Двері в інший вимір з’явились в Києві

Двері в інший вимір з'явились в житловій будівлі в центрі Києва на Богдана Хмельницького, 9 б. Молоді кияни вирішили, що в місті, де вони проживають все має бути прекрасним й старі пошарпані двері у під'їзд ніяк не поєднуються з гарною архітектурою центру столиці. Тому розмалювали парадне за власні кошти й на свій смак.

Серед трьох учасників команди арт-проекту, лише одна справжня художниця: Ольга Чорномор. Саме вона й задавала напрям реалізації спільної ідеї. Допомагали втілювати проект у життя її чоловік Ігор Чорномор та подруга Ніна Кулікова.

"Ми разом обирали малюнок та кольори. Працювати було зручно. Зважаючи на те, що в команді один професійний художник, мої однодумці виконували все, що скажу. Вони зробили свій повноцінний внесок у оздоблення під'їзду", - розповідає художниця Ольга Чорномор.

Ольга говорить, що сприйняття їхньої роботи зазвичай буває досить неоднозначним. Часто на початку роботи оточуючі відносяться до мистецького задуму з недовірою. Висловлюють сумніви, дають поради, навіть сваряться. Зазвичай, люди бачать вже завершену роботу художників, а коли мистецький процес відбувається привселюдно, це є трохи незвичним й викликає непередбачувану реакцію.

"Подібна ситуація виникла й під час розпису дверей на Богдана Хмельницького. Один солідний мешканець під'їзду, був налаштований агресивно, сварився та грубив. Але ж як було приємно, коли, побачивши результат нашої роботи, він визнав провину та щиро подякував нашій команді", - ділиться враженнями художниця.

Читайте також: В Україні з'являться "шкільні поліцейські"

Це не перший громадський арт-проект молодого подружжя Ольги та Ігоря Чорноморів. Рік тому вони розписали автобусні зупинки на Черкащині українськими мотивами. Тоді інвестором проекту виступив підприємець з Лисянки Володимир Попко.

"Спочатку в місцевих жителів було дуже багато сумнівів відносно розпису зупинок по селах. Адже ці об'єкти, зазвичай, знаходились в край занедбаному стані. Тож, селяни казали, що нічого робити не потрібно, все одно все знову зруйнують. Потім почали давати поради. Наприклад, якщо ми малювали хату, то люди просили домалювати хліб, яка ж, мовляв, хата без хлібу. А, якщо малювали піч, то радили домалювати й вогонь. Ми прислуховувались до людських побажань. В результаті всі були задоволені. Вже пройшов рік, а зупинки й досі у відмінному стані! Селяни змінили своє ставлення до місця, в якому живуть. Стало зрозуміло, що такі мистецькі проекти потрібні людям", - ділиться досвідом громадських арт-проектів Ольга Чорномор.