В Україні реєстрація місця проживання залишається доволі ускладненою, хоча є однією із найпопулярніших адміністративних послуг.

Протягом року за цією послугою звертаються понад 2 мільйони осіб і кожен заявник витрачає від 1 години до декількох тижнів на її отримання.

Втім, попри складну процедуру, є ще одна неприємна новина – далеко не всі можуть скористатися цією послугою.

За даними аналітичного центру Cedos, цей показник становить приблизно 15-30% населення України.

Спроби реформувати прописку в Україні тривають вже понад 20 років.

Популярні новини зараз

Помер легенда гурту "Сплін" Олег Еміров: збулося страшне пророцтво

"Було нудно": жінка встановила дивний рекорд, переспавши з 919 чоловіками за 7.5 годин

Григорій Решетник зрадів фіналу "Холостячки" зі Златою Огнєвіч: "Нарешті маячня закінчиться"

У лісі під Львовом оселився безхатько, боляче дивитися: "Дружина померла, доньки вигнали"

Показати ще

Традиційно вона вважається рудиментом радянської епохи. Прописка з’явилася у 1923 році й пройшла три етапи трансформації для контролю за міграцією по всій країні.

У 1990 році Комітет конституційного нагляду СРСР визнав дозвільний порядок прописки неконституційним, а через 11 років вже Конституційний Суд України дійшов того ж самого висновку.

у 2003 році прийняли закон, який був покликаний запровадити вільний вибір місця проживання.

"Прописку" перейменували на "реєстрацію місця проживання", та встановили, що для такої реєстрації достатньо просто подати заяву без будь-яких підтверджуючих документів.

Проте, на практиці все виявилося складнішим, аніж цього очікували парламентарі.

Прописка виявилась життєво необхідною буквально усім: Центрвиборчкому - для визначення списків виборців, постачальникам комунальних послуг – для нарахування плати за опалення, військоматам – для здійснення військового обліку.

Третя спроба парламенту кардинально змінити ситуацію відбулася у 2016 році – повноваження із реєстрації, які було відібрано ще у 1932 році, повернули місцевій владі.

Окрім ускладнень, пов’язаних із доведенням права на проживання, існує ще одна велика проблема – відсутність єдиної системи реєстрації.

Реєстрацію зараз здійснюють більше 10 тисяч органів і у багатьох випадках інформація про місце проживання залишається лише у них.

Саме через це людям часто доводиться брати різні довідки про склад сім`ї та кількість зареєстрованих, а органи реєстрації завалені додатковою звітністю.

Наразі Україна не має альтернативного інструменту пошуку своїх громадян.

Разом із тим, інформація про зареєстроване місце проживання у багатьох випадках не є правдивою.

Єдиним способом виправити ситуацію могло б стати запровадження простої системи реєстрації, що працюватиме за декларативним (повідомним) принципом, що спонукатиме людей підтримувати інформацію про своє місце проживання в актуальному стані.

За декларативним принципом реєстрація здійснюється на підставі лише одного документа – заяви, що подається онлайн або особисто.

Варто зазначити, що сама по собі реєстрація не надає людині жодних підстав на набуття прав на майно за місцем реєстрації.

Більше того, з метою захисту інтересів власника органи реєстрації вибірково перевірятимуть підстави реєстрації за встановленими критеріями, блокуватимуть та анулюватимуть реєстрацію.

До того ж, власник обов’язково отримуватиме повідомлення про реєстрацію іншої особи в його житлі та матиме можливість безкоштовно оскаржити реєстрацію в органі реєстрації.

За зловживання декларативним принципом накладатимуться значні штрафні санкції.

Декларативний принцип реєстрації має багато переваг: насамперед, це простота звернення і швидкість отримання послуги, адже онлайн реєстрація не потребує особистого подання документів - вона займе не більше 5 хвилин і буде доступною цілодобово.

У випадку особистого звернення, то із урахування проїзду, в середньому впоратися можна буде хвилин за 40. І, безумовно, такий час обслуговування має бути єдиним стандартом по всій країні.

Реєстрація на підставі декларації вже працює у деяких штатах США, Нідерландах, Латвії, Німеччині, Естонії, Фінляндії, Литві та у низці інших країн.

Механізм декларативного принципу легко вписується і в українські реалії.

Спочатку людина має отримати право на проживання, а вже після цього здійснити реєстрацію. Порядок отримання права врегульований в українському законодавстві й не потребує змін для запровадження декларативного принципу.

Декларуючи місце проживання, людина, як і зараз, зазначатиме підставу для проживання.

Єдина система реєстрації надасть можливість обміну даними між різними державними органами та звільнить громадян від необхідності отримання і подання нескінченної кількості довідок про реєстрацію місця проживання, склад сім’ї та кількість зареєстрованих.

Затяжна реформа реєстрації місця проживання в Україні найближчим часом може завершитись.

Експерти Офісу реформи адмінпослуг розробили і представили законопроект, робота над яким тривала протягом 2017 року та включала консультації із 6 центральними органами, опитування органів реєстрації та вивчення найкращого міжнародного досвіду 15 країн.

Необхідні зміни наразі проходять погодження та доопрацювання Робочою групою при Міністерстві внутрішніх справ.

Варто пам’ятати, що Україна – не перша країна, яка проходить шлях переходу на декларативний принцип – доріжку вже протоптано. Залишається тільки пройти її швидко, не збавляючи обертів.

Нагадаємо, раніше портал "Знай.ua" розповів про те, що кримчани залишилися без російського громадянства.