Відома мережа заправок «Амік» (AMIC Energy), яка є прямим спадкоємцем російського «Лукойлу», вже четвертий рік повномасштабної війни спокійно заробляє мільярди в Україні. Проте найгірше те, що високопосадовці, схоже, просто заплющують на це очі. Міністр економіки Олексій Соболєв замість того, щоб навести лад, влаштував справжній забіг від медійників, аби лише не відповідати на незручні запитання. Хто насправді стоїть за австрійськими вивісками, як паливо від нагороджених Путіним топменеджерів потрапляє на українські АЗС та чому влада мовчки спостерігає за цим абсурдом.
Спринт від правди: як міністр економіки Соболєв ховається від мікрофонів
Коли мова заходить про боротьбу з російським бізнесом у тилу, з трибун часто лунають гучні та красиві заяви. Проте реальність виявляється куди цинічнішою. Журналісти-розслідувачі зі «Слідства.Інфо» та активісти Центру протидії корупції спробували отримати пряму відповідь від міністра економіки Олексія Соболєва щодо ситуації навколо мережі «Амік». Реагувати на факти посадовець не схотів: урядовець просто двічі втік від преси, забарикадувавшись стіною мовчання.
А запитань до міністра накопичилося чимало. Найбільший парадокс полягає в тому, що «Амік» не просто працює, а став офіційним партнером великих державних ток-шоу. Виходить дика картина: компанія з очевидним російським шлейфом фінансує заходи за участю Президента, прем'єр-міністра та самого Соболєва, який тепер так завзято бігає від журналістських питань.
Арешти лише на папері: як заправки окупантів змінили вивіску
Щоб зрозуміти, звідки ростуть ноги у цієї паливної імперії, варто повернутися у квітень 2015 року. Саме тоді, після першої хвилі російської агресії, австрійська компанія AMIC Energy нібито викупила у російського «Лукойлу» 240 заправок та шість великих нафтобаз. Усі чудово розуміли, що це звичайна зміна декорацій для порятунку бізнесу, але справжні проблеми у компанії почалися лише у серпні 2022 року.
Тоді Бюро економічної безпеки (БЕБ) гучно відзвітувало про арешт 308 об'єктів цієї мережі через чітко доведені зв'язки з Російською Федерацією. Проте, як це часто буває в українських реаліях, гучний арешт залишився лише красивим заголовком у новинах. Заправки як працювали, так і продовжують працювати далі, приносячи власникам колосальні прибутки. Представники компанії тим часом регулярно заперечують будь-яку співпрацю з агресором і навіть отримують публічні подяки від Данила Гетманцева за «сумлінну сплату податків».
Російський газ під європейським соусом: звідки везуть паливо
Розслідування журналістів повністю розбиває міфи про «чисте європейське походження» бензину та газу в мережі «Амік». Як з'ясувалося, після 2022 року серед постачальників «Амік Україна» світилися структури, які купували скраплений газ напряму у дочірніх підприємств «Лукойлу» (таких як Lukoil Perm та Lukoil Severozapadnefteprodukt).
Потоки йшли через хитромудрі європейські хаби. Паливо купували у литовських компаній Viada та Baltic Petroleum, яких влада Литви вже відкрито підозрювала у роботі на Кремль. Ще один партнер — польська компанія UNIMOT. За даними митниці, ця фірма провела понад 250 операцій з імпорту російського газу, і майже у пів сотні випадків купувала його безпосередньо у лукойлівських структур. Тобто українські водії, самі того не знаючи, могли заправляти свої автівки ресурсом, з якого фінансується російська армія.
Віденський затишок для путінських орденоносців: хто володіє мережею
Якщо зазирнути у структуру власності компанії, то маски спадають остаточно. Ключовим акціонером мережі з часткою понад 25% є австрійський юрист Йоганнес Клезл Норберг. У передмісті Відня на адресу його приватного будинку зареєстровано майже три десятки компаній. І тут починається найцікавіше.
В одній із цих фірм Клезл є керівником, а от її співвласник — Сергій Зенкін, топовий менеджер російського «Лукойлу», якого Путін особисто нагороджував орденами у 2023 та 2025 роках. За цією ж віденською адресою прописаний і перший віцепрезидент «Лукойлу» з фінансів Олександр Матіцин — людина з найближчого оточення російського олігарха Вагіта Алекперова, яка також має орден Пошани від господаря Кремля. На додачу до всього, до кінця 2022 року австрійський ширмовий акціонер Клезл контролював солідну частку російського «Русского Регионального Банка», який згодом потрапив під жорсткі санкції США.
Ця історія — класичний приклад того, як великі гроші допомагають обходити будь-які моральні та юридичні кордони. Поки українське суспільство вимагає повної конфіскації російських активів, пов'язані з кремлівськими олігархами ділки спокійно почуваються в Україні через австрійських посередників. А профільні міністри воліють просто тікати від важких запитань, сподіваючись, що ця тема якось сама собою минеться.