Генерал Микола Герасименко як архітектор корупції в системі СБУ

Про це йдеться у розслідуванні сайту ОРД. Далі наводимо текст без коментарів редакції:

«… А потім він повертався додому і пив на самоті горілку,

бо навіть штатні працівники Служби безпеки

уникали споживати алкоголь у його компанії…»

Дивні метаморфози відбуваються на вулиці Володимирській, 33! З одного боку – активно готується вже перезріле реформування, на посади призначаються люди з громадянського суспільства та ІТ-сектору, і завдяки цьому зростає довіра до Служби. А з другого – навколо фактичного нового керівника Івана Баканова з’являються особи, які своєю токсичністю можуть отруїти простір не тільки в околицях штаб-квартири СБУ, а й сягнути Банкової.

Коридорами монументальної споруди на вулиці Володимирській вже місяць як курсують чутки відносно розцінок, які виставляє Микола Герасименко за свої послуги з лобіювання призначень.

Цікаво, що старий «чекіст» запровадив градацію своїх послуг. Зокрема, просто згадати в позитивному ключі того, чи іншого претендента на посаду коштує 10 тис. доларів США, конкретно запропонувати на посаду – від 50 тис.

Звісно, що прайс залежить і від рівня посади: заступники регіональних органів та департаментів Центрального апарату – 50-100 тис. (залежить від області та департаменту), керівники – не менше 100 тис. американських доларів. При цьому, це не остаточна «ціна питання» — відразу обумовлюється, що в подальшому керівник повинен бути виконувати «прохання» пана Герасименка.

Щоб зрозуміти, якими ці «прохання» можуть бути, згадаймо «подвиги» видатного «чекіста» сучасності:

У 1992 році вкрав речові докази у вигляді 18,6 тон міді у рулонах;

Отримав у 1994 році хабаря від Ахмета та Хасана Дукаєвих у розмірі 25 тис. доларів США за звільнення від кримінальної відповідальності їх брата-рекетира;

Продав конфіскований як речовий доказ у кримінальній справі гафній, який з 1992 року зберігався в СБУ. Микола Михайлович доручив двом колишнім слідчим СБУ продати гафній підставній фірмі «Світязь і К» за ціною 40 гривень за 1 кг. Після численних перепродажів його ціна збільшується до 900 грн. за 1 кг. А через деякий час гафній «вирушає» до Китаю за ціною $216 за все той же кілограм;

Увійшов у 2000 році у довіру до олігарха-контрабандиста Віктора Балоги, запропонував йому свої послуги і отримав невеличке щомісячне утримання у 10 тис. американських доларів як скромний довісок до зарплатні;

На виконання завдання свого патрона Віктора Балоги викрав та сховав у власному гаражі матеріали кримінальної справи проти його брата Івана, отримавши за це 150 тис. доларів США;

У вересні 2004 року викрав і продав 7 тис. з 10 тис. тон конфіскованого в аеропорту «Гостомель» турецького ширвжитку;

Звільнився з СБУ та допомагав вирішувати «комерційні питання» Володимиру Клименкові – колишньому керівникові банку «БІГ Енергія», відомому своїми талантами кидати партнерів. Допомогти йому витіснити Сергія Мещеряка з посади голови правління старішого акціонерного банку країни – «Укрінбанку», а сам став радником голови правління;

Активізував рейдерський бізнес В.Клименка. Так, 27 серпня 2010 року «Укрінбанк» продав удвічі дешевше за його ринкову вартість офісний центр ТОВ «Біла Акація», що знаходиться у той час в заставі в банку. Заздалегідь, шляхом обману і підробок, оволодівши всіма необхідними документами. Те ж було виконано і з торгівельним центром в Тернопільської області. За такою ж схемою Герасименко намагався заволодіти крупним підприємством «Вініфуд»;

Повернувся на роботу в СБУ і під виглядом порядного пенсіонера-професіонала намагається впливати на кадрові призначення в Службі. Звісно не безкоштовно. Середня такса за «лобіювання кандидатури» коливаєтеся від 50 до 100 тисяч доларів США.

Ось, що пише про нашого героя відомий український журналіст Володимир Бойко: “Не раз товариш Герасименко ризикував опинитися за ґратами. Але чекістська винахідливість кожного разу не тільки рятувала його від в’язниці, але навіть дозволяла потроху просуватися по службі. Довідавшись про те, що Кучма наказав посадити учасників антипрезидентської демонстрації, Герасименко написав рапорт по начальству, пропонуючи свої послуги. Рапорт був схвалений і Микола Михайлович очолив слідчу групу по справі «9-го березня».

Для розуміння інтелектуального рівня генерала Герасименка процитуємо кілька речень з обвинувального висновку щодо УНСОвців: «Потерпілий Бутко одержав удар каменем по голові, чим було заподіяно ушкодження суглобу лівої ноги». Або: «Використовуючи свій авторитет лідерів УНА-УНСО, Шкіль, Ляхович, Мазур, Зайченко взяли участь у руйнуванні паркану». Ще перли: «На нього (учасника мітингу Андрусенка — авт.) працівники міліції не нападали, але коли він підходив до них, вони наносили йому удари гумовими кийками», «Косенко збуджував жестами безчинствуючий натовп», «Шкіль продовжував збуджувати у маси осіб негативне ставлення до правопорядку».

Про цей же інтелектуальний рівень свідчить і його прагнення вступити у статеві стосунки з адвокатом Тетяною Монтян. Тут подамо пряму мову:

«…психостатева гра з Колею (Герасименко, – автор) закономірно призвела до того, що він повіз мене на якусь хату… самі розумієте, для чого – обговорити хід слідства по справі “9-го березня” зайнятись шаленим коханням та неземними пестощами

Трахати Колю я, звісно, і на думці не мала – все-таки почтєнная матрона, мати (тоді) трьох синів, дружина відомого судді етсертера, а головне – терпіти не можу людей, які вважають жінок ідіотками, здатними купитись на понтові заморочки.

Але Коля не зрозумів, що у мене головна ерогенна зона – це мозок (який він внаслідок повної своєї бездарності в юриспруденції збудити нездатен апріорі), та всерйоз повірив, що я “нєпрочь” ))

Головним моїм мотивом поїхати “на хату” була звичайна жіноча цікавість – а що ж з себе уявляють хати, в яких гебня трахає “потрібних” жінок? По дорозі я проробляла варіанти, яким саме чином розчарую Колю стосовно потрахаццо, і ось…

Ми зайшли в хату, Коля ввімкнув світло, і… у мене почалася істерика – хата була АБСОЛЮТНО ПУСТОЮ! Голі стіни, і ВСЕ!!! Навіть підвіконня були вузенькими…

Відсміявшись, я поцікавилася у Колі, хто ж це його так ненавидить в конторі, аби підсунути таку свиню ключі від такої квартири Заскреготавши зубами, Коля погодився, що да, таки є такі люди ))

Сподіваюсь, його мстя була жорстокою:)))…».

А ось як характеризувала генерала Герасименка Наталія Лебідь на сторінках видання «Українська правда» у далекому 2006 році: У нього – як у булгаковського Шарікова – «главним собитієм жізні», як і раніше, залишається 9 березня. І справа №74, котра фігурує в доносі Герасименка на свого начальника Головіна.

Останній, як пам’ятаємо, не захотів саджати «організаторів та активних учасників масових заворушень» через «можливу відповідальність у майбутньому». Ба, навіть заявив, що «краще напише рапорт про звільнення, ніж буде займатися цією справою».

Герасименко «нє побрєзговал» підібрати те, через що з гидливістю переступив Головін. І не лише підібрати, а ще й очолити слідчу групу по справі 9 березня, ще й «успішно завершити досудове слідство у стислі терміни», ще й принагідно настукати на колишнього шефа вищестоящим товаришам.

У 2001 у нього виник конфлікт із начальником СІЗО СБУ Віталієм Петрунею. Старий кадебіст Петруня чи то у пенсійному своєму віці впав у сентиментальність, чи то дійсно вболівав за збереження довіреного йому біологічного матеріалу у вигляді політв’язнів, але методи Герасименка категорично не схвалював.

І раз був схопився за серце, коли почув, як Герасименко кепкує з нього, кажучи, що Петруні, мовляв, уже виписують прогули на цвинтарі, а він все туди ж – лізе зі своїми коментарями у герасименкове слідство.

Вочевидь, то була війна між старою і новою школою КДБ-СБУ. Тобто, ця ж стара школа, напевне, колись існувала, інакше про що тоді писав Віктор Суворов (він же – колишній радянський розвідник Володимир Різун, що втік за кордон)?

У напівхудожніх, напівдокументальних творіннях Різуна постають люди з «органів», здатні ворушити мізками, вести тонку гру і взагалі справляти враження неідіотів.

Що ж стосується Герасименка, то він до цієї когорти однозначно не належить.

Колись, у 2001, адвокат ув’язнених унсовців Тетяна Монтян записувала для «України молодої» коментар підсудного Олега Бурячка.

А казав Бурячок про керівника слідчої групи таке: «Герасименко запам’ятався мені тим, що постійно переливав з пустого в порожнє. Його улюблена фраза: «практіка ідьот такім путьом». До мене він взагалі приходив всього декілька разів, просив, щоб я не кипішував, коли закінчилася санкція прокурора на моє утримання під вартою. Герасименко завжди казав, що посприяє аби мене випустили на підписку, але додавав, що від нього це не залежить. Косив під рідного батька і казав, що він наш найкращий друг.

Такого удару по авторитету цієї організації (якщо він у неї взагалі колись був) доти ніхто іще не наносив.

Так, вирок їм зачитував суддя Іван Волик, але усю попередню роботу провернув Микола Герасименко. Як поживає пан суддя – наразі невідомо. А от для Миколи Герасименка ця справа знаменувала початок кар’єрного злету.

Той, хто «косив під рідного батька», а заразом й під такого собі гебістського дурника, у якого навіть золоті фікси сигналізували, що ніякий він не страшний Бармалей, а просто звичайний рогуль, і саме в силу свого рогулізму лізе тобі у душу і печінку, готується застрибнути (підстеливши під ноги Головіна та інших) на вельми високу посаду.

Уявляєте, а тепер цей генерал-мародер «косить під рідного батька» та наставника для нового керівника СБУ Івана Баканова.

Тільки Івану Геннадійовичу варто замислитись звідки «чесний і порядний» Микола Герасименко отримав наступне майно загальною вартістю понад 100 мільйонів гривень:

Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Анрі Барбюса, буд. 51/1А;

Однокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;

Двокімнатну квартиру в Києві за адресою: вул. Метрологічна, буд. 109-А;

Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;

Трикімнатну квартиру в Києві за адресою: Лабораторний провулок, 6Б;

Трикімнатну квартиру за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;

Чотирьохкімнатну квартиру за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/1;

Майновий комплекс загальною площею 2585 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;

Нежитлове приміщення №20 площею 52 кв.м. в Києві за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;

Нежилу будівлю – виробничий корпус площею 17053 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Авопаркова, буд. 7;

Групу приміщень 9 (літера «Д») площею 81 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;

Машино-місце №54 загальною площею 34 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36;

Машино-місце №22 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;

Машино-місце №23 загальною площею 14 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-Е;

Машино-місце №205 загальною площею 23 кв.м. за адресою: вул.Щорса, буд. 36-В;

Два машино-місця у паркінгу за адресою: м. Київ, провулок Ярославський, 7/9;

Три земельні ділянки в селі Проців Бориспільського р-ну Київської області по 13 соток кожна;

Автомобіль Audi A6;

Автомобіль Audi Q3;

Автомобіль VW Tiguan.

Щиро сподіваємось, що наш матеріал сприятиме відновленню справедливості – не тільки поверненню Миколи Герасименка на пенсію, але й початку розслідування його можливо неправомірних дій відповідними правоохоронними органами – НАБУ та ДБР.