Людина і синдром: що відомо про Франца Каллмана і його відкриття

Франц Йозеф Каллман народився в 1897 році, в родині хірурга Бруно Каллмана. З ранніх років його цікавила медицина. Але Франц вирішив не йти по стопах свого батька. І зайнявся дослідженням людських душ, якщо можна так сказати. Про це пише Іван Борщевський у на своїй сторінці у мережі Facebook.

Йозеф Каллман став психіатром і одним з перших досліджував генетичні механізми розвитку психічних захворювань. Для вивчення ролі спадковості і навколишнього середовища в патогенезі психічних розладів він запропонував досліджувати близнюків.

Каллман поділяв погляди нацистів на расову гігієну, на жаль. Він був учнем Ернста Рюдина, німецького психіатра, який прийняв участь у розробці медичної частини коментарів до націонал–соціалістичного "Закону про стерилізацію душевно хворих молодих людей", а також у його практичній реалізації.

Сам Каллман в 1935 році виступив з промовою, в якій він наполягав на обстеженні родичів пацієнтів, що страждають шизофренією, щоб виявити і стерилізувати "носіїв гена хвороби".

Але і його самого спіткала доля стати жертвою нацизму, так як у нього були єврейські коріння і в 1936 році він був змушений втекти з Німеччини. Він влаштувався в США, де і продовжив дослідження.

У 1944 році він описав вроджене ендокринологічне захворювання - вроджений гипогонадотропний гіпогонадизм з аносмией, яке згодом було названо його ім'ям: синдром Каллмана (Кальмана).

Першою згадкою про людей, які страждають цим захворюванням, можна вважати слова з Євангелія: “є скопці (букв. - євнухи), що з утроби ще матерньої народилися так" (Євангеліє від Матвія, 19 глава), - оскільки евнухоидизм - одне з проявів цього розладу.

1914 року Франц Вайденрайх (Franz Weidenreich) провів розтин 10 осіб, які за життя страждали аносмією (відсутність нюху), у трьох з них був гіпогонадизм ( гіпогонадизмом називається така особливість, при якій в організмі людини виробляється недостатня кількість статевих гормонів). Вайденрайх припустив, що ці два порушення можуть входити в один симптомокомплекс.

А вже в 1944 році Каллман разом з колегами опублікували статтю про три сім'ї, у деяких членів яких виявлено такі симптоми, як евнухоидизм. Автори звернули увагу на генетичне походження цього розладу.

У 1954 році де Морсье (De Morsier) повідомив про 14 таких пацієнтів і довів, що аносмія при синдромі Каллмана є наслідком вродженої відсутністі або недорозвинення нюхових часток.Це генетичний розлад зустрічається дуже рідко і частіше діагностується у чоловіків.

Нагадаємо, як творець штучної мови намагався об'єднати весь світ.

Як повідомляв портал "Знай.uа", це були експерименти, які змінили соціальну психологію. Що відомо про Милгрема і Зімбардо.

Також "Знай.uа" писав, цікаві факти з життя Бернарда Шоу.