Маско, я тебе знаю: що ми приховуємо за виразом обличчя

Психологічні маски, які ми носимо в житті, диктують нам відповідні ролі, а, отже, і правила "гри". Наше "акторське фіаско" відбувається в тих випадках, коли ми погано вжилися в роль або коли певна роль в соціальному інституті нам абсолютно не підходить.

Існує безліч соціальних масок, відповідних настрою і ситуації, але основна з них одна. Решта ж лише накладаються поверх неї.

Про різні психологічні маски, які ми носимо на своєму обличчі, розповів Сlutch.

Де маска, а де фальш?

Є певний тип людей - вони оточують себе непроникною завісою брехні, а в результаті відчувають себе з кожним днем ​​все більше самотніми. З усіх сил намагаються бути тим, ким вони не є, і, врешті-решт, втрачають своє власне обличчя. Постійно думаючи про те, як і з ким себе вести, і які інтонації і пози повинні відповідати тій чи іншій масці, до кінця дня вони просто морально виснажені. Виникає питання - для кого і навіщо вони грають? Напевне, таким людям потрібно просто знайти себе і зрозуміти, що вони з себе представляють. Тоді жити стане легше.

Базова маска

Наша основна маска, яка відображає наше базове ставлення до життя. Її ми не можемо відрегулювати або змінити кардинально, саме поверх цієї маски накладаються поточні емоції. Так, людина може посміхатися губами, а її його залишаться сумними, якщо вона пережила сильне емоційне потрясіння. Всі психологічні травми накладаються на цю маску, наше тіло під впливом емоційного стресу ніби застигає, зберігаючи навічно той вираз обличчя, який відображає наші серйозні переживання.

Професійна маска

Прийнято вважати, що актор в театрі переграє, коли його прояви (мова, міміка, жести) не відповідають обставинам, в яких персонаж виявився.

Важливо не переграти і в життєвих обставинах. Необхідно зрозуміти і відчути, яку маску і де потрібно одягти, а де - зняти. Тому, якщо ти хочеш залишитися багатогранною особистістю, не обмеженою певним набором рис і не хочеш переносити на свою сім'ю той тип відносин, який є у тебе, наприклад, з підлеглими (або з начальником), навчися не ототожнювати себе зі своєю професійною маскою. Мова йде не про лицемірство, а про те, що в різних ситуаціях потрібно вміти вибирати відповідну маску. Це не погано, це не удавання, це вдалий результат пошуку себе, здатність подати і піднести свою персону в певній ситуації так, як того вимагають обставини, що склалися.

Живучи серед людей, ми волею чи неволею набуваємо рис тих, з ким ми постійно спілкуємося. Перебуваючи довгий час в контексті певної культури, групи або сім'ї, то, ким ми себе здаємося, цілком може виявитися впровадженими в нашу свідомість образами та ідеями оточуючих. Поверх цієї маски накладаються ще й наші придбані якості і переконання (іноді уявні).

Чим вище людині вдається піднятися, тим більша кількість масок вона може відкинути. Не так давно Санта Дімопулос розповіла, що за останній час зняла з себе 7 масок. Вона зрозуміла, що не може подобатися всім підряд, бути ідеальною, ніколи не помилятися і не мати проблем. Також вона усвідомила, що не варто намагатися бути схожим на когось іншого.

Маска схвалення

Зазвичай надягаємо тоді, коли ми хочемо, щоб нас "схвалили", не усвідомлено намагаємося робити вигляд і грати людину, якою би нам хотілося бути, і якою би нам хотілося здаватися. Багато хто вибирає собі роль, якій слідують по життю. Так, хтось грає в "хорошу дівчинку", хтось - в "жертву", хтось - в "героя-рятівника" та ін. Якщо така маска не відображає реальне єство людини, то вона тягне за собою внутрішній конфлікт у її носія. Якщо не хочеш зійти з розуму, то вибери роль, якій ти відповідаєш, яка подобається тобі, а не оточуючим.

Різні психологічні маски, які ми носимо на своєму обличчі, є лише відображенням нашого внутрішнього світу. Завжди краще бути оригіналом самого себе, ніж точною подобою когось іншого. При цьому потрібно розуміти, що не можна "тягти" додому свою професійну маску. Не відкидай СВОЄ життя і справжнього СЕБЕ, інакше життя помахає тобі рукою і роздратовано піде.