Правда і міфи про взяття Бастилії

14 липня французи відзначають своє головне національне свято - День взяття Бастилії. У цей день по всій країні проводяться паради, гримлять салюти, виблискують бали і концерти. 14 липня 1789 року вважають днем, коли французький абсолютизм було повалено остаточно. Але не все так просто. Де проходить межа між історичною реальністю і міфом про взяття в'язниці? Портал "Знай" спробував розібратися у цій заплутаній історії.

А чи була в'язниця?

Спочатку розглянемо офіційну версію подій, з якої ви можете ознайомитися в шкільних підручниках і численних матеріалах. Звучить вона так.

14 липня 1789 року тисячі обурених парижан вирушили під стіни Бастилії, в'язниці, яка вважалася місцем ув'язнення для політичних ворогів короля. Присутні вимагали зупинити спроби короля Людовика знову захопити абсолютну владу і звільнити народних улюбленців з числа чиновників. Депутат округу Сен-Луї-де-ла-Кутюр Тюріо де ла Росье заводив натовп, закликаючи її звільнити сотні в'язнів, що нудяться в Бастилії. Але жорстокі солдати короля, які охороняли Бастилію, почали стріляти по натовпу з гармат і мушкетів. Обурений народ пішов на штурм і ціною неймовірних зусиль і сотень жертв взяв ненависну тюрму та тим самим поклав край застарілій тиранії.

Така класична версія подій, що відбулися в той день. Але якщо почати розбиратися в деталях події, то все виявиться не просто. По-перше, король Людовик XVI вів дуже детальний щоденник. Монарх записував туди навіть найнезначніші події свого життя, які можуть представляти інтерес для нащадків. 14 липня 1789 року в нього в щоденнику стоїть запис "Нічого". Невже король не став би відзначати в своєму життєписі таку сущу дрібницю як падіння власної тиранії? Сумнівно.

Читайте також: Коріння дерева свободи: 240 років незалежності США

Є й інші свідчення того, що взяття Бастилії ніяк не могло бути штурмом з сотнею тисяч жертв. Унтер-офіцер Гійо де Флевіль, солдат з гарнізону Бастилії писав в мемуарах, що ніякого штурму не було. Його товариш по службі Елі з "полку королеви" наголошував на тому ж саме, але додавав, що в'язниця просто капітулювала без жодного штурму. Але найцікавіше документальне свідчення залишив ранцузскій архітектор Пійо:

"Бастилія, зведена як військовий бастіон десь в 1370-х роках, в епоху Столітньої війни, до часів революції давно вже занепала, мала всього-то з десяток в'язнів. Так її взагалі давно збиралися знести, тільки побоювалися робити це, боячись, що від першого ж поштовху стара руїна просто завалиться ".

І ось це один з найцікавіших моментів цієї історії. Ніяких сотень в'язнів, заточених туди королем, ніколи не існувало в природі. На момент "штурму" Бастилії там містилося ... сім чоловік. Четверо шахраїв, які підробляли цінні папери, і троє серійних вбивць і бузувірів, двоє з яких страждали божевіллям. При цьому всі вони були або дворянами, або дуже заможними людьми. Адже Бастилія не була похмурою в'язницею з павутиною на стінах і дзвоном кайданів. Це була, скажімо так, дуже комфортабельна в'язниця для людей з вищого стану. В'язні (хочеться навіть взяти це слово у лапки) містилися там разом з прислугою в шикарних, по тюремним мірками, апартаментах, прекрасно харчувалися і займалися своїми улюбленими справами. Тим, хто був шахраями, навіть дозволялося ненадовго залишати межі в'язниці.

Та й ніяких загонів до зубів озброєної охорони там не було, адже ніхто і не розраховував на те, що ці сім ув'язнених будуть здійснювати спроби до втечі. По правді кажучи, умови утримання в Бастилії були куди краще, ніж ті, в яких жили багато парижан на свободі.

А чи був штурм?

Судячи з усього, мотиви демонстрації під стінами Бастилії теж були не зовсім такі благородні, як це описує офіційна історіографія. Повсталим просто необхідні були гармати, які знаходилися в розпорядженні гарнізону в'язниці. До коменданта Бастилії де Лонею відправили парламентарів і попросили віддати зброю. Де Лоней резонно відповів, що віддати гармати не може, але й застосовувати їх не буде, так як такі питання вирішувати взагалі не має наміру і повноважень.

Читайте також: Коцаба: Євромайдан був "соціальним ліфтом" для негідників

Біля стін, на жаль, почалася стрілянина. Хто її почав сказати дуже складно. Можливо це були підігріті ораторами революціонери, а може і у кого-то з солдатів гарнізону не витримали нерви. У будь-якому випадку зав'язалася перестрілка. Але народні маси так і не змогли нічого протиставити військовим, які в підсумку дійсно відкрили стрілянину з гармат. Тільки після того як на підмогу нападаючим прийшли дві роти солдатів з числа прихильників революції, де Лоней прийняв рішення здатися. Жертв, до речі, майже не було. Гарнізон погодився мирно віддати Бастилію в обмін на свої життя о 5 годині вечора 14 липня. Їм це було обіцяно, але вийшло зовсім інакше. Як тільки капітуляція була прийнята, парижани хлинули в Бастилію, вбили де Лонея і більшість солдатів, а також пограбували шикарну в'язницю дочиста. А голову доброго коменданта пронесли на піці через весь Париж.

Підсумок та висновки

Звичайно, звинувачувати парижан в жорстокості складно. Сам факт того, що багаті ув'язнені жили в шикарних умовах, а вільний народ тулився серед вузьких брудних вуличок, говорить сам за себе.

Але і міфологізація історії - це не найкращий підхід до її вивчення. День взяття Бастилії швидше повинен бути днем ​​пам'яті про ті жахливі події, коли суспільство, яке роздирають протиріччя, не змогло знайти виходу, і почалася кривава каша. Від якої, на жаль, не застрахований жоден народ.