Чому іноземці йдуть з українських державних посад

Українська політика, як російська рулетка, - екстремальна гра на виживання. І тим, хто не знає її правил, тут не місце. Якщо на своїй посаді не зміг втриматися навіть корінний українець Арсеній Яценюк, які шанси від самого початку могли бути у того ж Квіташвілі або Абромавічус. Днями з'явилася інформація, що і Міхеїл Саакашвілі починає готувати запасний варіант. Що бентежить високопоставлених експатів в Україні і чи дійсно вони не справляються зі своїми посадовими обов'язками - вирішив розібратися портал "Знай".

Олександр Квіташвілі

Щоб краще розібратися в питанні, для початку варто згадати історію його основних дійових осіб. Олександр Квіташвілі став Міністром охорони здоров'я України другого грудня 2014 року, змінивши на цій посаді Олега Мусія, який протримався на у кріслі майже рік. Призначення цілком виправдане, оскільки Квіташвілі не з чуток знайомий зі специфікою цієї сфери - рівно 2 роки пропрацював Міністром охорони здоров'я, праці та соціальних справ Грузії. І з теорією і практикою політики стикався, очолюючи штаб кандидата в президенти Грузії Давида Бакрадзе. Ось тільки потрапивши в Україну, щось у нього не склалося. Запрошений в нашу країну під приводом проведення непопулярних радикальних реформ у сфері медичного обслуговування, займатися якими не виявили бажання наші співвітчизники, Олександр К. так і не зміг почати цей процес. У підсумку, його звинуватили в бездіяльності і 4 рази намагалися звільнити на засіданні парламенту. Не змогли. Навіть попри те, що за 2 місяці до того він сам просив про це. Цікавою була мотивація заяви про власну відставки. За словами Квіташвілі, він вирішив самостійно попросити про звільнення, щоб у законопроектів щодо реформування системи охорони здоров'я, розроблених Міністерством охорони здоров'я, з'явилася хоч якась надія на затвердження.

"Я не ходжу на засідання комітетів не 7 місяців. Я 7 місяців тому був на всіх комітетах, коли я просив дати мені 30 хвилин для слова, то мені не давали. Ви говорили про чемпіонат з футболу між медиками, а не обговорювали закони. Ви зараз виходите із залу і не будете мене слухати знову, як завжди. Я перестав ходити на комітети в жовтні, коли мене ігнорували і наді мною сміялися. Потім ви почали сміятися над моїми заступниками, і ви поки ще не вибачилися за це. Я вас запитую, як пройшов комітет останній? У вас кворуму не було. З 13 членів комітету тільки 6", - заявив Олександр Квіташвілі у відповідь на звинувачення в бездіяльності.

Як би там не було, після своєї відставки екс-міністр розповів, що має намір залишитися в Україні і буде працювати або в приватному секторі економіки, або на посаді консультанта. Однак, з яких саме питань і кого збирається консультувати Квіташвілі не уточнив.

Наталія Яресько

Однією з найцікавіших експатів в уряді була фігура Наталії Іванівни Яресько. Другий за рахунком Міністр фінансів в уряді Яценюка, в грудні 2014 вона змінила на цій посаді українця Олександра Шлапака, відомого також за посадою віце-президента Асоціації платників податків України. Очевидно, що Шлапак, з огляду на цю свою посаду, не мав достатніх можливостей і причин для того, щоб проводити непопулярні реформи в сфері оподаткування. З іншого боку, уродженка штату Іллінойс (США) Наталія Іванівна, яка була співзасновником і виконавчим директором інвестиційної компанії Horizon Capital, цілком могла впоратися з поставленим завданням.

І треба віддати їй належне, про кредити вона домовитися змогла. Правда натомість довелося пообіцяти, що Україна розбереться з ціною на газ і в загальному зменшить градус свого політичного популізму. Яресько дотримувалася наміченої лінії аж до кінця існування Кабміну Яценюка. У якийсь момент їй навіть пророкували посаду Прем'єр-міністра або, на крайній випадок, все того ж Міністра Фінансів, очевидно, сподіваючись, що вона продовжить проводити "кредитні" переговори. Однак, все перегралося. І ось Наталя Іванівна, на наступний день після призначення Гройсмана на посаду Прем'єр-міністра, вже виступає в рідному Вашингтоні, даючи свої рекомендації новому главі Кабміну. Основний посил - український уряд повинен йти шляхом болючих реформ.

Айварас Абромавічус

Але, напевно, найбільш "гучною" була трудова діяльність Міністра економічного розвитку Айваса Абромавічус. Будчи четвертим за рахунком (якщо враховувати двох тимчасово виконуючих обов'язки), хто займав цю посаду в уряді Яценюка, виходець з Литви і співвласник шведської інвестиційної компанії East Capital, Абромавічус настільки повірив у нашу країну, що перед вступом на посаду вирішив отримати громадянство України. До своїх обов'язків Міністр економічного розвитку приступив 2 грудня 2014 року. Через майже рік, якраз в числах, коли міністр Квіташвілі відкликав свою заяву про звільнення, Айварас Абромавічус заявив, що йде у відставку. Офіційна причина номер один - "різка активізація блокування хоч трохи системних і важливих реформ в нашій країні".

Друга ймовірна причина - звинувачення з боку Абромавічуса на адресу одного з лідерів фракції "БПП" Ігоря Кононенко в тому, що він намагається пропхати "своїх людей" на керівні посади в Мінекономіки, після якої Айварас мав розмову з президентом України Петром Порошенко. Звинуваченням, до речі, зацікавилися в Національному антикорупційному бюро України. Правда, після кількох допитів і обіцянок надати документи, що підтверджують позицію Міністра економіки, справа якось затихла. Після виходу зі складу Кабміну, пов'язаного зі зміною Прем'єр-міністра, Абромавічус України не покинув і зазначив, що не виключає повернення до вітчизняної політики: "Поки ніщо не показує, що я збираюся йти в політику. Хоча, думаю, є якийсь запит на правоцентристський напрямок, реформаторський", - зазначив Айварас.

Міхеїл Саакашвілі

Від Абромавічус ми плавно переходимо до Саакашвілі - найбільш одіозного представника "десанту іноземних реформаторів" в нашій країні, який, у всякому разі ще до недавнього часу, планував залишатися в Україні. Однак, після інтерв'ю чинного губернатора Одеської області, в якому він повідомив, що збирається взяти активну участь у виборах у себе на батьківщині, в вітчизняних ЗМІ стала з'являтися інформація про те, що Міхеїл Саакашвілі збирається жити і працювати "на дві країни".

Частково підтвердив таку можливість і відомий український політолог Володимир Фесенко. За його словами, Саакашвілі однозначно цікавиться ситуацією в політичному житті Грузії, оскільки якщо в результаті виборів до влади в країні прийдуть дружні Міхеілу сили, він цілком ймовірно може повернутися на батьківщину, наприклад, в якості Прем'єр-міністра. Іншим імовірним сценарієм розвитку подій може стати прем'єрство Саакашвілі в Україні.

"Вони (ред. Давид Сакварелідзе, Саша Боровик) дійсно просувають ідею партії, лідером якої офіційно або неофіційно був би Саакашвілі. Але суть цієї ідеї в тому, щоб використати Саакашвілі в якості претендента на пост прем'єра. Саме на це буде робитися ставка. Якщо раптом призначаються дострокові парламентські вибори, то тоді головна стратегія виборчої кампанії, як було у Народного фронту в 2014 році, це прем'єрство лідера. Тобто голосувати за партію, оскільки в цьому випадку прем'єром стане Саакашвілі", - говорить Фесенко.

Заява Давида Сакварелідзе з приводу створення партії

Від самого Саакашвілі на даний момент жодної конкретної інформації не надходило, проте, на думку порталу "Знай", озираючись на ситуацію, що склалася, такий сценарій розвитку подій, який ймовірно зможе зміцнити позиції представників "десанту іноземних реформаторів" і повторно привести їх до найвищих ешелонів української влади, знімати з рахунків аж ніяк не варто.