Українці у прикордонні тримаються з останніх сил: незважаючи на обстріли, чекають, коли вродять лисички

З початку повномасштабного вторгнення понад три тисячі мешканців Чернігівщини, які мешкають у прикордонних районах, змушені були залишити свої будинки. Незважаючи на це, у деяких селах залишаються люди, як, наприклад, 52-річний мешканець Сеньківки – останній, хто не може покинути хату.

У Сеньківці мешкає одна людина, а у Берилівці – дванадцять, розповідає Біла хата. У Мощенці, одному з найбільш постраждалих сіл, мешкає 199 осіб, включаючи 22 дітей. Староста Сергій Руденок розповідає, що незважаючи на регулярні обстріли, люди не хочуть залишати свої будинки, питаючи: "А куди нам їхати?"

Влада регулярно нагадує про необхідність евакуації з небезпечних зон, оскільки населені пункти регіону постійно зазнають обстрілів.

Мешканці ховаються у льохах під час обстрілів, бо інших укриттів на селі немає. Після того, як обстріли припиняються, вони повертаються до своїх справ – працюють на городах та доглядають худобу.

Життя продовжується попри руйнування: магазини працюють, шкільний автобус щодня возить дітей до школи, а городи обробляються за допомогою тракторів та мотоблоків.

Староста Мощенського старостинського округу, Сергій Руденок, розповідає, що у селі вже тиждень не було мобільного зв'язку. Мешканці зверталися до операторів, але ті побоюються надсилати своїх працівників для усунення несправностей через загрозу обстрілу.

У результаті вони використовують Starlink, яким поділилася міська рада. Раніше його включали лише в крайніх випадках, побоюючись, що сигнал можуть запеленгувати та скоригувати обстріли, але тепер це стало життєво необхідним для зв'язку та замовлення продуктів, таких як хліб.

У Берилівці ситуація ще складніша – там немає ні зв'язку, ні електрики. Але ремонтувати вкрай небезпечно, оскільки все проглядається з ворожого боку, і фахівці побоюються обстрілів.

Міська рада надала старостату новий УАЗ для перевезення, але його яскравість робить його помітною мішенню. Тому Сергій Володимирович та комунальний працівник Геннадій Білий регулярно їздять до Берилівки на старенькому УАЗі, який, на щастя, поки що не привертає уваги.

Вони доставляють хліб та інші продукти, незважаючи на небезпеку та погані дороги, які в дощ стають майже непрохідними. Минулого разу їм довелося одягнути бронежилети, бо буквально за 300 метрів від них у лісі щось вибухнуло, що налякало їх не на жарт.

Хоча Берилівка знаходиться в зоні евакуації, 12 її мешканців категорично відмовляються залишати свої будинки, незважаючи на неодноразові пропозиції міської ради щодо допомоги з переїздом та надання житла в інших населених пунктах громади.

Староста, забираючи пальне до генератора, який він встановив у селі, забезпечує хоча б можливість заряджати телефони. У дні його поїздок єдиний житель Сеньківки, 52-річний чоловік, приїжджає до Берилівки за необхідними продуктами, які староста доставляє.

Ця людина переїхала до Сновської громади, але через деякий час повернулася назад. Уявити собі його життя в безлюдному, зруйнованому селі без світла та зв'язку – складно.

Незважаючи на небезпеку та обмеження, життя у прикордонних районах триває. Люди не готові залишати свої будинки та виривати з серця та душі все, що їм дорого.

Вони адаптуються до нової реальності, вірячи в Україну та підтримуючи Збройні Сили:

"Вони – звичайні українці. Звичайні селяни. Звичайні герої, які живуть серед нас. Живуть посеред війни. Всупереч усьому", – пише джерело.

А ми нагадуємо про лубник по 10 гривень за кіло: українцям показали справжній рай для гурманів

Раніше Знай.ua стало відомо про те, що 7 -річний француз приїхав до Києва, щоб стати волонтером: готовий проміняти пенсію в Тулузі на війну

Читайте також: обстріл доведуть громадян до гіршого сценарію: "Потрібні роки"