У березні Україна відзначає шевченківські дні.

9 березня 2018 виповнюється 204 роки від дня народження геніального українського письменника – Тараса Шевченка. Саме в цей день 1814 року в родині українського кріпака народився маленький хлопчик, якому судилося стати великим поетом, художником та виразником думок свого народу, відомим на весь світ Кобзарем.

А рівно через 47 років і 1 день, 10 березня 1861 року Тараса Шевченка не стало. В Україні він прожив усього 14,5 років, а більшу частину свого життя провів за її межами.

Але понад усе Шевченко любив свою батьківщину. Він встиг побувати в більш ніж 100 містах і селах України. Але є місця, які не лише вплинули на творчість Кобзаря, а й відіграли важливу роль у його житті.

До 204-ї річниці дня народження Тараса Шевченка ми підготував добірку про цікаві місця, які згадуються у творах Кобзаря, чи тісно пов’язані з його життям.

Популярні новини зараз

Нові правила бронювання від мобілізації: що зміниться з 1 грудня

Багатогодинні черги до ТЦК відміняються: у "Резерв+" запрацювала довгоочікувана функція

Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї

Долари з "заначки" можуть розчарувати: почали діяти нові правила обміну валюти
Показати ще

Моринці


Тарас Шевченко народився у селі Моринці Зіньківського повіту, зараз це Черкаська область. Воно входить до комплексного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка". Тут розташовується хата-музей, подібна до тієї, у якій народився поет. Поряд є дерев’яна каплиця Покрови пресвятої Богородиці та пам’ятник, присвячений матері письменника. Крім цього, у селі височіє кремезний дуб, який носить ім’я Тараса Шевченка, та вважається сучасником Кобзаря

Шевченкове


Село Шевченкове розташоване на Придніпровській височині неподалік Моринців. Саме сюди ще будучи дитиною переїхав з батьками Тарас Шевченко. Нині поселення входить до Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка".

У селі Шевченкове є Літературно-меморіальний музей Кобзаря та реконструйована за його малюнком стара батьківська хата. Також тут встановлено скульптуру "13-річний Тарас з дорожнім вузликом".

Вже у дорослому віці письменник напише вірш "І виріс я на чужині", де згадує про побачене у дитинстві.

У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!…

Качанівка

Нині невеличке село Качанівка на Чернігівщині Тарас Шевченко відвідав уже після викупу з кріпацтва та навчання у Петербурзькій академії мистецтв. Тут, 1843-го року він зупинився у казковій садибі на Чернігівщині розкішному Качанівському маєтку відомого у той час мецената та поміщика Василя Тарновського. Це відбулось під час першої подорожі Україною.

Письменнику дуже сподобалось у садибі, яка між іншим чудово збереглась досьогодні. Тут він буде гостювати ще не один раз і навіть закохається у Надію Тарновську, доньку Василя Тарновського. Це захоплення він пронесе практично через усе життя, але так і не одружиться з нею.

Уже 1859 року письменник приїде востаннє побачити Надію Тарновську, але її на той час не буде у маєтку. Саме тоді він написав вірш із присвяченими їй рядками:

"І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла".

Київ

Тарас Шевченко неодноразово відвідував Київ. Тут він познайомився із численними культурними особистостями України, малював картини та писав вірші. Нині в столиці є Національний музей Тараса Шевченка. Тут зберігаються картини та рукописи Кобзаря. Будівля має цікаву архітектуру, крім того, вона відреставрована. У музеї зберігається посмертна маска Тараса Шевченка.

Крім цього, у Києві є філія музею "Хата на Пріорці", що розташовується на Вишгородській, 5. Саме у цій хатині проживав Тарас Шевченко, коли навідувався до міста востаннє – 1859 року. Про неї поет згодом напише:

"Йшов та йшов — бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе…"

Холодний яр

Урочище Холодний яр – символ волі та бунтарського духу українців. У такому ж ключі згадує цю місцевість і Тарас Шевченко у своєму вірші. Розташовується Холодний яр на правому березі Дніпра у Черкаській області. Найближче до символічної місцевості село – Буда, крім того тут є монастир, поряд якого встановлено пам’ятний знак Тарасові Шевченку.

Неподалік варто відвідати місто Чигирин, яке було гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького. Тут є: резиденція та музей гетьмана, оборонні укріплення козацької фортеці, панорамна Замкова гора з оглядовим майданчиком на місто.

Ще одне цікаве містечко поблизу – Суботів. Тут реконструйовано хутір Богдана Хмельницького.

Сам же Тарас Шевченко згадує про Холодний яр як про осередок гайдамацького повстання, нарікає, що заросла сюди стежка, але надіється що "повіє огонь новий з Холодного яру".


Березова Рудка

Село Березова Рудка розташовується у Пирятинському районі Полтавської області. У 1843 і 1845-47 роках Тарас Шевченко часто їздив сюди у гості до братів Закревських. У Березовій Рудці поет спілкувався з дружиною Платона Закревського — Ганною Закревською, теплі й ніжні спогади про яку він проніс через усе своє життя.

Нині колишній палац роду Закревських, навколишній парк площею 45 гектарів входять до комплексу Національного музею Тараса Шевченка. Крім того, у Березовій Рудці є піраміди-мавзолеї похованих тут членів родини Закревських.

Гостюючи у Березовій Рудці, Тарас Шевченко написав низку картин та портретів, зокрема, самої Ганни Закревської. Також, імовірно, саме тут письменник написав поему "Сліпий".

Пребуваючи на засланні, поет присвятив Закревській вірш "Г. З.", з її ім'ям також пов'язана поезія "Якби зустрілися ми знову".

Батурин


Батурин розташований на Чернігівщині. Тарас Шевченко відвідав місто 1843 року, воно згадується у містерії "Великий льох". У своєму творі поет описує знищення Батурина військами Меншикова, після того як Іван Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII. У вірші поет говорить від імені дівчини, яка вижила після пожежі.

Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.
Я меж трупами валялась
У самих палат Мазепиних...
Коло мене і сестра, і мати.

Канів


У Каневі, на Чернечій горі, Тарас Шевченко похований. Пам'ятник Кобзаря височіє над кручами та "дивиться" на Дніпро. Неподалік розташовується величезний музей та одна з інсталяцій хатини шевченківських часів. Біля підніжжя горбів встановлено плиту з останніми рядками поеми "Сон":

Дай же, боже, коли-небудь,
Хоч на старість, стати
На тих горах окрадених
У маленькій хаті,
Хоча серце замучене,
Поточене горем,
Принести і положити