Брехню видають не очі: психологи назвали ознаки, які справді допомагають розпізнати обман

Більшість людей упевнені, що брехуна можна викрити за очима: мовляв, той, хто обманює, неодмінно відводить погляд, нервує та робить довгі паузи перед відповіддю. Однак наукові дані малюють зовсім іншу картину. Як повідомляє ТСН із посиланням на видання Egészség Kalauz, здатність людини розпізнавати брехню виявилася значно гіршою, ніж прийнято вважати.

Масштабний аналіз, який об'єднав понад 200 досліджень, показав: учасники правильно визначали правдиві та неправдиві висловлювання лише у 54% випадків. Тобто спроби викрити обман за результативністю майже не відрізняються від звичайного вгадування — фактично людина вгадує брехню не набагато краще, ніж підкидаючи монету.

Чому не варто шукати брехню в очах

Відведений погляд традиційно сприймають як спробу щось приховати. Проте людина може уникати зорового контакту з цілком невинних причин: їй може бути ніяково, вона хвилюється або просто не звикла довго дивитися співрозмовникові в очі. Значення мають характер, культурні особливості та сама ситуація розмови.

А ті, хто навмисно вводить інших в оману, нерідко поводяться навпаки. Знаючи про поширений стереотип, брехун може спеціально не відводити очей, щоб не викликати підозр. Тому замість оцінювання тривалості зорового контакту психологи радять звертати увагу на незвичні зміни у поведінці — але й вони не дають підстав однозначно говорити про брехню.

Коли подробиці викликають більше запитань, ніж відповідей

Багатослівність не завжди означає бажання поділитися інформацією. Іноді людина починає докладно пояснювати навіть найпростіші речі. Скажімо, замість короткої причини запізнення співрозмовник описує дорожні затори, погоду та низку другорядних обставин. Це може бути спробою надати словам більшої переконливості.

Втім, люди, які приховують правду, не обов'язково вдаються до довгих пояснень. Дехто навпаки намагається повідомляти якомога менше, аби уникнути суперечностей. Наукові спостереження свідчать, що у розповідях про вигадані події часто бракує конкретних фактів, які можна перевірити. Тому головне — оцінювати, чи стосується відповідь поставленого питання і чи містить вона інформацію, яку можна підтвердити.

Чому важливо перевіряти не слова, а обставини

Значно більше про достовірність розповіді може сказати її зміст. Особливо якщо під час повторного обговорення однієї ситуації починають змінюватися важливі подробиці: людина спочатку називає одне місце перебування, а згодом інше, або по-різному описує, хто був присутній і як усе відбувалося.

Такі розбіжності можуть викликати сумніви, проте поспішати з висновками не варто. Навіть справжні спогади не залишаються незмінними: люди забувають обставини, плутають другорядні подробиці. Важливіше інше — чи не суперечать одне одному основні факти та чи відповідають вони вже відомій інформації.

Чи може брехун довше обмірковувати відповідь

Вигадування неправдивої історії часом потребує додаткових зусиль: потрібно не лише сформулювати відповідь, а й подбати, щоб вона не суперечила попереднім словам. За таких умов мовлення іноді стає менш упевненим, з'являються затримки та затинання. Втім, швидкість реакції не можна вважати показником правдивості: якщо історію підготували заздалегідь, людина розповість її без вагань, а той, хто чесно пригадує минуле, може потребувати більше часу.

Психологи також застерігають від оцінювання правдивості за рухами тіла чи виразом обличчя. Тремтячий голос, почервоніння, метушливі рухи та спітнілі долоні можуть виникати через емоційне напруження незалежно від того, чи говорить людина правду. Навіть чесний співрозмовник сильно нервує, якщо відчуває недовіру або змушений відповідати на незручні запитання. А деякі люди можуть обманювати, лишаючись зовні спокійними.

Як перевірити сумнівну історію без звинувачень

Якщо у почутій розповіді є незрозумілі моменти, замість негайних висновків корисно попросити співрозмовника їх пояснити. Можна поцікавитися, що відбувалося спочатку, як розвивалися події або звідки людині відома конкретна подробиця. Дослідники наголошують на користі неочікуваних уточнень — за певних умов такі запитання ускладнюють відтворення заздалегідь вигаданої версії.

Проте труднощі з відповіддю ще не доводять, що людина щось приховує: вона може просто не пам'ятати інформації або не одразу зрозуміти запитання. Головне завдання такого спілкування — отримати більше конкретних відомостей, а не змусити співрозмовника помилитися.

Найобґрунтованіший спосіб оцінити правдивість розповіді — зіставити її з фактами, уточнити незрозумілі деталі та не покладатися лише на власні враження. Адже поведінка, яка здається підозрілою, далеко не завжди пов'язана з брехнею.

Раніше портал Знай повідомляв, птср після фронту: військовий психолог назвав ознаки, коли вже час звертатися по допомогу.

Також наш портал інформував, "ти надто гостро реагуєш": 9 фраз чоловіка, які руйнують стосунки та самооцінку жінки.