Ще зовсім малюки, але вже українці: чому важливо навчати традиціям з дитинства

Наша країна, ймовірно, як жодна інша багата на неповторні та красиві традиції та звичаї, що йдуть своїм корінням у давні часи. На жаль, в сучасному світі, переповненому життєвими проблемами, турботами і проявами масової культури, вони потроху відходять у небуття. Як наслідок, нинішнє молоде покоління вже практично нічого не знає про більшість українських свят, які, до слова, мають не лише духовне, але й практичне значення.

За словами директора столичного дитячого садочка «Лелека», педагога Алли Бєлісової, виявляється, що за умов правильного підходу до знайомства дитини з традиціями нашого народу, можна досягти вражаючих результатів в процесі виховання і становлення його особистості.

«Основна «хитрість» полягає в тому, що знайомство дітей з нашими українськими звичаями відбувається м'яко і ненав'язливо. Ми не наполягаємо на тому, щоб вони щось заучували напам'ять, замість цього, розповідаючи історію того чи іншого свята, не вникаючи в подробиці - на рівні пізнання дитини дошкільного віку, ми задіюємо їх природні когнітивні механізми.

Від нас вони дізнаються лише самі основи. Ось, наприклад, вишиванка. В українській традиції її значення виходить далеко за рамки власне «сорочки». Ми розповідаємо дітям, що позначає кожен колір і елемент малюнка, які відмінності за регіонами. У підсумку, нехай вони все і не запам'ятають, проте точно знатимуть, що вишита маминими руками сорочка, буде оберігати їх.

Те ж стосується, наприклад, і крашанок, чий візерунок має специфічне значення кольорів і елементів, що відрізняються від регіону до регіону. Ми розповідаємо дітям значення малюнків, які зображають на цьому Великодньому атрибуті, при цьому у малюка є можливість самостійно розмальовувати заготовку для мами чи тата, тим самим вклавши в цей подарунок певний сенс, зашифрований в зображенні.

Я впевнена, що діти повинні знати традиції свого народу. Хай не досконально - в загальних рисах. Тому, що досвід наших предків допомагає жити в мирі та злагоді не лише серед людей, а й з природою і самим з собою. Даруючи знання, що прийшли до нас з історії нашого народу, ми вчимо дітей користуватися ними на благо, для того, щоб творити добро. Тим самим, ми розвиваємо розуміння того, що все це треба берегти, примножувати, передавати далі. Однак, найголовніше, це виховувати в дітях бажання бути більш достойним і кращими, робити нехай найменше - але на благо всіх».

Крім того, як зазначає Алла Белісова, українські традиції - це благодатний грунт для відкриття внутрішнього творчого потенціалу дитини. Наприклад, нещодавно в дошкільному закладі «Лелека» відбулося одразу два оригінальних заходи - «Козацьких розваги» і «ярмарок на Покрову». Обидві розваги, стали своєрідним приводом для пізнання.

«Інформацію про саму Покрову ми давали виключно в розрізі природних явищ і прикмет. Наприклад, як багато хто знає, що якщо в цей день буде тепло - то зима не буде надто морозною.

До самого «Осіннього ярмарку» ми готувалися заздалегідь. Робота з різних розділів програмного навчання велася від початку вересня. Дітям читали захопливі розповіді і казки, вчили з ними вірші про осінь, осінні явища, особливості в змінах природи, погоди, тим самим, давали їм елементарні знання.

Все це закріплювалося і в самостійній діяльності дітей - малюванні, створенні розповідей із власних спостережень, зборі листочків та виготовлення виробів з природного матеріалу, спорудженні нехитрих годівниць для птахів. Таким чином, діти вчаться передбачати, вирішувати певні завдання, готуватися заздалегідь - робити висновки і отримувати задоволення від своїх турбот. Наприклад, вони сіють насіння трави, вирощують травичку, а потім годують нею морську свинку чи папужок, в той час, коли на вулиці вже немає трави, а живність в зимовому саду хоче ласощів.

Ярмарок проводиться як підсумок роботи цілого року. Він являє собою розвагу, під час якої діти можуть продемонструвати свої вміння та знання, поділитися хорошим настроєм з батьками. До речі, найголовніше, що в цьому заході беруть участь ще й їхні батьки. Тим самим дорослі показують свою зацікавленість в успіхах своїх дітей, підтримують їх нехай найменші, але ж починання. Адже, діти повинні бачити позитивний результат своєї праці.

Що стосується «Козацьких розваг» - то це більше фізкультурний захід, в якому використовуються елементи силових вправ, випробування на спритність і швидкість. Самому івенту передує цілий тиждень підготовки. Дітям читають билини та казки про українських богатирів, розглядають з ними картинки, знайомлять зі звичаями козаків, їх підготовкою до служби. Тим самим, розвиваючи в них бажання бути не лише сильними й умілими, але і розуміти необхідність існування захисників».