Родичі загиблого героя АТО прокляли один одного… через гроші

Сам Петро Сусваль, уродженець Володимир-Волинського району, що на Волині, Герой АТО, посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Отримав важке поранення в бою під Савур-Могилою, через дев'ять днів помер в дніпропетровському госпіталі у 2014 році.

З днем народження 5-річну Мілу вітали тільки татові сестри, бо для дідуся й бабусі вона онука, якої відріклися, привселюдно назвали байстрючкою. Майже 700 тисяч гривень, отриманих, як компенсація від держави батьками загиблого бійця, змусили їх свідчити розповідати суду, що бачать вперше онуку та її матір, інакше дитина могла претендувати на невелику щомісячну суму, як допомогу у втраті годувальника.

Читайте також: Український герой хотів відмовитися від нагороди заради бойових товаришів

Мама дівчинки, Надія П., після смерті військового, звернулася до суду з позовом про визнання Петра Сусваля батьком дитини та вимогою змінити прізвище дитини відділом РАЦСу у реєстровому записі. Через півтора року судової тяганини жінку ославили майже всі волинські інтернет та друковані ЗМІ, мовляв жадоба до легкої наживи керувала нею настільки, що заледве не зробила загиблого Героя батьком чужої дитини. На користь такого суспільного враження свідчить навіть результат аналізу ДНК, проведений в столичній лабораторії DDC. Зразки для аналізів надавали батьки Петра Сусваля, якими й підтвердили, що для Міли вони ніякі не бабуся з дідусем. Після цього свою позовну заяву Надія П. відкликала. Проте, доводити свою правоту збирається надалі. Жінка вже звернулася у ток-шоу провідних телеканалів України, та повідомила, що наполягатиме на повторному проведенні ДНК-експертизи.

Читайте також: Легендарний офіцер, який тримав Савур-Могилу, підкорив Інтернет

"Нас у родині шестеро дітей. Було… - розповідає сестра загиблого Героя Тетяна. – Жили ми бідно, але хороші стосунки з батьками склалися тільки у старшого брата. Не дивно, що Петро найбільше довіряв мені, в село до мами з татом їздив рідко і вкрай неохоче. Якось розповів про дівчину, яка чекає від нього дитину. Виглядав розгубленим, але сказав, що хотів би стати батьком. Попри це стосунки між ними не складалися: батьки з обох сторін навідріз відмовлялися бачити Петра і Надю парою. Мене він познайомив з нею у 2011-му, якраз 8 березня. Зробив нам обом подарунки і поїхав на роботу, а наступного дня Надя народила донечку. Я ж її й супроводжувала у пологовий.

Петя щодня ходив до неї, купував усе необхідне: сорочечки немовляті, чепчики, пелюшки. Як настала пора виписки, хвилювався, все купив, але забракло грошей. Пішов до батька просити. Той знехотя вділив кілька сотень. Як-не-як онука народилася".

Читайте також: Герой України просить політичного притулку у Британії

Під час судових засідань, батько Петра обурювався, мовляв п'ять років ні сном, ні духом не відав про існування онуки. Навпаки, син мав наречену, з якою збирався одружитися, та на заваді стала війна. І фотографії, де Петро щасливий з новонародженою донькою на порозі пологового відділення не переконали в протилежному навіть суддю.

Справді, Петро мав кохану, бо Надя ніяк не наважувалася розпочати з ним сімейне життя. Навіть доньку зареєструвала під своїм прізвищем та по-батькові вигаданого чоловіка, заради матеріальної допомоги як матері-одиначці. Петя, хоч і часто бачився з дитиною, допомагав грошима, все ж прагнув повноцінного сімейного затишку, тому через кілька років марних сподівань, вирішив шукати щастя з іншою. З нею й планував весілля після Великодня 2014-го, однак не судилося.

"Петра мобілізували. Забрали просто з роботи, - розповідає сестра Тетяна, - з проханням привезти йому в Десну речі першої необхідності він телефонував до мене, не до батьків. Вже як їхав на Схід, поки в Овадному (село Володимир-Волинського району) вантажили танки на залізниці, Петя тихцем поїхав в Жовтневе, це поруч, попрощатися з батьками. Тато у нас, треба сказати, палкий шанувальник російської влади та її політичної діяльності. Тому наміри сина не зрозумів: "Нащо тобі та війна, тікай в Росію, Путін допоможе тобі. Нащо тобі воювати за бандерівців!" Але Петя заперечив, мовляв, якщо я не поїду, то завтра війна буде під нашою хатою. "То хай собі, - відповів тато, - а якщо їдеш – то живий не вернешся". На тому й розійшлися. Вже біля поїзда брат мені говорив: "Знаю, що бачу тебе востаннє. Батько "благословив", сказав – живим не повернуся".

Читайте також: Родина Сліпака проти перейменування вулиці Чайковського на його честь

Петро Сусваль загинув від поранення через п'ять місяців, в бою під Савур-Могилою. Сестра з жахом розповідає про те, що наймолодший братик ще дев'ять днів боровся за життя у Дніпропетровському госпіталі ім. Мечникова. Батьків повідомили одразу, але вони, як і поінформований старший брат, продовжували жити своїм звичним життям. Усі дев'ять днів, знаючи, що в іншому кінці України вмирає син і брат, вони займалися своїми буденними справами. Допоки Тетяну через соцмережі не знайшла одна з волонтерок, що опікувалася пораненими бійцями. "У Петра нема рідних?" - Запитала сестру в повідомленні. І Таня кинулася шукати гроші для поїздки, купувала квитки, зателефонувала до батьків: "Як? Чому ніхто не сказав?"

- А ти їхати зібралася? – Поглумився старший брат, - нащо? Він однаково не жилець.

Справді… Таня була вже на вокзалі у Львові, коли їй зателефонували з Дніпропетровська. Їхати не треба, Петро помер…

Читайте також: Українських добровольців увічнять в Києві

Через півроку Надя через суд взялася доводити, що Міла – це донька Петра. Саме вона наполягла на проведенні ДНК-тесту, сплативши за нього десять тисяч гривень, свою зарплату, яку випросила на три місяці вперед. Даремно – висновок експертизи не підтвердив спорідненості між дитиною та ймовірними бабусею й дідусем.

Тетяна свідчила на суді протилежне, бо хотіла аби Петрова кровинка залишилася у родині. За це мати прокляла її до десятого коліна.

Наразі у маленькому волинському селі точиться війна між селянами. Патріотично налаштовані мешканці домагаються змінити назву села з Жовтневого на Сусваль (на честь Героя). І знову проти цієї зміни його… батьки. Тато, інвалід першої групи, міцно стоїть на власних двох під час громадських слухань та з матюками й палицею кидається на тих, хто прагне змінити комуністичну назву. Більшість йому не заперечує, адже бідна сім'я Сусвалів раптом стала сільськими багатіями, геройська смерть сина й солідна матеріальна компенсація від держави, додали їм неабиякого авторитету.

Читайте також: "Система Міністерства оборони" винна в голодуванні солдатів

А Петро нещодавно наснився сестрі: "У мене форма здірявіла. Передайте мені нову", - просив. "А й справді, - бідкається Таня, - ми поховали його в тій, що в окопах воював. Поки гроші дістала, доки розмір його шукала, аж сниться мені, що на воротах солдат стоїть. Чужий: "Ви каже, Петрові форму мали передати, то я прийшов по неї". Дійсно усі вони десь там разом. Юні такі, ще й життя не починали. Віддали за наш мир, а ми за їхні посмертні гроші, рідним ладні горлянки перегризти".