документів.

"Знай" стали відомі подробиці справи вбивства відомого українського журналіста Георгія Гонгадзе, який зник 16 вересня 2000-го.

Георгія не знали в обличчя, тому стежили за різними людьми

Справу на Георгія співробітники зовнішнього спостереження МВС завели за декілька місяців до його зникнення. В документах йому дали псевдонімом "Кавказець" та почали стежити. Цікаво, що спочатку оперативники не знали, як виглядає їхня "жертва". Вони плуталися та кілька разів починали стежити за іншими чоловіками "кавказької зовнішності", бо зовні Георгій не був схожим на кавказця.

Силовики розповіли "Знай", що означає "потрапити в розробку" спецслужб.

"Одного разу в ваші двері подзвонить працівник служби газу, або якоїсь іншої комунальної організації, щоб перевірити лічильники. Знайте, що це прийшов так званий "установник". Він пробуде кілька хвилин в квартирі. Роздивиться все, що є всередині: висоту стін, покриття підлоги, чи є домашні тварини. А за кілька днів, коли нікого не буде вдома, до вас зайдуть фахівці і поставлять "прослушку". Жодного сліду їх присутності ви не помітите", - пояснив один із силовиків.

З травня 2000 року за Гонгадзе стежили цілодобово більше двох десятків "топтунів" з Департаменту зовнішнього спостереження МВС. Вони по п'ятах ходили та їздили за Георгієм. До обіду за ним слідкувала одна група, потім - інша. За кілька тижнів вони встановили розпорядок дня, коло його знайомих та родичів. Слідкували за тими, з ким він зустрічався і навіть їхніми друзями. І за тиждень вони знали про журналіста все. Навіть якби він зник, вони б точно знали місця, де його шукати. Потім розказували, що журналіст постійно їздив на таксі навіть на короткі відстані. Часто він сідав саме в їхні, "підставні" авто з "балакучими водіями".

"Візитом в американське посольство Гонгадзе підписав собі вирок"

Офіційною причиню стеження стали критичні публікації про владу, президента, керівників МВС та корупцію. Підлеглим Пукач не сказав, в якому саме злочині підозрюють "кавказця". В липні один з оперативників, який стежив за журналістом, видав себе. Навпроти Верховної Ради Гонгадзе зловив машину. Аби його не упустити, оперативник порушив правила, різко розвернув автівку та помчав за журналістом. Після цього випадку Гонгадзе помітив, що за ним стежать і написав листа Генпрокурору, в якому вказав номер машини, яка його переслідувала. На два місяці стежити за Георгієм припинили. А у вересні Кравченко ніби-то усно наказав Пукачу вбити журналіста. Мовляв, той знову щось не те написав.

15 вересня Георгій зайшов до посольства США. Наступного дня Пукач зібрав підлеглих та провів інструктаж. "Об'єкт займається збутом інформації іноземним державам, ходить у посольство США та є ворогом держави", - пояснив він. З цього часу Гонгадзе був приречений, саме відвідування посольства і стало причиною його вбивства.

Вбивць журналіста підвищили у званні

17 вересня близько десятої вечора Гія вийшов з будинку № 7 на бульварі Лесі Українки. Підняв руку, аби спіймати машину. Із собою мав пакет із парасолькою та двома кавунами. Біля нього зупинився автомобіль "Хюндай Соната" з транзитними номерами. Водій Олександр Попович сказав, що переднє сидіння зламане, і запропонував сісти назад. Щойно Гонгадзе відчинив двері, до авто підбігло троє чоловіків. Міліціонери Микола Протасов та Валерій Костенко затисли Георгія на задньому сидінні. Олексій Пукач сів на переднє сидіння. В салоні Георгія схопили за руки, а генерал розвернувся та декілька разів ударив журналіста по спині гумовою палицею. Далі помчали за місто по Одеській трасі.

В операції з викрадення Гонгадзе брали участь майже півсотні людей. Вони оточили машину під виглядом перехожих, тому вирватись та втекти шансів в Георгія не було.

Дорогою Пукач звинуватив Гонгадзе в тому, що він - американський шпигун, вимагав зізнатись – чому він два дні тому відвідував американське посольство. Гонгадзе пояснював, що заходив туди до знайомих позичити $400 на оренду офісу. Потім вони мовчки поїхали до тестя Пукача в село Сухоліси Білоцерківського району. Пукач взяв у сараї лопату. Перед тим водій купив 20 метрів мотузки та тримав їх у бардачку машини. Дорогу показували руками, не розмовляли між собою. Поки Пукач з підлеглими копали яму, Гонгадзе просив водія відпустити його. Той запевнив, що зараз повернеться начальник, і все владнається.

Георгія витягнули з машини, зняли куртку та черевики. Зв'язали руки та ноги мотузкою. Його поклали обличчям на землю і Пукач почав душити журналіста руками. Але в нього це не виходило. Тоді Пукач накинув ремінь на шию та почав його затягувати. "За що ти мене вбиваєш, дядьку?" - це були останні слова Георгія. Журналіст пручався та набирав повні груди повітря. Пукач попросив водія вдарити Георгія ногою у живіт. Гонгадзе видихнув, в цей момент Пукач затягнув ремінь і зламав Гонгадзе кадик. У журналіста почались конвульсії, і він помер. Тіло скинули в яму, вилили на нього 20 літрів бензину та підпалили. За 20 хвилин - закидали землею і замаскували місце поховання та поїхали до Києва.

В одному з кафе, по дорозі в Київ, вбивці зупинились, щоб пом'янути журналіста. Тоді спортсмен Пукач вперше напився. Запевнив співучасників, що при цій владі їм нічого не загрожує та наказав мовчати. За вбивство всі отримали по 150 гривень премії. Пізніше співучасників підвищили: Костенко и Протасов стали полковниками, а Пукач – генерал-лейтенантом.

Водій покаявся

Версію з Пукачем відкинули б так само, як інші, якби не водій Пукача. На початку 2005-го Попович пішов здаватися: пояснив, що замучила совість. Його доправили літаком в Крим, де на той час перебував міністр МВС Юрій Луценко. Водій розповів всі подробиці та пообіцяв співпрацювати із слідством. Його взяли під охорону та поселили на конспіративній квартирі.

Проте, силовики не знали як виглядають Костенко і Протасов. Бо робота в "наружці" - це повна конспірація, навіть серед колег. Всі, хто там працюють, мали по декілька паспортів, свідоцтв про народження, атестатів, але на різні імена. Знайти справжніх було неможливо. Співробітники спецслужб, які вели цю справу, вдалися до хитрощів. Прийшли до "наружки" із перевіркою документації, але справжньою метою було – побачити їх прізвища, фото та адреси. Одного взяли в шпиталі МВС з купою грошей під матрацом, другого – на виході з будинку. Він з речами як раз збирався тікати.

Під час слідства всі троє вказували різні місця, де вбивали Гонгадзе. Слідчі просіювали кожен міліметр землі. Це відбувалося взимку 2006-го, були сильні морози. Тому на ймовірному місці злочину розбили табір. А кожен метр землі прогрівали багаттями. Експертів охороняли співробітники "Альфи". Місце оточили, поставили "розтяжки" зі світло-шумовими гранатами. Одного разу місцеві ненароком потрапили на одну з них. Згодом всі селяни знали, що в лісі спецслужби - і що вони охороняють.

Троє міліціонерів, що були разом із Пукачем, розповіли, що бачили, як після вбивства Пукач зустрічався в одному з ресторанів з високопосадовцями, які приїхали на машинах з номерами Верховної Ради. Можливо, саме про це Пукач і розповість на суді.

Нігті зникли із холодильника

Тіло без голови знайшли 2 листопада 2000 року в Таращанському лісі, за 100 км від Києва. Силовиків насторожило, що в у померлого були зрізані нігті. Пізніше вони встановили - судово-медичний експерт Таращанського моргу в той же день дозволив друзям Георгія обрізати нігті. Колега Гонгадзе сховала їх вдома, в холодильнику. Пояснила, що були потрібні їй для експертизи ДНК. Проте, нігті дивним чином зникли з її квартири.

Незрозумілою залишилася історія з обручками, які Георгій завжди носив на руках. При допитах підозрювані казали, що тримали Гонгадзе за руки і ноги, але жодних прикрас у нього не було. Експерт з Таращі переконував, що знайшов обручки неподалік тіла, в багнюці. Є версія, що їх підкинули пізніше.

В 2002 році на Львівщині зник двоюрідний брат Георгія – 17-річний Микола Стецишин. Рештки тіла знайшли в 2003-му, але причини смерті встановити не вдалося. Родичі припускали, що зникнення Георгія та смерть Миколи були між собою пов'язані. Адвокат мами Георгія, Лесі Гонгадзе додав, що поруч в мішку знайшли ще одне тіло. А хлопця на те місце хтось підкинув. В міліції переконували, що Стецишину стало зле і він помер. Є версія, що тіло, яке нібито знайшли в Таращі, могли підмінити на двоюрідного брата. Експертиза ДНК показала би, що саме цей труп є родичем мами Георгія.

Рідні журналіста досі не розуміють, чому у знайденого на Київщині чоловіка немає слідів осколкового поранення. У Георгія вони були в лівій руці, він отримав їх внаслідок травми під час конфлікту в Грузії. Здивування у багатьох викликала ще одна важлива деталь – всі причетні до вбивства казали, що труп облили бензином та підпалили. Але труп не був обгорілим. До того ж, тіло брата швидко кремували.

Версія про коханку не підтвердилася

Щойно спецслужби взялися розслідувати справу вбивства Гонгадзе, як їм почали "підкидати" різні версії його зникнення. Були "свідки", які запевняли, що бачили Гонгадзе в Грузії, Львові, Києві. Потім з'явилися чутки про коханку, за яку Георгію могли помститися. При перевірці і ця інформація не підтвердилася. Бо жінка, про яку йшла мова, на той час зустрічалася з іншим чоловіком - теж медійником - на честь якого назвала свого кота Мартином.

Наступного дня після зникнення журналіста,18 вересня, до посольства Грузії подзвонив чоловік, що відмовився називатися і сказав, що Георгій зараз у Московському районі (зараз – Голосіївський). Повідомив, що справою займаються Кравченко, Волков та Кисіль. "Міністр, депутат, а третій – це прізвисько", - сказав чоловік і додав, що Гія живий.

Володимир Кисіль – дуже впливовий на той час кримінальний авторитет, керував в Києві організованим злочинним угрупованням, в яке входило більше трьохсот спортсменів. В 2003-му джип "Тойота" Киселя підірвали, але кримінальний авторитет вижив. Спробу замаху пов'язували із "справою Гонгадзе". А в 2009-му він потрапив у ДТП і помер.

Чиясь голова досі закопана біля гуртожитку на Троєщині

У травні 2001-го президент заявив, що знає імена вбивць. Міністр МВС Смирнов додав, що справа не має політичних мотивів. Це зробили двоє рецидивістів з "хуліганських мотивів". А в грудні 2000-го вони загинули. Насправді, вбивство взяв на себе засуджений на довічне ув'язнення маніяк з Ізяславської колонії. До цього він вбив трьох людей, і всім жертвам відрізав голови. Маніяк вирішив "покаятися" та написав листа із зізнанням Генпрокурору.

"У гуртожитку на Троєщині я грав з кримінальними авторитетами в карти. До нас приєднався невідомий мені чоловік кавказької зовнішності. Він програвся, не мав чим розрахуватися. Авторитети покликали його розібратися, а за дві години повернулись до гуртожитку без нього, але з сумкою. Всі втрьох після того пили горілку, а заглянувши в сумку я побачив голову кавказця та два пістолети "ТТ". Голову закопали біля гуртожитку", - написав він.

Цю версію перевіряли, маніяка возили на місце злочину. Чоловік плутався у показаннях та не орієнтувався на місцевості, показував не ті будинки та двері. Слідчі зрозуміли, що він не причетний. Його "попросили" взяти на себе ще один злочин. Можливо тих двох авторитетів вбили, аби версія була більш правдивою. І, швидше за все, чиясь голова і досі закопана біля гуртожитку на Троєщині.

У Генпрокуратурі Пукач пустив сльозу

Вперше Пукача затримали в жовтні 2003-го року. Не через вбивство Гонгадзе, а за службовий злочин – віддав наказ знищити всі документи, пов'язані із справою Гонгадзе. "Він був у чорній шкірянці, поки чекав на оформлення всіх документів, три години простояв не поворухнувшись в куті. В наручниках не був, але руки весь цей час тримав за спиною. "Я чесний офіцер, і нічого протизаконного не вчиняв", - сказав генерал, а з ока в нього покотилася сльоза. Більшість з тих, хто розслідував цю справу, повірили генералу. В його кишені знайшли $9 тисяч без п'ятдесяти доларів. Генерал запевняв, що у нього була кругла сума, а одну купюру хтось поцупив при обшуку.

Одночасно із затриманням, силовики обшукували квартиру Пукача в Голосієво. Нічого протизаконного там не знайшли. Але до будинку, де мешкала дружина та діти генерала, приїхала "швидка" з кремезними чоловіками. Вони намагалися увірватися в квартиру, виламували двері із криками: "нас викликали, тут людині погано!". Можливо, це були працівники міліції, які хотіли допомогти своєму шефу.

Першу ніч Пукач провів в одному з кабінетів ГПУ. А наступного дня його доправили в слідчий ізолятор СБУ. Аби він з собою нічого не зробив, в камеру посадили одного із працівників спецслужб. Їжу йому тричі на день возили із шпиталю СБУ. Співробітники заходили у їдальню і показували пальцями на каструлі, аби не підсунули нічого отруйного. Коли Пукач із "співмерником" потруїлися. Колегу вирішили забрати, аби не ризикувати його життям. Отруєння було легким, але досі не відомо, що стало його причиною.

За два тижні суд випустив генерала, мотивуючи це тим, що він має родину і має доглядати за родичами. Хоча на той час із дружиною він не жив і був розлучений. Пукач разом із співмешканкою Тетяною зник на п'ять років.

Попереджали Пукача через газету

Спершу силовики отримували інформацію, де може перебувати Пукач. Машину, на якій він поїхав із коханкою, знайшли в Донецькій області. Після цього стало відомо, що генерал в місті Ізюм Харківської області. За багатоповерхівкою стежили кілька днів, вирахували – в якій саме квартирі він мешкає. А наступного дня в одній із київських газет, що належить до холдингу одного з донецьких олігархів, вийшов матеріал, що Пукач в Ізюмі. І так було постійно. Щойно виходили на слід, як всі секретні матеріали справи опинялись на шпальтах цієї газети. За день до того, як мали летіти за Пукачем в Ізраїль, знову з'явилася стаття. Чи був насправді Пукач в Ізраїлі, досі не відомо.

Затримали його в селі Молочки Житомирської області 2009-го року. Зробити це вдалось після того, як генерал подзвонив доньці та привітав її з днем народження. Припускають, що втомився тікати, тому і викрив себе. А от співмешканку, яку оголосили в розшук разом із ним, і досі шукають діти. Півроку тому донька Оксана залишила в інтернеті оголошення. Написала, що мама зникла 2004-го. Просить відгукнутися її або тих, хто знає про неї хоч щось.

На машину вилили ящик горілки

У жовтні Пукач приїхав на службовому "Нісані" в ліс, де поховали тіло Георгія. Викопав його та відвіз до Таращанського лісу. Там сокирою відрубав голову та закопав труп, а голову відвіз в інший район. Слідчі підозрювали, що йому допомагав один з підлеглих, родич його співмешканки. Міліціонери згадали, що саме в ті дні міліціонер у дворі на парковці вилив у багажник ящик горілки. Відкривав пляшку за пляшкою та заливав ними багажник. Так він намагався знищити сліди. До того ж, відомо, що всі машини, які брали участь у стеженні та вбивстві, "списали". А потім знищили під пресом. Але одну, дуже дорогу, Пукач пожалів. Її пізніше знайшли у Львові, а в салоні виявили сліди крові. Це було саме те авто, на якому вивозили тіло. Родич співмешканки відкидав всі звинувачення, а Пукач казав, що перевозив та перепоховав тіло сам.

28 липня 2009 біля села Сухоліси, на місці, вказаному під час допиту Олексієм Пукачем, знайшли фрагменти черепа - лобову частину. Зі слів генерала, він кинув голову в канаву та присипав її землею. Це було в місці, де часто їздили машини. Вони розламали череп та рознесли його полем. Знайшли і зуби, за якими можна було впізнати убитого. Там же знайшли гумові рукавички, в яких Олексій Пукач міг обезголовлювати труп журналіста.

Ляшко зачинився в клітці

Аби причетних до "справи Гонгадзе" не вбили, їх тримали в Чернігівському слідчому ізоляторі. На допити та суди возили таємно. Якось Костенка та Протасова везли в Печерський суд, подовжувати арешт. Припустили, що кращої нагоди, аби по дорозі позбавити життя відразу двох свідків у справі, годі було й шукати. Постійно хтось "зливав" інформацію про хід розслідування в МВС. Аби відволікти увагу, підозрюваних везли різними маршрутами. Навколо будівлі Печерського суду на Хрещатику створили видимість, ніби привезуть арештованих сюди. А насправді поїхали в приміщення суду, неподалік метро "Арсенальна". Дорогою один з підозрюваних впізнав своїх колег з "наружки". Вони стояли на вулиці та чекали на його приїзду. Костенка та Протасова під посиленою охороню "Альфи" завели через задній двір у камери в підвалі. Силовики оточили будівлю та чергували на сходах.

До суду прорвався чоловік із фотоапаратом. Він підстрибував та фотографував "альфівців" та голосно кричав, що він журналіст. Силовики злякались, адже варто йому подзвонити до колег, як вся секретність засідання могла б зірватися, а життю підозрюваних загрожувала б смерть. У нього відібрали флешку, але журналіст викрутився, забіг у клітку для арештованих та зачинився в ній на засов.

"Ми зачинили клітку наручниками. Біля кожного вікна виставили співробітників "Альфи", аби журналіста не переплутали та не вбили. Суддя знайшла інший кабінет, там швидко прочитала постанову. Після цього ми повезли підозрюваних у Чернігів. "Зачиненим" журналістом виявився Олег Ляшко", - розповів один із силовиків.

Версії вбивства: "Кольчуга"

Основною версією вбився журналіста стала його професійна діяльність. Крапкою стала стаття "Куди йдемо, Україно", опублікована в газеті "Ми". В ній критикували політику президента Кучми та міністра внутрішніх справ Кравченка. Ходили чутки про помсту через жінку, яка була коханкою Гонгадзе. Нібито, один з високопосадовців, в такий спосіб позбавився конкурента. В машині Пукач звинуватив Гонгадзе в шпигунстві.

Під час війни в Іраку було збито потужний американський літак-розвідник. Спецслужби США підозрювали, що вдалося це за допомогою надсучасної станції радіотехнічної розвідки "Кольчуга", які випускали в Україні. Нас попросили показати комплекси. Високопосадовці, нібито, взяли "Кольчуги" в сусідній Білорусі, і показали, що вони всі на місці. Ще більш серйозний скандал розгорівся із продажем стратегічних крилатих ракет Х-55. Їх начебто Україна продавала в Ірак, Іран та Пакистан.

Існує версія, що США не могли напряму звинуватити Україну, адже за документами все було чисто. Тому скандал розгорівся в середині країни. Ініціаторами, можливо, були опозиційні політики з однієї із лівих сил. Можливо, вони передали або збиралися передати Георгію фото документів, які підтверджували торгівлю зброєю. Після смерті Георгія "з'явився" майор Мельниченко з управління держохорони із плівками. А опозиційні політики з трибуни Верховної Ради робили гучні заяви.

Після цього скандалу Україна з 6-го місця в світовому рейтингу торгівлі зброєю різко опустилася вниз.

Свідка прибрали за допомогою отрути для засуджених на смертну кару в США

Всі, хто мав стосунок до цієї справи або померли, або тяжко хворіють. Немає міністра Юрія Кравченка, його заступників Едуарда Фере, Леоніда Бородича та Юрія Дагаєва. Причетні потрапляли в аварії, в них ставалися раптові серцеві напади. У засуджених міліціонерів хворіли родичі, в когось навіть померли батьки. Одна з доньок Пукача намагалась накласти на себе руки, інша – тяжко хвора.

"Було враження, що Гонгадзе всіх тягне за собою", - кажуть силовики.

На початку розслідування була версія, що Гонгадзе запросили на бесіду в управління по боротьбі з організованою злочинністю. А там застрелили в голову з табельної зброї. Балістична експертиза могла б встановити кому належить пістолет. Тому і відтяли голову.

Згодом, покази щодо вбивства Гонгадзе дав "перевертень у погонах" Ігор Гончаров. Підполковника УБОЗу підозрювали в організації банди міліціонерів-вбивць. Вони викрадали людей, вимагали викуп з родичів, жодної жертви не залишали в живих. На рахунку банди було більше десяти вбивств. Затриманий в 2003-м році Гончаров написав листа з тюрми, в якому переконував, що Гонгадзе вбили бандити, підконтрольні Кравченку. А наказ дав Леонід Кучма.

Відразу після цього, коли арештований Гончаров йшов по сходах Лук'янівського СІЗО, працівники тюрми вдарили його ломом по спині та зламали хребта. Покаліченого арештанта відправили в тюремну лікарню, де він згодом помер. Судмедексперти встановили, що у крові Гончарова була велика доза тіопенталу натрію. В світі його використовують для усипляння тварин, а в США – в якості ін'єкції засудженим до смертної кари. За декілька днів тіло кремували, можливо, щоб сховати сліди злочину.

Кравченко перед смертю об'їхав усі цвинтарі

Екс-міністра МВС Юрія Кравченка знайшли застреленим в гаражі на території його маєтку в Конча-Заспі. Це сталося 4 березня 2005 року. За годину він мав з'явитися на допит в Генпрокуратуру, напередодні отримав повістку. Більшість українців не вірить в його самогубство через два постріли у голову. Ті, хто розслідував його смерть, кажуть, що стрілявся він з автоматичного пістолету-кулемету "Беретта", який стріляє чергами. Тому і вилетіло дві кулі. Дуло він направив в шию під щелепою та натиснув на спуск. Слідів боротьби в будинку та гаражі не було. Ті, хто прибув на місце, кажуть, що він сидів на стільці, а голова лежала на столі. На підлозі біля правої руки валявся пістолет. Кравченко був одягнений в бушлат, а передсмертну записку перед тим засунув в штани за спиною.

Перед смертю він об'їхав всі кладовища в Кіровоградській та Дніпропетровській області, де поховані його родичі. Знайомі кажуть, що зрозуміли тільки після самогубства, що він їздив прощатися.